Рябу́хи — село в Чернігівській області України, центр сільської ради. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило до Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Розташоване на правому березі річки Ромен, за 6 км від залізничної станції Рубанки. Населення — 377 осіб, площа — 1,458 км².

село Рябухи
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Громада Рябухівська сільська рада
Код КОАТУУ 7425383001
Основні дані
Перша згадка 1629[1]
Населення 377
Площа 1,458 км²
Густота населення 258,57 осіб/км²
Поштовий індекс 17212
Телефонний код +380 8–04634
Географічні дані
Географічні координати 50°55′21″ пн. ш. 33°00′14″ сх. д. / 50.92250° пн. ш. 33.00389° сх. д. / 50.92250; 33.00389Координати: 50°55′21″ пн. ш. 33°00′14″ сх. д. / 50.92250° пн. ш. 33.00389° сх. д. / 50.92250; 33.00389
Середня висота
над рівнем моря
131 м[2]
Водойми Ромен
Найближча залізнична станція Рубанка
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 17212, село Рябухи, вулиця Садова, 9а
Карта
Рябухи. Карта розташування: Україна
Рябухи
Рябухи
Рябухи. Карта розташування: Чернігівська область
Рябухи
Рябухи
Мапа

ІсторіяРедагувати

Вперше згадуються під 1629 роком. Пізніше село у складі Краснянської (пізніше Красноколядинської) сотні Прилуцького полку Гетьманщини. В селі містилася сотенна канцелярія Краснянської сотні. 1666 року в селі налічувалось 8 господарств селян, які орали на «2-х волах», у тому числі «войт Алешко Федоров»; козаки не показані.

1737 року в селі було 20 господарств селян, 3 підсусідки, 66 господарств козаків (27 виборних, 39 підпомічників), 10 козачих підсусідків. Село мало статус вільного військового села до 1740 року, відколи управитель Батуринської волості генерал Вейсбах приєднав його до Самбірського староства, яке 1750 перейшло у володіння гетьмана Кирила Розумовського.

1780 року — 15 дворів (23 хати) селян, 21 двір (38 хат) і 18 бездворих хат підсусідків, 45 дворів (98 хат) козаків. Селяни й підсусідки належали різним власникам, з яких найбільшими були: красноколядинський сотник І. П. Миницький — 11 дворів (17 хат), військовий товариш А. Федорович — 6 дворів (11 хат), граф Кирило Розумовський — 4 двори (6 хат), лубенський полковник Максимович — 3 двори (4 хати), рябухівський священник С. Григорович — 3 двори (6 хат). Інші власники мали по 1-2 двори.

Перша дерев'яна Петропавлівська церква споруджена до 1654 року. Після скасування полкового устрою у 1782 році село відійшо до Роменського повіту Чернігівського намісництва.

1864 року побудована дерев'яна Петропавлівська церква з 3-х класною парафіяльною школою.

В період революції 1905—1907 років в селі відбулося кілька заворушень селян, які знищили поміщицький маєток.

У 1917 році в селі був 451 двір і біля 2 тисяч мешканців.

В складі СРСРРедагувати

Радянську владу встановлено у січні 1918 року. В роки української революції на стороні більшовиків тут діяв партизанський загін під керівництвом С. К. Кладкового. Комсомольську організацію в селі засновано в 1919 році, партійну — в 1924 році.

На фронтах німецько-радянської війни воювали 270 жителів, з них 145 нагороджені орденами й медалями СРСР. 139 чоловік загинули. Для увічнення пам'яті про них у 1967 році споруджено пам'ятник. Того ж року встановлено надгроюок на могилі Невідомого солдата, могилі радянських бійців, що загинули 1943 року при відвоюванні села.

Станом на початок 1970-х років в селі було 309 дворів, мешкало 883 чоловіка. Працював колгосп імені. Кірова, за яким було закріплено 1 588 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1 216 га орної землі. Господарство вирощувало зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, діяв механічний млин. У селі знаходилися восьмирічна школа, в якій навчалося 149 учнів і 14 учителів, будинок культури на 200 місць, бібліотека (9 тисяч примірників), фельдшерсько-акушерський пункт, ясла-садок.

Станом на 1988 рік в селі мешкало 549 жителів.

В складі УкраїниРедагувати

З 1991 року село у складі України. У 1996 році в селі було 190 дворів, мешкало 434 жителя.

ПерсоналіїРедагувати

У селі народився Кириченко Ілля Микитович (1889—1955) — український мовознавець.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати