Відкрити головне меню

Перемога (Баришівський район)

Перемо́га (до 1945 року — Ядлі́вка) — старовинне село християн-степовиків Подніпров'я з діда-прадіда, в Україні, в Баришівському районі Київської області, відоме з 17 сторіччя. Населення становить 1478 осіб.

село Перемога
Церква Різдва Богородиці. 1892 р.
Церква Різдва Богородиці. 1892 р.
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада/громада Перемозька сільська рада
Код КОАТУУ 3220286101
Основні дані
Засноване 1400
Населення 1478
Площа 6,73 км²
Густота населення 219,61 осіб/км²
Поштовий індекс 07510
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°29′59″ пн. ш. 31°14′47″ сх. д. / 50.49972° пн. ш. 31.24639° сх. д. / 50.49972; 31.24639Координати: 50°29′59″ пн. ш. 31°14′47″ сх. д. / 50.49972° пн. ш. 31.24639° сх. д. / 50.49972; 31.24639
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Місцева влада
Адреса ради 07510, Київська обл., Баришівський р-н, c.Перемога, вул.Київська,7 , тел. 34-3-42
Карта
Перемога. Карта розташування: Україна
Перемога
Перемога
Перемога. Карта розташування: Київська область
Перемога
Перемога
Мапа

Перемога у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

Село судячи за все засноване і заселене козаками, християнами-степовиками Подніпров'я ще за часів Київського воєводства Речі Посполитої, на місці давніших поселень часів Руського Князівства з центром у Києві. Місцеві козаки в тій чи іншій мірі були пов'язані з тогочасними русинами і в тій чи іншій мірі очевидно є їх нащадками.

Осередок козачого Ядлівського куреня Баришівської сотні Переяславського полку Київського воєводства, згодом Гетьманщини. Багато нинішніх мешканців є прямими нащадками козаків куреня, на що вказують їхні прізвища, зафіксовані у реєстрах.

Сліди перебування людей в цих краях сягають ще кам'яної доби.

В часи Великого Князівства Руського з центром у Києві трохи північніше Ядлівки у княжу добу було мисливське угіддя боярина Петра з дружини князів Чернігівських, тобто ці землі входили до складу удільного князівства Чернігівського.

В часи включення земель Великого Князівства Руського з центром у Києві до складу Татарщини і Держави Ординської після страшного погрому Київщини на цих землях судячи за все залишилось одне попелище.

Коли ці землі були передані царями Орди князям Литви, тут знову фіксується рух людності, утворення спільноти християн-степовиків Подніпров'я, нащадків як русинів так і хрещених татар. Саме в цей час за переказами сюди на полювання приїзджає козак Ядло, який тут оселяється і започаткує нове поселення. З цього часу Ядлівку позначають на картах, про неї згадують в описах мандрівники, вона зазначена в державних переписах.

Ядлівський козацький курінь входив до Баришівської сотні Переяславського полку, про що свідчать архіви полкової канцелярії. Козаки боронили село від татарських набігів, брали участь у козацьких походах.

У 1654 році у селі на нічліг зупинявся патріарх Антіохійський Макарій III разом зі своїм причтом, зокрема своїм сином і секретарем, архідияконом Павлом Халебським (з Алеппо), Булосом ібн аз-Заїм аль-Халябі, відомим мандрівником, чиї замітки про тогочасну Україну відомі в усьому світі. Павло зокрема зауважив, що у тогочасній Ядлівці існувала красива фортеця і пречудова церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

 
Перемога. Церква Різдва Богородиці. 1892 рік.

Із запровадженням на Лівобережній Україні поділу на намісництва територія Переяславського полку була поділена між повітами Київського намісництва, причому 8 з 18 його сотень були розформовані між різними повітами. Указом від 9 липня 1783 р. Переяславський полк був реорганізований у регулярний кінний карабінерний полк російської армії. Переяславське козацтво ще деякий час продовжувало існувати як стан, проте вже не становило окремої автономної військової одиниці.

Ядлівка потрапила до Козелецького повіту Чернігівської губернії й наприкінці 19 ст. належала до Новобасанської волості. Приблизно 1907 року було утворено Ядлівську волость.[1]

 
Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни, село Перемога, парк Слави

За переписом 1897 року в селі мешкало 3440 осіб, серед них — 1644 чоловіків та 1696 жінок. Православними себе назвали 3419.[2]

До Другої світової війни село носило назву Ядлівка, звідки зокрема походить прізвище власника тутешніх земель Ядловського. З огляду на культ сталінських перемог, понівечене війною село назвали ідеологічним «Перемога».

У 1929 р. в селі було засновано колгосп «Червоний пахар». Першим його головою став Богатирьов Федір. В 1931 році засновано ще дві артілі — «Ленінський шлях» і «Сміла праця». Лише невелика частина селян витримала натиск і залишилася одноосібниками.[3]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932-33 років, вчиненого урядом СРСР, за різними свідченнями і від 800 до 1000 чоловік. У селі живуть онуки і діти загиблих від терору голодом ядлівців.

У селі Церква різдва Богородиці, збудована 1892 року. Вціліла після рукотворної катастрофи, вчиненої в селі сталінськими та гітлерівськими військами 1943.

Будинки та землі села активно скуповуються мешканцями Києва. Значна частка некорінного населення.

 
Братська могила радянських військовополонених, які загинули в роки Другої світової війни, село Перемога, біля сільської ради

ЖителіРедагувати

Серед корінних жителів села — козацький рід Красножонів, нащадки козаків Переяславського полку, ймовірно родичі або нащадки козака Федора Красножона, який згадується у списках козаків Баришівської сотні, що проходили присягу 19 січня 1732 року.

Відомі людиРедагувати

ТакожРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1907 года. — C. 206. http://www.knigafund.ru/books/81186 Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.
  2. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — C. 268.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008

ПосиланняРедагувати