Вікіпедія

Скарлатина

гостре антропонозне інфекційне захворювання

Скарлати́на (від лат. scarlatium — яскраво-червоний) — гостре антропонозне інфекційне захворювання, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки, прояви яких нагадують зміни при стрептококковому фарингіті, та характерним дрібнокрапчастим висипом. Схильна до гнійно-септичних та алергічних ускладнень. Є особливою клінічною формою клінічного перебігу стрептококової інфекції.

Скарлатина
Характерний висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину
Характерний висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину
Характерний висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину
Спеціальністьінфекційні хвороби і педіатрія
Симптомисимптом малинового язика, гарячка[1], біль у животі[1], блювання[1], висип[1], гострий тонзиліт, лімфоаденопатія, біль у горлі, симптом блідого носогубного трикутника, симптом Пастіа і тахікардія
ПричиниStreptococcus pyogenes[1]
Метод діагностикифізикальне обстеження
Препаратипеніцилін, макроліди, цефалоспорини, ванкоміцин, кліндаміцин і антигістамінні препарати
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-111B50
МКХ-10A38
OMIM012541
DiseasesDB29032
MedlinePlus000974
eMedicineemerg/518
MeSHD012541
CMNS: Scarlet fever у Вікісховищі

Етіологія

ред.
 
Streptococcus pyogenes

Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (S. pyogenes).

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Стрептококи.

Епідеміологічні особливості

ред.

Джерело інфекції — хворий з початку захворювання до 4-5 діб після зникнення клінічних симптомів.

Основний механізм передачі збудників — повітряно-крапельний, вони можуть також рідше непрямо передаватися через білизну, предмети побуту, іграшки. Вхідними воротами інфекції є ротоглоткові мигдалики.

Скарлатина уражає однаково як чоловіків, так і жінок.[2] Найчастіше хворіють діти віком від 5 до 15 років.[3] Захворювання частіше спостерігають у холодну пору року. Зустрічаються як поодинокі (спорадичні) випадки, так і епідемії. Після перенесеного захворювання формується тривалий антитоксичний імунітет.

Історичні відомості та актуальність

ред.

Захворюваність і летальність від скарлатини знизилися порівняно з XVIII і XIX століттями, коли траплялися епідемії цієї хвороби.[4] Близько 1900 року рівень смертності у багатьох місцях досягав 25 %.[5] Покращення прогнозів можна пояснити застосуванням пеніциліну для лікування цієї хвороби.[6] Частота випадків скарлатини також зменшувалася протягом останнього століття.

Протягом останнього десятиліття у різних країнах зареєстровано кілька спалахів цієї хвороби.[7] З 2013 по 2016 рік показники захворюваності на скарлатину в Англії зросли з 8,2 до 33,2 на 100 000 населення, а госпіталізації через скарлатину зросли на 97 %.[8] Подальше зростання кількості зареєстрованих випадків скарлатини в Англії відзначено у сезоні 2021—2022 років (з вересня по вересень) та на початку сезону 2022—2023 років.[9] Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила про зростання випадків скарлатини (і iGAS — інвазивних випадків GAS, GAS — Group A streptococcus) в Англії та інших європейських країнах за цей період. Зростання зареєстровано у Франції та Ірландії.[10] У США випадки скарлатини не реєструють, але станом на грудень 2022 року CDC вивчали можливе збільшення кількості повідомлень про інвазивні стрептококові інфекції у дітей.[11] Наприкінці грудня 2022 року Мережа медичних попереджень CDC випустила рекомендацію щодо повідомлених збільшень кількості інвазивних інфекцій GAS.[12]

Патогенез

ред.

Первинне вогнище інфекції — у мигдаликах та носоглотці. Мікроорганізм проникає у мигдалики, де спричинює гнійне запалення, у регіонарні лімфатичні вузли з розвитком лімфаденіта. До крові потрапляють токсини та алергени стрептокока. Тяжкі форми та ускладнення скарлатини пов'язані із токсичним впливом, генералізацією стрептокока та розвитком алергії, внаслідок чого уражається серце, нирки, рідше інші органи.

Клінічні прояви

ред.
 
Малиновий язик, частково прикритий білим нашаруванням, характерний для розпалу перебігу скарлатини.

Тривалість інкубаційного періоду від кількох годин до 12 днів. Типова форма скарлатини починається гостро: після незначної остуди температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40 °C. У маленьких дітей при цьому нерідко з'являється однократне або повторне блювання. Хворі скаржаться на головний біль, нездужання, болючість при ковтанні.

Наприкінці першої доби захворювання (іноді на другий день) з'являються характерні плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку висип з'являється на шиї та верхній частині грудей, а упродовж наступних 2-3-х днів поширюється по всьому тілу. Висип складається з численних дрібно крапчастих елементів, густо розташованих та утворюючих на шкірі щільне насичене рожеве поле. Спостерігається симптом Пастіа — петехіально-геморагічні елементи висипу локалізуються переважно в природних складках шкіри у вигляді лінійних темно-червоного, бурого чи фіолетового забарвлення елементів.

Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво гіперемійовані, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носогубними складками, відрізняються різкою блідістю (симптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник»). У ротоглотці відмічають розлиту гіперемію м'якого піднебіння, язичка та мигдаликів. Бруднувато-білі або жовтуваті нашарування вкривають мигдалики, лімфатичні фолікули глотки, поширюючись іноді на м'яке піднебіння та язичок. У хворих збільшуються регіонарні підщелепні лімфатичні вузли.

 
Характерний симптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник» у розпал хвороби — є блідість шкіри навколо рота на тлі характерного висипу на щоках.

Протягом перших 2-3-х днів хвороби язик залишається вологим, вкритим сірувато-білим нашаруванням; з 3-4-го дня нашарування зникають і тоді вид язика стає досить характерним. На кінчику його можна побачити численні набряклі сосочки, а забарвлення язика стає яскраво червоним («малиновий язик»).

 
Характерне для скарлатини лущення на кистях на початку періоду реконвалесценції (видужання)

Температура тіла зберігається на високих цифрах упродовж 3-6 днів, потім починає знижуватися та нормалізується на 9-10-й день хвороби. Одночасно покращується загальний стан хворого, зменшується інтоксикація, зникає висип та інші симптоми. На шкірі, особливо на долонях, відбувається характерне злущення шкіри.

Критерії тяжкості

ред.

Легка форма

ред.

Температура тіла підвищена до 38 °C, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральні зміни мигдаликів, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривають 3-5 днів.

Середньотяжка форма

ред.

Температура тіла підвищена до 39-40 °C, тривалість 5-7 днів, головний біль, повторне блювання, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна або лакунарні зміни на мигдаликах, енантема на м'якому піднебінні, можливий розвиток ускладнень.

Тяжка форма

ред.

Значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла 40 °C та вище, можлива поява менінгеальних симптомів, окремі судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма

ред.

Характеризується тяжкою інтоксикацією, високою гарячкою, некротичними змінами на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвитком септичних ускладнень.

Ускладнення

ред.

Діагностика

ред.

Хворобу розпізнають на основі епідеміологічних даних, характерної клінічної картини. Для діагнозу скарлатини важливим є виявлення характерного висипу та гнійного ураження мигдаликів.

Загальноклінічні дослідження

ред.

Клінічний аналіз крові — відзначають лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілію, підвищення ШОЕ

Дослідження на наявність бета-гемолітичного стрептококу або антитіл до нього

ред.

Не є абсолютними підтверджуючими методами, мають оцінюватися тільки разом з клінічними даними. Часто наявність бета-гемолітичного стрептокока відзначається на тлі інших хвороб, які можуть нагадувати за клінічними проявами скарлатину (алергічні хвороби, псевдотуберкульоз тощо).

  • Бактеріологічний посів слизу з ротоглотки з метою виділення бета-гемолітичного стрептококу групи А (займає 3-4 доби);
  • Серологічний — наростання титрів антистрептолізину О в динаміці.
  • Визначення в ротоглотці за допомогою імуногістохімічного експрес-тесту антигену бета-гемолітичного стрептококу групи А.

Лікування

ред.

Хворих лікують вдома або у інфекційному відділенні. Показанням до госпіталізації є тяжкі, ускладнені форми хвороби. Ліжковий режим протягом гострого періоду.

Етіотропна терапія

ред.

Антибіотики — при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньотяжкій — пеніциліни, при тяжкій — цефалоспорини I—II покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії — при легкій формі 10 днів, середньотяжкій та тяжкій 10 -14 днів, шлях введення — при легкій формі — перорально, при середньотяжкій — внутрішньом'язово, при тяжкій — внутрішньовенно.

Патогенетична терапія

ред.
  • Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі — значна кількість пиття, при середньотяжкій та тяжкій формах — інфузії глюкозо-сольових розчинів;
  • Антигістамінні препарати;
  • Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин тощо)

Профілактика

ред.

Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, що ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 діб. Кінцеву дезінфекцію в осередку не проводять.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д WikiSkripta — 2008. — ISSN 1804-6517
  2. ↑ Usatine, Richard (2013). Color Atlas of Family Medicine, Second Edition. McGraw Hill Companies.
  3. ↑ Kliegman, Robert; Stanton, Bonita; St Geme, Joseph; Schor, Nina (2016). Nelson Textbook of Pediatrics. Elsevier. с. 1327—1337.
  4. ↑ Drug Therapeutics, Bulletin (2018). Managing scarlet fever. BMJ. 362: k3005. doi:10.1136/bmj.k3005. ISSN 0959-8138. PMID 30166279. S2CID 52136139.
  5. ↑ Guerrant, Richard; Walker, David; Weller, Peter (2011). Tropical Infectious Diseases: Principles, Pathogens and Practice. Elsevier. с. 203—211. ISBN 9780702039355.
  6. ↑ Wessels, Michael R. (2016). Pharyngitis and Scarlet Fever. У Ferretti, Joseph J.; Stevens, Dennis L.; Fischetti, Vincent A. (ред.). Streptococcus pyogenes: Basic Biology to Clinical Manifestations. Oklahoma City (OK): University of Oklahoma Health Sciences Center. PMID 26866221. Архів оригіналу за 3 March 2021. Процитовано 28 January 2018.
  7. ↑ Basetti, S.; Hodgson, J.; Rawson, T.M.; Majeed, A. (August 2017). Scarlet Fever: A guide for general practitioners. London Journal of Primary Care. 9 (5): 77—79. doi:10.1080/17571472.2017.1365677. PMC 5649319. PMID 29081840.
  8. ↑ Scarlet fever in England reaches highest level in 50 years. Pharmaceutical Journal. 30 November 2017. Архів оригіналу за 26 January 2020. Процитовано 2 January 2018.
  9. ↑ Group A streptococcal infections: report on seasonal activity in England, 2022 to 2023. GOV.UK (англ.). Архів оригіналу за 22 December 2022. Процитовано 22 December 2022.
  10. ↑ Increased incidence of scarlet fever and invasive Group A Streptococcus infection – multi-country. www.who.int (англ.). Архів оригіналу за 12 July 2024. Процитовано 22 December 2022.
  11. ↑ Increase in Invasive Group A Strep Infections, 2022 | CDC. www.cdc.gov (амер.). 22 December 2022. Архів оригіналу за 22 December 2022. Процитовано 23 December 2022.
  12. ↑ HAN Archive – 00484 | Health Alert Network (HAN). emergency.cdc.gov (амер.). 22 December 2022. Архів оригіналу за 29 December 2022. Процитовано 29 December 2022.

Джерела

ред.

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скарлатина&oldid=44280304