Відкрити головне меню

Пауль Йоханнес Тілліх (20 серпня 1886 — 22 жовтня 1965 рр.) — німецько-американський протестантський теолог і філософ-екзистенціаліст, представник діалектичної теології.

Пауль Тілліх
нім. Paul Johannes Tillich
Bust of Paul Johannes Tillich (daylight).JPG
Народився 20 серпня 1886(1886-08-20)[1][2][…]
Староседле, Ґміна Ґубін, Кросненський повіт, Любуське воєводство, Польща[4]
Помер 22 жовтня 1965(1965-10-22)[5][1][…] (79 років)
Чикаго, Іллінойс, США[5]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of the United States.svg США
Діяльність богослов, філософ, викладач університету
Alma mater Університет Фрідріха-Вільгельма[d] і Тюбінгенський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][6]
Володіє мовами англійська[1]
Заклад Гарвардський університет, Франкфуртський університет, Університет Фрідріха-Вільгельма[d], Union Theological Seminary[d], Чиказький університет і Гумбольдтський університет Берліна
Членство Американська академія мистецтв і наук
Посада капелан
Конфесія християнство
У шлюбі з Hannah Tillich[d][7]
Нагороди

Вважається одним з найбільш впливових теологів XX століття. На відміну від Карла Барта та ін., прагнув до створення універсальної «теології культури». Найбільше відомий завдяки своїм роботам «Мужність бути» (1952) і «Динаміка віри» (1957), які розглядають питання теології сучасної культури і адресовані широкому колу читачів. Як теолог найбільш відомий своєю головною тритомною працею «Систематична теологія» (3 томи, 1951—1953), що розкриває «метод кореляції», за допомогою якого Тілліх прагнув витлумачити християнські символи одкровення як відповіді на питання людського існування, раніше підняті екзистенціалізмом.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 20 серпня 1886 року в селищі Штарцеддель в провінції Бранденбург Німецької імперії (нині територія Польщі). Батьком, Йоханнес Тілліх, був консервативним лютеранським пастором Євангельської державної церкви старших Провінцій Пруссії. Мати — Матильда Дерсілен родом з Рейнської області, що дотримувалась ліберальних поглядів. Пауль був старшим з трьох дітей, мав двох сестер: Йоханну та Елізабет. Він виховувався в традиціях лютеранства та класичної німецької культури свого часу, батько був для Пауля великим авторитетом.

Коли Паулю було 4 роки його батько став суперінтендентом дієцезії Бад-Шонфліз. Тут він навчався в початковій школі, деп ройнявся ідеями гуманізму, а в 1898 році продовжив навчання в гімназії Кенігсбергу в Ноймарку. Почуваючись самотнім, Пауль заглибився в читання Біблії, цікавився античною та класичною німецькою філософією. В 1900 році Йоханнеса перевели в Берлін, тож наступного року Пауль до тамтешньої школи, котру закінчив в 1904 році. У вересні 1903 року мати померла від раку.

Пауль навчався в декількох університетах Німеччини — в 1904 році вступив в Берлінський університет, в 1905 році в Тюбінгенський, в 1905—1907 роках навчався в Університеті Галле. Впродовж життя він відчував духовну близькість із батьком, але прагнув власними зусиллями обґрунтовувати для себе спільні з ним погляди.

У 1910 році Тілліх здобув вчений ступінь доктора філософії в Вроцлавському університеті, а в 1912 — доктора теології. Обидва за дисертації з філософії Шеллінга. В 1912 році став ліцензіатом теології в Університеті Галле. Наступного року став пастором Євангельської церкви Німеччини в провінції Бранденбург. У 1914 році одружився на Маргариті Вівер.

Упродовж Першої світової війни Тілліх служив капеланом в артилерійському полку, поділяв німецький патріотизм, але з часом розчарувався у ньому. Був присутній на Верденській битві — найбільшій битві Першої світової війни. Останні роки війни Тілліх переживав як крах європейської цивілізації, на зміну якій має прийти інший лад, в становленя котрого він може зробити внесок. В цей час він прийшов до думки про «безумовну віру» без віри в Бога, що потім було розвинуто в праці «Мужність бути».

Після війни Тілліх зблизився з богемою, цікавився новітнім мистецтвом та психологією. Намагаючись поєднати традиції та новаторство, став ідейним проивником теолога Карла Барта. В 1919 році Пауль і Маргарита розлучилися через подружню зраду дружини. Невдовзі він зустрів Ханну Вернер-Готтшоу, раніше також розлучену, яка в 1924 році вийшла за нього заміж і народила дитину.

У 1919—1924 роках викладав як приват-доцент теологію в Берлінському університеті. Впродовж 1924—1925 років був професором теології в Марбурзському університеті, де почав створювати свою систематичну теологію. У 1925—1929 роках — професор теології у Дрезденському технічному університеті та Лейпцизькому університеті, а в 1929—1933 роках — Франкфуртського університету.

За критику нацистської ідеології Пауля Тілліха було відсторонено від викладання. Та вже влітку 1933 року Німеччину відвідав Рейнгольд Нібур, який запропонував Тілліху викладати в Нью-Йоркській об'єднаній теологічної семінарії. Тілліх приєднався до спілки, що склалася навколо Нібура. Викладав у семінарії в 1933—1955 роках як запрошений професор філософії релігії. У 1933—1934 роках він також викладав у Колумбійському університеті. В Об'єднаній теологічній семінарії Тілліх здобув визнання, опублікував ряд праць, де виклав свою синтетичну протестантську теологію та філософію екзистенціалізму. У 1936 році вийшла друком монографія «Про межу». В 1937 році Пауль уклав довічний контракт з семінарією, а в 1940 році став професором філософської теології і отримав американське громадянство.

У 1947 році Тілліх вперше після від'їзду відвідав Німеччину, згодом ще кілька разів приїжджав на батьківщину, читаючи лекції. В 1948 році було опубліковано збірку есеїв «Протестантська ера» та «Струс основ», яка принесла йому широке визнання. Найзначнішим з творів мислителя стала тритомна «Систематична теологія», яка принесла Тілліху загальне визнання в науковому світі, а також монографія «Мужність бути». Після виходу першого тому «Систематичної теології» Тілліх отримав запрошення читати в 1953—1954 роках престижні Гіффордові лекції в Абердинскому університеті.

У 1955 році Тіллі перейшов до Гарвардської школи богослів'я, де здобув вище професорське звання університетського професора Гарвардського університету. В 1961 році Тілліх став одним із засновників тамтешнього Товариства мистецтв, релігії і сучасної культури. В цей же час ним були опубліковані два останніх томи «Систематичної теології».

Помер 22 жовтня 1965 року в Чикаго, штат Іллінойс. Його прах було розвіяно в парку міста Нью-Гармоні, штат Індіана, названого на його честь[8].

Основні праціРедагувати

  • «Релігійна ситуація» (нім. Die religiose Lage der Gegenwart, 1925);
  • «Інтерпретація історії» (англ. The Interpretation of History, 1936);
  • «Протестантська ера» (англ. The Protestant Era, 1948);
  • «Струс основ» (англ. The Shaking of the Foundations, 1948);
  • «Систематична теологія» (англ. Systematic Theology, перший том у 1951);
  • «Мужність бути» (англ. The Courage to Be, 1952);
  • «Любов, влада та правосуддя: онтологічний аналіз та етичне застосування» (англ. Love, Power, and Justice: Ontological Analysis and Ethical Applications, 1954);
  • «Біблійна релігія та пошуки абсолютної реальності» (англ. Biblical Religion and the Search for Ultimate Reality, 1955);
  • «Нове буття» (англ. The New Being, 1955);
  • «Динаміка віри» (англ. The Dynamics of Faith, 1957);
  • «Теологія культури» (англ. Theology of Culture, 1959);
  • «Християнство і зіткнення світових релігій» (англ. Christianity and the Encounter of the World Religions, 1963);
  • «Вічність зараз» (англ. The Eternal Now, 1963);
  • «Моральність і поза нею» (англ. Morality and Beyond, 1963);
  • «Мої пошуки абсолюту» (англ. My Search for Absolutes, 1967) — опубліковано посмертно.

ПоглядиРедагувати

Пауль Тілліх запровадив концепцію «безумовної віри», за якої Богом для людини постає будь-який предмет граничного інтересу — це може бути як християнський Бог в розумінні надприродного творця та вищого розуму, та і гроші, доля, світовий баланс тощо. Таким чином, атеїстів насправді не існує, у кожного є свій «Бог». В «безумовній вірі» людина знаходить порятунок від відчуття відсутності сенсу власного життя та світу взагалі, самотності та відчуженості від світу. Існують різні способи подолання цього відчуття: виконання певних законів, аскеза, містицизм, сакральний досвід, слідування вченням, пробудження в собі певних почуттів. Проте вони не можуть цілковито задовільнити людину, якщо розуміти їх як абсолютне задоволення граничного інтересу. Це, однак, не заперечує, що істинний християнський Бог існує. Людина вбачає Його різною мірою в різних речах і явищах. Бог, як Його уявляють віруючі — це по суті лише символ Бога, котрого людині неможливо цілком пізнати. Бог якісно відрізняється від будь-якого буття, тоді як постать Ісуса Христа, котрий володіє і божественною і людською суттю, дозволяє людині зрозуміти, що розуміння Бога виходить за її досвід і в цьому знайти примирення з собою («Мужність бути» та «Теологія культури»).

Мислитель наполягав на необхідності включення критичного елемента в акт віри. На його думку, біблійні істини необхідно подавати в світлі сучасних подій, переказувати новими термінами, щоб вони лишалися прийнятними для людей та могли застосовуватися на практиці. Релігія не повинна давати відповіді на сучасні питання старими словами, інакше вона втрачає свою силу. На думку Тілліха, буквальні твердження про Бога неможливі, оскільки Бог — непізнаваний. Богослів'я мусить вдаватися до символічної мови, в якій адекватно виразити думки можливо тільки «методом кореляції» між теологією та філософією («Динаміка віри» та «Систематична теологія»). Тілліх закликав до діалогу релігій та самокритики християнства. Він допускав, що спасіння можуть отримати й віряни інших релігій, окрім християнства, проте чільне місце віддавав вірі в Ісуса Христа («Християнство і зіткнення світових релігій»).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати