Вікіпедія

Приймак Віктор Володимирович

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (листопад 2021)

Приймак Віктор Володимирович (25 червня 1958 р., с. Золоте Поле Старокримського району Кримської області) — український археолог, польовик-практик, музейник, пам'яткоохоронець та організатор науково-рятівних робіт.

Приймак Віктор Володимирович
Народився 25 червня 1958(1958-06-25) (65 років)
Золоте Поле, Кіровський район, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність археолог, музейник
Alma mater Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Заклад Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка
Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Історико-культурний заповідник «Більськ»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Приймак.

Біографія ред.

Народився 25 червня 1958 р. в селі Золоте Поле[1] Старокримського району Кримської області України в родині службовців, за фахом — агрономів-виноградарів.

З 1975 по 1979 роки здобував вищу освіту у Полтавському державному педагогічному інституті Імені В. Г. Короленка[1]. Під час навчання почав відвідувати археологічний гурток, керівником якого була С. П. Юренко. У 1984 році був учасником експедиції Інституту археології АН України, завданням якої було дослідження місцевості біля селищ Битиця та Сад Сумської області. У період 1984-1989 років працював у Сумському краєзнавчому музеї, де спочатку був на посаді наукового співробітника, а потім — завідуючого сектором археології[2]. З 1989 по 1994 роки обіймав посаду старшого наукового співробітника археологічних установ Українського фонду культури і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, управління культури Сумського облвиконкому.

У період з 2000 по 2004 роки читав лекції з музеєзнавства, археології та пам'яткознавства у Сумському педагогічному університеті. Під час роботи в вищому навчальному закладі викладав археологічну практику для майбутніх учителів, на якій разом із студентами досліджував комплекси давньоруських пам'яток поблизу селищ Зелений Гай Сумського та Зарічне Тростянецького районів.

З 2004 по 2005 роки читав лекції у Глухівському педагогічному університеті. У 2005 по 2010 роки очолював Історико-культурний заповідник «Більськ» в Полтаві[3].

Професійна діяльність ред.

Вивчав археологічні пам'ятки козацької доби на території Сумської області, ввів до наукового обігу відомості про сотні курганів і курганних некрополів, городищ, поселень, стоянок, численні майдани на Полтавщині та Слобожанщині. Досліджував, на той час маловідомі, поселення післямонгольського періоду, старожитності скіфського і сарматського періоду, черняхівської культури, степових кочівників середньовічної та пізньосередньовічної епох. Був учасником більше сотні експедицій на лісостепових просторах України та Росії.

Досліджував узбережжя Удаю, Многи та Артополоту у пошуках пам'яток першої — другої чвертей І тис. н. е. досліджував місто Путивль з округою. Організовував розкопки на пам'ятках доби ранніх слов'ян біля селищ Битиця і Токарі Сумського району, села Солдатське Великописарівського району Сумської області[4]. Був керівником розкопок у Сумській області, завданням яких було дослідження Зеленогайського і Шпилівського археологічних комплексів часу Київської Русі.

У 1997-1998 роках приймав участь у науково-рятівному проєкті, завданням якого було вивчення ділянок пізнороменської та давньоруської забудов в місцевості Лтави, на схилах Мазурівського яру на Полтавщині.

1999 року проводив археологічні спостереження за реконструкцією вулиці Соборної в місті Суми в складі групи технічного контролю при управлінні культури Сумської обласної державної адміністрації. У 2004-2005 роках став учасником групи з підготовки видання «Звід пам'яток історії та культури України. Сумська область». Є одним із початківців картографування археологічних пам'яток більського городища та його округів. 2008 року був учасником розкопок Більського городища, було розкопано зерносховища.[5] Започаткував видавничу діяльність у заповіднику «Більськ». Перше видання було опубліковано у 2010 році.[6] 2012 року учасник конференції

2016 року брав участь в експедиції в Глинському археологічному комплексі, що є пам'яткою національного значення IX—XIV століття.[7]

Наукові роботи ред.

Віктор Володимирович — автор понад 150 наукових праць, надрукованих у фахових журналах «Археологія», «Археологічний літопис Лівобережної України», «Історична пам'ять», міжнародному науковому журналі «Stratum». Його монографії та брошури з публікаціями здобутих науковими дослідженнями археологічних матеріалів присвячені пам'яткам археології від доби ранніх слов'ян і Київської Русі до козацького часу включно.

Бібліографія ред.

Монографії та брошури

1.Приймак В. В. Територіальна структура межиріччя Середньої Десни і Середньої Ворскли VIII — поч. ІХ ст. / В. В. Приймак. — Суми, 1994. — 76 с. Рец.: Любичев М. В. Приймак В. В. Територіальна структура межиріччя Середньої Десни і Середньої Ворскли VIII — поч. ІХ ст. — Суми, 1994. — 76 с., іл. / М. В. Любичев // АЛЛУ. — 1998. — № 1-2 (3-4). — С. 165.

2.Приймак В. В. Роменська культура в межиріччі Десни і Ворскли (дискусійні питання, нові матеріали) / В. В. Приймак. — Полтава-Суми: вид. ЦОДПА; СОО УТОПІК; СТВ МАНУ — 1997. — 51 с. Рец.: Кулатова І. М. Прий мак В. В. Роменська культура в межиріччі Десни і Ворскли (дискусійні питання, нові матеріали). — Полтава-Суми: вид. ЦОДПА; СОО УТОПІК; СТВ МАНУ — 1997. — 51 с. / І. М. Кулатова // АЛЛУ. — 1998. — № 1-2 (3-4). — С. 162.

3.Приймак В. В. Давньоруське місто Вир / В. В. Приймак. — Білопілля, 1997. — 60 с. Рец.: Мироненко К. М. Приймак В. В. Давньоруське місто Вир. — Білопілля, 1997. — 60 с. / К. М. Мироненко // АЛЛУ. — 1997. — № 1-2. — 51 с.

4.Супруненко О. Б. Старожитності золотоординського часу Дніпровського лісостепового Лівобережжя / О. Б. Супруненко, В. В. Приймак, К. М. Мироненко. — К. — Полтава: Археологія, 2004. — 81 с.

5.Приймак В. В. Малоперещепинський «скарб» / В. В. Приймак, О. Б. Супруненко. — К. — Полтава: АСМІ; ВЦ Археологія, 2005. — 24 с.

6.Приймак В. В. Північний схід Дніпровського Лівобережжя у кінці XVI — XVII ст. (історико-археологічні нариси) / В. В. Приймак, Є. М. Осадчий. — Полтава: Техсервіс, 2006. — 72 с.

7.Куриленко В. М. Східне Полісся (лінгвістичний та історико-археологічний аспекти) / В. М. Куриленко, В. В. Приймак. — Полтава — Глухів: ГДПУ, 2007. — 75 с.

8.Покас П. М. Зелений Гай І / П. М. Покас, Є. М. Осадчий, В. В. Приймак. — Полтава: Техсервіс, 2007. — 88 с.

9.Приймак В. В. Путивльське удільне князівство Новгород-Сіверщини / В. В. Приймак. — Полтава: вид. ЦП НАНУ і УТОПІК; ІКЗ «Більськ», 2007. — 180 с.

10.Каравайко Д. В. Селитроварение на Полтавщине (в свете новейших археологических раскопок на Бельском городище) // Д. В. Каравайко, С. А. Скорый, В. В. Приймак. — Полтава: ИА НАН Украины; ИКЗ «Бельск», 2008.

11.Осадчий Є. М. Конотопська битва у світлі археологічних даних / Є. М. Осадчий, В. В. Приймак, О. В. Коротя. — Полтава: Техсервіс, 2009.

12.Приймак В. В. Малоперещепинський «скарб» / В. В. Приймак, О. Б. Супруненко. — Полтава, 2013. — 104 с.

13.Звід пам'яток історії та культури України. Сумська область [Електрон-ний ресурс] / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2017.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Мезенцева, Галина (1997). Дослідники археології України. Енциклопедичний словник-довідник (PDF). Чернігів: Сіверянська думка. с. 188. ISBN 966-02-0233-4. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 13 листопада 2021.
  2. ↑ Археологія (PDF). Київ: Академія наук УРСР. 1990. Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
  3. ↑ ІКЗ БІЛЬСЬК. 19.10.2021. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
  4. ↑ Касаткіна О. (грудень 2008). Повернення скіфів. Панорама. с. 4.
  5. ↑ Гризодуб, Ірина (11 грудня 2008). Під землею розкопали зерносховища. Газета по-українськи. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
  6. ↑ Гречко Д.С., Котенко В.В. (2020). Феномен Більського городища — 2020. Київ-Котельва: ЦП НАН України та УТОПІК. с. 7—9.
  7. ↑ Полтавські археологи набирають охочих на розкопки старовинного городища. 27.05.2016. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.

Джерела ред.

  • Старожитності Лівобережжя Дніпра = Antiquities of the Dnieper Left Bank Region [відп.ред. — І. І. Корост, наук. ред. — О. Б. Супруненко; ред. колегія: О. М. Титова, І. Б. Шрамко та ін.]. — Київ — Котельва, 2018. — с.3
  • Феномен Більського городища: збереження, дослідження та поФ42 пуляризація найбільшої в Європі пам'ятки доби раннього залізного віку: зб. наук, праць та матер, наук. конф. / ред. кол.: В. М. Вадімов, Г. Ю. Івакін, С. А. Скорий; наук, і відп. ред. О. Б. Супруненко. — Київ: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2012. — 132 с., іл.
  • Некрасова А. Н. Пам'ятники черняхівської культури Дніпровського Лівобережжя / А. Н. Некрасова // Готи і Рим. — К., 2006. — С. 87-200.
  • Гавритухін І. О. Причорноморська серія фібул типу Левице — Токарі // Боспорський збірник. 4. М., 1994. С.31-42.
  • Німенко Н. А. З історії археологічних досліджень на Сумщині у 20-х роках ХХ ст. // Сум. старовина. — 2006. — № ХХ. — С. 53-67.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Приймак_Віктор_Володимирович&oldid=40212981