Відкрити головне меню
Загальна структура пеніцилінів.

Пеніциліни — антимікробні препарати, що належать до класу β-лактамних антибіотиків.

Родоначальником пеніцилінів є бензилпеніцилін (пеніцилін G, або просто пеніцилін), який застосовують в клінічній практиці з початку 1940-х років.

Зміст

КласифікаціяРедагувати

Механізм діїРедагувати

Пеніциліни мають бактерицидний ефект. Вони перешкоджають синтезу пептидоглікану, котрий є основним компонентом клітинної стінки бактерій[1]. Блокування синтезу пептидоглікану призводить до загибелі бактерії.

Для подолання широко поширеної серед мікроорганізмів набутої стійкості, пов'язаної з продукцією особливих ферментів — β-лактамаз, що руйнують β-лактами, — були розроблені так звані захищені пеніциліни, що включають сполуки, здатні необоротно пригнічувати активність β-лактамаз (інгібітори β-лактамаз) — клавуланову кислоту, сульбактам та тазобактам.

Також можливий інший шлях утворення стійкості — зміна характерних частин пеніцилін зв'язуючих білків.

Оскільки пептидоглікан та пеніцилінозв'язуючі білки відсутні у ссавців, пеніциліни практично не мають серйозних побічних ефектів. Однак у деяких хворих можуть розвинутися алергічні реакції на пеніцилін, які проявляються у вигляді шкірних висипань, набряку гортані та підвищенні температури.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сидоренко С.В., Козлов С.Н. Практичний посібник з антиінфекційної хіміотерапії: Група пеніцилінів. НІІАХ СГМА. Архів оригіналу за 2012-06-05. Процитовано 2012-02-26. 

ЛітератураРедагувати

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
  • Фармацевтична хімія: Підручник/ Ред. П. О. Безуглий. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 560 с. ISBN 978-966-382-113-9
  • Фармакологія: підручник / І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4