Революція (від лат. revolutio — лоз, змінення, кардинальна зміна) — швидка радикальна зміна всієї самостійної органічної або неорганічної системи, на відміну від еволюції, де зміни відбуваються поступово, у часі. Прикладами зазначених систем є суспільство, людина, наукові знання, засоби виробництва та ін.

Революція, на відміну від реформи, змінює всю систему, а не окрему її частину (яка також може бути підпорядкованою системою). Відповідно до того, яка система зазнає змін, кажуть про революцію суспільну або політичну, революцію в біологічних процесах, в окремій науці, технічну революцію тощо.

Поборника революційних змін, учасника революційного руху називають революціонер.

Походження термінаРедагувати

Слово «революція» похідне від пізньолат. «revolutio» — у значенні «обертання», «перетворення». У цьому сенсі воно використовувалося алхіміками XV ст. для опису перетворень речовин і хімічних елементів. Але справжньої популярності в наукових колах термін набув із появою фундаментальної праці Миколая Коперника «De revolutionibus orbium coelestium» («Про обертання небесних сфер», 1543).

У політичному сенсі термін «революція» почали використовувати лише у XVII ст. — першою подією, що отримала таке визначення, стала Славна революція 1688 року. Втім згодом так почали називати й події, котрі відбувалися раніше, зокрема Англійську (яку до того іменували «Великим повстанням» або ж «Громадянською війною») та Шотландську («Єпископські війни») революції.

Як концептуальний антонім до слова «революція» використовується слово еволюція. А безпосереднім антонімом є контрреволюція.

Соціальні і політичні революціїРедагувати

Італійський економіст і соціолог Вільфредо Парето розглядав революцію як механізм збереження рівноваги між аристократичною і демократичною тенденціями оновлення правлячих еліт, що дозволяв кооптувати до правлячої еліти осіб неелітарного походження з елітарними якостями та виведенням елітарних осіб з неелітарними якостями. Оскільки правляча еліта прагне зберегти свої привілеї і передати їх у спадок, вона намагається протидіяти оновленню еліт, чим погіршує свій якісний склад. Коли занепад правлячої еліти стає масштабним, контреліта за допомогою мас витісняє стару еліту і стає правлячою, що унеможливлює поширення занепаду правлячої еліти на все суспільство. Цей процес Парето назвав «масовою циркуляцією еліти, або просто революцією»[1].

Технічні і технологічні революціїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати