Відкрити головне меню

Скарлати́на (від лат. scarlatium — яскраво-червоний) — гостре антропонозне інфекційне захворювання, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки, що нагадує зміни при стрептококковому фарингіті, найбільше з них уражені піднебінні, та характерною дрібнокрапчастою екзантемою (висипом). Схильна до гнійно-септичних та алергічних ускладнень.

Скарлатина
Висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину
Висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A38
DiseasesDB 29032
MedlinePlus 000974
eMedicine emerg/518
MeSH D012541
Скарлатина у Вікісховищі?
Streptococcus pyogenes

ЕтіологіяРедагувати

Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (S. pyogenes).

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Стрептококи.

Епідеміологічні особливостіРедагувати

Джерело інфекції — хворий з початку захворювання до 4-5 діб після зникнення клінічних симптомів.

Основний механізм передачі збудника — повітряно-крапельний, вони можу також непрямо передаватися через білизну, предмети побуту, іграшки. Вхідними воротами інфекції є ротоглоткові мигдалики.

Захворювання частіше спостерігають у холодну пору року. Зустрічаються як поодинокі (спорадичні) випадки, так і епідемії. Серед хворих переважають діти. Після перенесеного захворювання формується тривалий антитоксичний імунітет.

ПатогенезРедагувати

Первинне вогнище інфекції — у мигдаликах та носоглотці. Мікроб проникає у мигдалики, де спричинює гнійне запалення, у регіонарні лімфатичні вузли з розвитком лімфаденіта. До крові потрапляють токсини та алергени стрептокока. Тяжкі форми та ускладнення скарлатини пов'язані із токсичним впливом, генералізацією стрептокока та розвитком алергії, внаслідок чого уражається серце, нирки, рідше інші органи.

Клінічні проявиРедагувати

 
Малиновий язик, частково прикритий білим нашаруванням, характерний для розпалу перебігу скарлатини.

Тривалість інкубаційного періоду від кількох годин до 12 днів. Типова форма скарлатини починається гостро: після незначної остуди температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40 °C. У маленьких дітей при цьому нерідко з'являється однократне або повторне блювання. Хворі скаржаться на головний біль, нездужання, болючість при ковтанні.

Наприкінці першої доби захворювання (іноді на другий день) з'являються характерні плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку висип з'являється на шиї та верхній частині грудей, а упродовж наступних 2-3-х днів поширюється по всьому тілу. Висип складається з численних дрібно крапчастих елементів, густо розташованих та утворюючих на шкірі щільне насичене рожеве поле. Спостерігається симптом Пастіа — петехіально-геморагічні елементи висипу локалізуються переважно в природних складках шкіри у вигляді лінійних темно-червоного, бурого чи фіолетового забарвлення елементів.

Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво гіперемійовані, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носогубними складками, відрізняються різкою блідістю (симптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник»). У ротоглотці відмічають розлиту гіперемію м'якого піднебіння, язичка та мигдаликів. Бруднувато-білі або жовтуваті нашарування вкривають мигдалики, лімфатичні фолікули глотки, поширюючись іноді на м'яке піднебіння та язичок. У хворих збільшуються регіонарні підщелепні лімфатичні вузли.

 
Характерний симптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник» у розпал хвороби — є блідість шкіри навколо рота на тлі характерного висипу на щоках.

Протягом перших 2-3-х днів хвороби язик залишається вологим, вкритим сірувато-білим нашаруванням; з 3-4-го дня нашарування зникають і тоді вид язика стає досить характерним. На кінчику його можна побачити численні набряклі сосочки, а забарвлення язика стає яскраво червоним («малиновий язик»).

 
Характерне для скарлатини лущення на кистях на початку періоду реконвалесценції (видужання)

Температура тіла зберігається на високих цифрах упродовж 3-6 днів, потім починає знижуватися та нормалізується на 9-10-й день хвороби. Одночасно покращується загальний стан хворого, зменшується інтоксикація, зникає висип та інші симптоми. На шкірі, особливо на долонях, відбувається характерне злущення шкіри.

Критерії тяжкостіРедагувати

Легка формаРедагувати

Температура тіла підвищена до 38 °C, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральні зміни мигдаликів, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривають 3-5 днів.

Середньотяжка формаРедагувати

Температура тіла підвищена до 39-40 °C, тривалість 5-7 днів, головний біль, повторне блювання, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна або лакунарні зміни на мигдаликах, енантема на м'якому піднебінні, можливий розвиток ускладнень.

Тяжка формаРедагувати

Значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла 40 °C та вище, можлива поява менінгеальних симптомів, окремі судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична формаРедагувати

Храктеризується тяжкою інтоксикацією, високою гарячкою, некротичними змінами на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвитком септичних ускладнень.

УскладненняРедагувати

ДіагностикаРедагувати

Хворобу розпізнають на основі епідеміологічних даних, характерної клінічної картини. Для діагнозу скарлатини важливим є виявлення характерного висипу та гнійного ураження мигдаликів.

Загальноклінічні дослідженняРедагувати

Клінічний аналіз крові — відзначають лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілію, підвищення ШОЕ

Дослідження на наявність бета-гемолітичного стрептококу або антитіл до ньогоРедагувати

Не є абсолютними підтверджуючими методами, мають оцінюватися тільки разом з клінічними даними. Часто наявність бета-гемолітичного стрептокока відзначається на тлі інших хвороб, які можуть нагадувати за клінічними проявами скарлатину (алергічні хвороби, псевдотуберкульоз тощо).

  • Бактеріологічний посів слизу з ротоглотки з метою виділення бета-гемолітичного стрептококу групи А (займає 3-4 доби);
  • Серологічний — наростання титрів антистрептолізину О в динаміці.
  • Визначення в ротоглотці за допомогою імуногістохімічного експрес-тесту антигену бета-гемолітичного стрептококу групи А.

ЛікуванняРедагувати

Хворих лікують на дому або у інфекційному відділенні. Показанням до госпіталізації є важкі, ускладнені форми хвороби, що супроводжують захворювання. Ліжковий режим протягом гострого періоду.

Етіотропна терапіяРедагувати

Антибіотики — при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньотяжкій — пеніциліни, при тяжкій — цефалоспорини I—II покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії — при легкій формі 10 днів, середньотяжкій та тяжкій 10 -14 днів, шлях введення — при легкій формі — перорально, при середньотяжкій — внутрішньом'язово, при тяжкій — внутрішньовенно.

Патогенетична терапіяРедагувати

  • Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі — значна кількість пиття, при середньотяжкій та тяжкій формах — інфузії глюкозо-сольових розчинів;
  • Антигістамінні препарати;
  • Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин тощо);
  • Протизапальні препарати (парацетамол, ібупрофен);
  • Засоби місцевої санації: полоскання горла дезинфікуючими розчинами, тубус-кварц тощо.

ПрофілактикаРедагувати

Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, що ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 діб. Заключну дезінфекцію в осередку не проводять.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати