Відкрити головне меню

Би́тиця — село в Україні, в Сумському районі Сумської області. Населення становить 437 осіб. Орган місцевого самоврядування — Битицька сільська рада.

село Битиця
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Сумський район
Рада/громада Битицька сільська рада
Код КОАТУУ 5924781501
Основні дані
Населення 437
Поштовий індекс 42331
Телефонний код +380 542
Географічні дані
Географічні координати 51°00′12″ пн. ш. 34°56′16″ сх. д. / 51.00333° пн. ш. 34.93778° сх. д. / 51.00333; 34.93778Координати: 51°00′12″ пн. ш. 34°56′16″ сх. д. / 51.00333° пн. ш. 34.93778° сх. д. / 51.00333; 34.93778
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Водойми річки Псел, Безіменна
Місцева влада
Адреса ради 42331, Сумська обл., Сумський р-н, с.Битиця, вул. Сумська, 96; тел. 69-45-17
Карта
Битиця. Карта розташування: Україна
Битиця
Битиця
Битиця. Карта розташування: Сумська область
Битиця
Битиця

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

Село Битиця розташване за 1 км від правого берега річки Псел, вище за течією на відстані 4,5 км розташоване село Микільське, нижче за течією примикає село Пушкарівка. У селі річка Безіменна впадає у річку Псел. До села примикають лісові масиви (сосна). На березі річки кілька будинків відпочинку і дитячих таборів.

ІсторіяРедагувати

Село Битиця засноване близько 1710 року. Назва села походить від назви річки Битиці, яка протікала через село.

Відомом, що на кошти Андрія Голіцина у 1846 році у селі була збудована кам'яна одноперстольна Олександро-Невська церква, але за іншими даними відомо, що створена вона набагато раніше – у 1735 або 1755 роках, а на кошти відомого графа у 1846 році була проведена лише реконструкція. Це підтверджують згадки про цю церкву в 1803 і 1817 роках.[1][2]

За архівними даними, церква Олександра Невського розквітала, маючи три з половиною тисячі душ парафіян та майже 40 десятин землі. Але з 1918 року почалися темні часи для села і для храму особливо. Спочатку комуністами відбираються землі, потім, у 1930 році, радянська влада починає вилучати церковні цінності.

В 1941-1945 роках на фронти Німецько-радянської війни було мобілізовано 463 жителі села, з них 359 — загинули. 267 чоловік за бойові заслуги нагороджено орденами й медалями. Старшому сержанту командиру гармати Івану Єременку за мужність і стійкість, виявлені в боях з ворогом на литовській землі, і сержанту Олександру Лазенку, який відзначився під час форсування Десни, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Станом на 1967 рік в селі 263 дворів, населення — 677 чоловік. Існує восьмирічна школа, в якій налічується 104 учні й 14 учителів, будинок культури на 260 місць, бібліотека, лікарня на 25 ліжок.[3]

АрхеологіяРедагувати

Битицьке городище — городище, розташоване на річці Псел. Особливістю городища є потужні укріплення, створені по всьому периметру поселення. Датоване VIII сторіччям. Крім землянок слов'янського типу трапляються юртоподібні житла, пов'язані з алано-болгарським населенням. За масштабом свого впливу Битицьке городище порівнюється з впливом Києва.

Ряд знахідок дозволяють віднести дане городище до волинцівської культури, проте ряд дослідників роблять припущення, що мова йде про хозарську фортецю або навіть про «центр управління слов'янськими землями сіверян», де стояв військовий гарнізон хозарського намісника. Почасти на користь такого припущення свідчать знахідки зброї: шаблі салтівського типу (палаші), кистені, булави, наконечники списів і стріл, бойові сокири.

Битицьке городище припинило своє існування в IX сторіччі.

ПерсоналіїРедагувати

В поселенні народився:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати