Рибниця

місто в Придністровʼї (Молдові)

Ри́бниця (рос. Рыбница; рум. Rîbnița; їд. ריבניץ‎; пол. Rybnica) — місто у Молдові (фактично входить до складу самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки), розташоване на Поділлі (на лівому березі Дністра — українсько-румунському етнічному прикордонні)

Рибниця
рум. Rîbnița
рос. Рыбница
Рибниця
молд./рум. Рыбница
Герб Прапор
Герб Рибниці Прапор Рибниці
Рибниця
Рибниця
Основні дані
47°45′59″ пн. ш. 29°00′02″ сх. д. / 47.76638889002777688° пн. ш. 29.000555560027777346° сх. д. / 47.76638889002777688; 29.000555560027777346Координати: 47°45′59″ пн. ш. 29°00′02″ сх. д. / 47.76638889002777688° пн. ш. 29.000555560027777346° сх. д. / 47.76638889002777688; 29.000555560027777346
Країна Молдова Молдова
Регіон Придністров'я
Столиця для Рибницький район і Рибницький повіт
Перша згадка 1603
Статус міста 1938
Площа 24,96[1] км²
Населення 68 415 (01.10.2017)[1]
Міста-побратими Вінниця, Дмитров, Гола Пристань
Телефонний код 555
Часовий пояс UTC+2
GeoNames 617486
Поштові індекси MD-5500
Міська влада
Вебсайт rybnsovet.idknet.com
Мапа
Мапа
Рибниця. Карта розташування: Молдова
Рибниця
Рибниця
Рибниця (Молдова)


CMNS: Рибниця у Вікісховищі

До революції 19171918 — містечко Балтського повіту Подільської губернії. Від 1938 — місто.

Рибниця — місто-побратим українського міста Вінниця.

Історична приналежність

Історія ред.

 
Рибниця

У 1603 році поселення Рибниця вперше згадане в документах володінь князів Острозьких[2] (та позначене на мапі Королівства Польського і Великого князівства Литовського). У 1793 році ця територія в результаті другого поділу Речі Посполитої була приєднана до Російської імперії, а з 1797 року Рибниця увійшла до складу Молокішської  волості, Балтського повіту, Подільської губернії. У 1793 р. в Рибниці налічувалося 74 двори, в 1808р. — 201 двір. 

Починаючи із середини XIX ст. в Рибниці почали будуватися промислові підприємства, а наприкінці століття на річці Дністрі почало розвиватися судноплавство — були обладнані пристані і поромні переправи в Рибниці, Білоч, Сарацен, Попенко, Михайлівці, які сприяли розвитку ярмаркової торгівлі. У 1898 р. був побудований цукрово-спиртовий комбінат. У 1892-1894 роки було побудовано залізничну лінію Слобідка-Новоселиця, яка проходила через Рибницю. Також в ці часи побудувалися приватні підприємства із переробки сільськогосподарських продуктів. Були споруджені парові млини, пекарня, печі з випалювання вапна, цегельний завод. Почала діяли міністерська школа, школа грамоти для дівчаток, побудовано двокласне училище, відкрита лікарня на 5 ліжок і 2 аптеки.

У 1924 році Рибниця стала селищем міського типу і районним центром Молдавської АРСР. Почала діяти електростанція. У 1928-1929-ті рр. відкрито вечірній робітничий факультет від Київського гірничого інституту. Збудовано лікарню на 60 ліжок. У смт почали діяли 5 шкіл, дитячих садків, кінотеатр на 400 місць, кілька бібліотек. 20 жовтня 1938 року указом Президії ВР УРСР Рибниці присвоєно статус міста (з виключенням з міської смуги населених пунктів Шмилене, Піколо, Бузьки, радгоспів Ульма та Мала Ульма[3]).[4][5]

У 1934 році на березі Дністра в Рибниці був побудований і пущений в експлуатацію виноробний завод. У 1930 р в Рибниці був побудований маслозавод. З 1951 р підприємство отримало назву «Рибницький завод масла і сухого молока тресту». У 1951 році була проведена реконструкція, побудована котельна і компресорний цех — перший в Молдавії на той час із виробництва сухого молока. З 2003 р Рибницький молочний комбінат змінює форму власності і стає ВАТ «Рибницький молочний комбінат». На сьогодні комбінат не працює.

5 серпня 1941 року Рибниця була окупована румуно-німецькими військами і опинилося під контролем губернаторства Трансністрія. 17 березня 1944 року нацисти розстріляли майже 400 радянських полонених у Рибниці. 30 березня 1944 року частинами 41-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Цвєткова К.М. місто було окуповане знову радянськими військами.

У 1946 році на базі машинобудівного заводу було засновано ЗАТ «Рибницький насосний завод». Підприємством вироблялося високоякісне обладнання для водоканалізаційного та комунального господарства. У 2005 році основний пакет акцій ЗАТ «РНЗ», згідно з умовами договору купівлі-продажу, був переданий СТОВ «Агроексім». Але інвестиційна програма себе не виправдала і підприємство станом на сьогодні фактично не працює.

У 1961 році введено в експлуатацію Рибницький цементний комбінат, який понад півстоліття на ринку виробництва будівельних матеріалів дали змогу звести сотні житлових будинків, підприємств, установ. У 2008 році Рибницький вино-коньячний комбінат «Рашків» увійшов до складу ЗАТ ТВКЗ «KVINT» в якості Рибницького виробництва[1].

Населення ред.

  • 1926 — 9 371 мешканців

Етнічний склад (1926): 38,1 % євреїв, 33,8 % українців, 16,6 % молдаван, 5,7 % поляків, 4,7 % росіян

  • 1971 — 32 400 мешканців
  • 2004 — 53 648 тисячі мешканців.

Етнічний склад (2004): 46,4 % українців, 21,9 % росіян, 21,0 % молдаван, 0,9 % поляків

Економіка ред.

Найбільший і єдиний в регіоні металургійний завод, а також річкова пристань, харчова (цукроварня, спиртовий і маслоробний заводи), будівельна (заводи: цементний і залізобетонних виробів) .

Міста-побратими ред.

Країна Місто Герб міста
  Україна Вінниця

 

  Росія Дмитров

 

  Україна Гола Пристань

 

Українці Рибниці ред.

Місто Рибниця є єдиним з великих міст Придністров'я, де кількість українців переважає над іншими національностями. До Другої світової війни більшість у місті мали євреї, але гітлерівські репресії та еміграція в Ізраїль в часи пізнього СРСР значно скоротили єврейське населення Рибниці. Українське населення міста також постраждало під час німецько-румунської окупації — в травні-червні 1943 р. близько 3 000 місцевих українців було примусово виселене під Очаків. Тим не менш, згідно з останнім переписом населення 2004 р., українці в місті мають 46,4 %, проти 21,9 % росіян, і 21 % молдаван.

Так само і Рибницький район є єдиним районом Придністров'я, де переважає українське населення — 45,4 % українців проти 29,8 % молдаван і 17,2 % росіян. Українці складають абсолютну більшість у 27 населених пунктах району (див. Населення Придністровської Молдавської Республіки).

В Рибниці видається газета української громади Придністров'я — «Гомін»[6][7].

Галерея ред.

Відомі особистості ред.

В поселенні народилися:

Література ред.

Примітки ред.

  1. а б в Историческая справка(рос.)
  2. https://novostipmr.com/ru/news/23-11-22/rybnica-namnogo-starshe-chem-prinyato-schitat
  3. Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941
  4. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 21. — 15 грудня. — С. 4.
  5. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 107.(рос.)
  6. Українці у Молдові - Посольство України в Республіці Молдова. moldova.mfa.gov.ua. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 16 грудня 2015. 
  7. «Гомін» |. gazeta.gospmr.org. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018. 
  8. Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)

Посилання ред.