Битицьке городище — городище, розташоване на високому мисі річки Псел (ліва притока Дніпра) в околицях села Битиця Сумської області.

Битицьке городище

51°00′11″ пн. ш. 34°56′16″ сх. д. / 51.00333300002777293° пн. ш. 34.93777800002777667° сх. д. / 51.00333300002777293; 34.93777800002777667Координати: 51°00′11″ пн. ш. 34°56′16″ сх. д. / 51.00333300002777293° пн. ш. 34.93777800002777667° сх. д. / 51.00333300002777293; 34.93777800002777667
Країна  Україна[1]
Розташування Сумська область
Битиця[1]
Тип колишній населений пунктd і пам'ятка культури
Статус  Археологічна пам'ятка

Битицьке городище. Карта розташування: Україна
Битицьке городище
Битицьке городище
Битицьке городище (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Битицьке городище. Карта розташування: Україна
Битицьке городище
Розташування Битицького городища

Опис ред.

Особливістю городища є потужні зміцнення, створені по всьому периметру поселення. Датоване VIII століттям . Крім землянок слов'янського типу зустрічаються юртооподібні житла, пов'язані з алано-болгарським населенням[2]. За масштабом свого впливу Битицьке городище подібне до Києва.

Археологічні культури
Волинцівська
Салтівська (Хазарська)

Ряд знахідок дозволяють віднести дане городище до волинцівської культури, проте ряд дослідників роблять припущення, що мова йде про хозарську фортецю[3] або навіть про «центр управління слов'янськими землями», де стояв військовий гарнізон хазарського намісника[4]. Частково на користь такого припущення свідчать знахідки зброї: шаблі салтівського типу (палаші), обушки, булави, наконечники списів і стріл, бойові сокири. Ймовірно Битицьке городище було центром виробництва кругової кераміки Волинцівського типу.

Історія ред.

Битицьке городище припинило своє існування на початку IX століття, про що свідчать виявлені археологами сліди пожеж і скелети убитих людей. Імовірно це відбулося через внутрішню міжусобицю в Хозарському каганаті, що спалахнула після проголошення юдаїзму державною релігією[5].

За іншою версією Битицю зруйнували в першій третині IX століття ранні руси, які вторглися на Лівобережжя Дніпра[6]. На користь цієї версії свідчать знайдені на Битицькому городищі наконечники стріл нібито " гньоздовського " типу і сокира з Щекавиці[7]. Однак Гньоздовські кургани з'явилися на березі Дніпра тільки в першій чверті X століття[8][9]. Дослідникти А. С. Щавелєв та А. А. Фетісов вказують на степове поволзьке або південноуральське походження наконечників. Їх типологія: група II, тип 44 за класифікацією А. В. Кирганова[10].

Археологічні дослідження ред.

На території площею 5,6 га розкопано 70 напівземлянок і наземних будівель, ще 108 напівземлянок зафіксовано електромагнітної розвідкою. Площа з прилеглою неукріпленою частиною — до 11 га.

Література ред.

  • Юренко С. П., Сухобоков О. В. О погребальной обрядности носителей памятников волынцевской культуры (по материалам Битицкого городища) // Археология и история Юго-Востока Руси. Воронеж, 1993. С. 40-43.

Примітки ред.

  1. а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
  2. О памятниках волынцевского типа [Архівовано 21 липня 2020 у Wayback Machine.], C.8
  3. МЕЖДУ ХАЗАРАМИ И ДРЕВНЕЙ РУСЬЮ (VIII—X век). Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
  4. и северяне: из истории военного противостояния. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
  5. Приймак В. В. Територіальна структура межиріччя Середньої Десни и Середньої Ворскли VIII—поч. IX стор. Суми
  6. Комар А. К дискуссии о происхождении и ранних фазах истории Киева // Альманах історії та археології Східної Європи RUTHENICA. — 2005. — № 4 — С.123
  7. Комар А. В., Сухобоков О. В. Городище «Монастырише» и древнерусский Ромен // Стародавжй ккоростень i слов'янсыа гради VIII—X ст. Кіев, 2004.
  8. Фетисов А. А. К вопросу о нижней дате Гнёздовского археологического комплекса и времени функционирования пути «из варяг в греки» [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.] // Грани гуманитарного знания. Сборник статей к 60-летию профессора С. П. Щавелева. Курск. 2013. С. 111—117.
  9. Андрощук Ф. А. 2010. Мечи и некоторые проблемы хронологии эпохи викингов // Краеугольный камень. Археология, история, искусство, культура России и сопредельных стран. М. Т. 1.
  10. Щавелев А. С., Фетисов А. А. К исторической географии Восточной Европы IX в.-2. Карта скандинавских комплексов и артефактов [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]. С. 278—328. // Древнейшие государства Восточной Европы. 2015 год. Экономические системы Евразии в раннее Средневековье. Под науч. редакцией: А. С. Щавелев М.: Русский фонд содействия образованию и науке (Университет Дмитрия Пожарского), 2017.