Піч — споруда або тепло-ізольована камера з цегли, каменю або металу (чавуна, сталі), призначена для опалення приміщення та/або приготування їжі, теплової обробки матеріалів у якому-небудь технологічному процесі, сушіння речовини.

Піч, Україна, Острог XVII сторіччя
Металева зовнішня піч

ВидиРедагувати

  • Руська піч — масивна піч з лежанкою (полом), поширена в Росії, Білорусі та Україні.
  • Груба — піч для опалювання приміщення
  • Буржуйка — невелика металева грубка
  • Кабиця — піч у сінях[1], у дворі або в садку, літня кухня[2]
  • Тондир — піч, вирита в землі, використовується насамперед для випікання тонкого хліба, поширена на Кавказі та в Середній Азії
  • Вогнище — примітивна піч, місце для розведення вогню в приміщенні
  • Камін (коминок) — відкрита пічка з широкими челюстями і прямим димарем

Спеціальні печіРедагувати

ІсторіяРедагувати

Найбільш ранні печі, було знайдено у Центральній Європі, і стосуються до 29000 року до нашої ери. Вони являли собою ями усередині юрт та призначалися для смаження. В Україні від 20000 років до нашої ери, люди використовували ями з розпеченим вугіллям, покритим попелом. Їжа була загорнута у листя і клалася зверху на попіл, потім усе це засипалося землею. У таборах, знайдених у Межиріч, Острог, Україна у кожній хижі було вогнище, використовуване для опалення та приготування їжі.

Печі також, використовувалися культурами, які жили у долині Інду і у додинастичному Єгипті. До 3200 року до нашої ери, у населених пунктах по усій долині річки Інд, кожен будинок з сирцевої цегли, мав піч. Печі використовувалися для приготування їжі та задля виготовлення цегли. Додинастичні цивілізації у Єгипті, використовували печі для випалення, близько 5000-4000 року до нашої ери щоб робити глиняний посуд.

У Стародавній Греції люди навчилися використовувати печі для випічки хліба. Греки створили велику різноманітність буханців з тіста різних форм і стилів. Пекарська справа і торгівля, розвивалися як професії і все частіше, хліб було приготовано за межами сімейного будинку, спеціально навченими працівниками, і відтак, він продавався громадськості.

 
Історична піч

У середні віки, європейці використовували каміни у поєднанні з великими котлами. Вони були схожі на жаровні. Після середньовіччя, з плином часу, печі зазнали багато змін. Кожен проект має свою власну мотивацію і мету. У дров'яній печі, побачили поліпшення за рахунок зручності додавання дров у топки, що дозволило краще підтримувати вогонь і зменшити викид диму. Іншою відомою піччю — була чавунна плита. Вони були вперше використані на початку 1700-х років, деякі з них мали власний димохід з залізної трубки.

На початку 19-го століття, було розроблено вугільні печі. Їх форма була циліндричною і їх було зроблено з важкого чавуну. Газова піч з'явилася ще на початку 19-го століття. Газові плити стали дуже поширеними побутовими печами і були доступні для більшості будинків і житлових кварталів. Перші електричні печі було винайдено наприкінці 19-го століття, однак, як і багато інших електричних винаходів, призначених для комерційного використання, масове застосування їх обмежувалося дорожнечею електроенергії. Завдяки великій довжині каналів, якими рухаються гарячі гази, ККД в опалювальних печах досягає 85 і більше відсотків. Для прочищення цих каналів від сажі у печах монтуються люхта.

Зовсім недавно, печі стали трохи більш високих технологій з точки зору стратегії для приготування їжі. Мікрохвильову піч, як інструмент для приготування їжі було винайдено Персі Спенсером 1946 року, і за допомогою інженерів, мікрохвильову піч було запатентовано. У мікрохвильовій печі, використовується НВЧ-випромінювання для збудження молекул у їжі, яке викликає тертя, і таким чином, виробляється тепло. Європейські чавунні пічки для заміського будинку або дачі відрізняються ергономічністю, надійністю, привабливим дизайном. У конструкції передбачена конвекційна камера для кращого теплообміну.

У культуріРедагувати

Докладніше: Піч (символ)

Піч є символом материнського начала, рідної хати, батьківщини. Піч сприймалася як родинний вівтар, місцеперебування богів родинного вогнища (сакральне значення печі відбите в приказці «Я сказав би, та піч у хаті»). Крім того, піч символізує достаток, а також домосідство («За ходячим ліс, за лежачим піч», домосідів називали «пічкурами»). Простір біля печі називався «баб'ячим кутком»: це було місце хатньої роботи жінок. На Новий рік був такий звичай, як «весілля печі» (можливо, звідси походить приказка «піч регоче, короваю хоче»). З іншого боку, піч (переважно стара) вважалася пов'язаною з нечистою силою («В старій печі чорт палить»)[3].

Румунський вираз a aduce noră pe cuptor («привести невістку на піч») означає «привести дружину в батьківський дім, одружитися». У румун і молдаван існував звичай, за яким дівчина, якщо її кинув хлопець, забиралася на піч у його хаті й не злазила з неї доти, доки він не згоджувався взяти її заміж (описується в оповіданні «Пе-коптьор» М. М. Коцюбинського).

Прислів'яРедагувати

  • Добра річ, коли в хаті піч
  • Я сказав би, та піч у хаті
  • Мовчи, бо піч у хаті — чують сторонні люди
  • З своєї печі і дим солодкий
  • За ходячим ліс, за лежачим піч
  • На печі то й баба хоробра
  • Не хвалися піччю в нетопленій хаті
  • Своя піч найліпше гріє
  • А я знаю, шо він діє, коло печі спину гріє
  • З одної печі, та не однакові калачі
  • Ані печі, ані лави — нічого немає

ЗагадкиРедагувати

ГалереяРедагувати

 
Гуцульський п'єц


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кабиця // Грінченко. Словарь української мови 1909.
  2. Кабиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Жайворонок В. В. Піч // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 315-316.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати