Пеніциліни
| Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Пеніциліни — антимікробні препарати, що належать до класу β-лактамних антибіотиків.
Родоначальником пеніцилінів є бензилпеніцилін (пеніцилін G, або просто пеніцилін), який застосовують в клінічній практиці з початку 1940-х років.
Класифікація ред.
- Природні короткої дії (бензилпеніцилін (пеніцилін) натрієва та калієва солі, феноксиметилпеніцилін) та природні депо-препарати (бензатин бензилпеніцилін, біцилін-5);
- Напівсинтетичні (антистафілококові (ізоксазолілпеніциліни, пеніциліназостабільні): оксацилін, клоксацилін, флуоксацилін; амінопеніциліни (пеніциліни широкого спектра дії): ампіциліну тригідрат, амоксициліну тригідрат, пенамецилін, бакампіцилін);
- Антисиньогнійні (карбоксипеніциліни): карбеніцилін, тикарцилін; уреїдопеніциліни: азлоцилін, піперацилін, мезлоцилін;
- Комбіновані (інгібіторозахищені): ампіцилін + сульбактам (уназин), амоксицилін + клавуланова кислота (аугментин, амоксиклав), тикарцилін + клавуланова кислота (тиментин), ампіцилін + оксацилін (ампіокс), амоксицилін + метронідазол (хелікоцин), амоксицилін + клоксацилін (вампілокс).
Механізм дії ред.
Пеніциліни мають бактерицидний ефект. Вони перешкоджають синтезу пептидоглікану, котрий є основним компонентом клітинної стінки бактерій[1]. Блокування синтезу пептидоглікану призводить до загибелі бактерії.
Для подолання широко поширеної серед мікроорганізмів набутої стійкості, пов'язаної з продукцією особливих ферментів — β-лактамаз, що руйнують β-лактами, — були розроблені так звані захищені пеніциліни, що включають сполуки, здатні необоротно пригнічувати активність β-лактамаз (інгібітори β-лактамаз) — клавуланову кислоту, сульбактам та тазобактам.
Також можливий інший шлях утворення стійкості — зміна характерних частин пеніцилін зв'язуючих білків.
Оскільки пептидоглікан та пеніцилінозв'язуючі білки відсутні у ссавців, пеніциліни практично не мають серйозних побічних ефектів. Однак у деяких хворих можуть розвинутися алергічні реакції на пеніцилін, які проявляються у вигляді шкірних висипань, набряку гортані та підвищенні температури.
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ Сидоренко С.В., Козлов С.Н. Практичний посібник з антиінфекційної хіміотерапії: Група пеніцилінів. НІІАХ СГМА. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 26 лютого 2012.
Література ред.
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0 (С.?)
- Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.534-540)
- Фармакологія: підручник / І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4 (С.?)