Ременів
Реме́нів — село в Україні, в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області. Населення становить 2100 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ременівська сільська рада.
| село Ременів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Кам'янка-Бузький район |
| Рада | Ременівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 4622185201 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1399[1] |
| Населення | 2100 |
| Площа | 19,16 км² |
| Густота населення | 71,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80460[2] |
| Телефонний код | +380 3254 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°57′13″ пн. ш. 24°12′25″ сх. д. / 49.95361° пн. ш. 24.20694° сх. д.Координати: 49°57′13″ пн. ш. 24°12′25″ сх. д. / 49.95361° пн. ш. 24.20694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
243 м |
| Водойми | річка
Думна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80460, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Ременів |
| Карта | |
  Ременів | |
 Ременів | |
| Мапа | |
| |
ІсторіяРедагувати
Перші документальні згадки про село Ременів походять з 1399 року.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 1 лан (близько 25 га) оброблюваної землі, в оренді Тустановського 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі та ще 3 лани тимчасово вільної і в оренді Кухарського 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі та млин[3].
Біля нього йшла дорога зі Львова на Волинь, яку селяни називали Лебедючкою. Люди в селі пояснювали, що пішла ця назва від того, що татари гнали по ній людей в полон і ті по дорозі плакали-лебеділи.
1649 — в селі було 4 лани землі, а село належало Теофілі Данилович та Якову Собєському (батькам польського короля Яна ІІІ Собєського).
22 лютого 1671 — король Ян Собєський передав село в оренду коронному гетьманові Домініку Гумовському.
Від Яна Собєського село перейшло до його сина Констянтина, а від того — до князя Михайла-Казимира Радзивілла.
1776 — Ременів купив Теофіль Щука.
1783 — Щука продав село львівському адвокатові Павлові Нетребському. Нетребський утискав громаду, за що селяни спалили весь його маєток. Після пожежі маєтку Нетребський в 1813 році продав Ременів Луці Августиновичу. Августинович теж не міг знайти порозуміння з громадою і маєток далі терпів від пожеж. Тому в 1817 році він продав непокірне село графові Еразму Коморовському. Від того у 1819 році Ременів купив Петро Ромашкан. У 1838 році від Ромашкана село купив Йосиф Древицький.
Після скасування панщини, на 1880-ті рр. в селі було 179 хат і 1020 мешканців.
В селі також мали маєтки Чеслав Лекцинський та німець Кінці, який мав у своїй власності млин, що ще донедавна зберігався.
На західному кінці села на горбочку пишається гарна мурована церква.
В селі діяла польова цегельня. При цегельні також виготовляли бетонні кільця для криниць, плити для вимощування доріжок, бетонні блоки для будівництва.
НаселенняРедагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1357 осіб, з яких 625 чоловіків та 732 жінки.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1367 осіб.[5]
МоваРедагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,56 % |
| російська | 0,36 % |
| молдовська | 0,07 % |
Відомі уродженціРедагувати
- Бень Василь Костьович — старшина Армії УНР, ад'ютант Симона Петлюри.
- Лисик Василь (1886 — після 1914) — скульптор.
- Лучаківський Володимир Дмитрович — український громадський діяч, письменник, перекладач, адвокат і бургомістр (перший українець) у Тернополі[7]
- Стахур Михайло Васильович
- Роман Сушко — визначний командир Січових Стрільців, крайовий комендант УВО.
- Іван Фур — директор районової молочарні «Маслосоюзу».
- Вояки 1-го полку УСС (1914—1920) — стр. Зінько Стефан Якович 1898; ст. стр. Кальний Михайло, 1896; стр. Ковалишин Антін, 1898; хор. Максимишин Іван, 1895 р.
- Прокопович (Рейв) Юрій Миколайович - поет, автор пісень.
ПриміткиРедагувати
- ↑ ВРУ
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Кам'янка-Бузький район
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 155 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Б. Головин, В. Стецько. Лучаківський Володимир Дмитрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 409-410. — ISBN 966-528-199-2.
ДжерелаРедагувати
- Remenów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 612. (пол.) — S. 612. (пол.)
- Іван Фур. Ременів, село моєї молодости і праци. — Парма, Огайо, 1991. — 178 с.
ПосиланняРедагувати
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |