Відкрити головне меню

Ліберальною називають теологію, яка виникла і користувалася великою популярністю в кінці XIX — початку ХХ ст. і була заснована на працях німецького філософа і теолога Ф. Шлейєрмахера. У момент свого зародження ліберальна теологія прагнула змінити християнство, зробити його більш сучасним, відповідним рівню науки[1]

і здатним стати інструментом для вирішення «земних» моральних і політичних питань. Особливу увагу при цьому приділялося доказам розумності та суспільної корисності вчення Христа, а також віру в те, що люди здатні подолати свою гріховність своїми ж силами[1].

ІсторіяРедагувати

Протягом історії християнства зміни у суспільному житті зобов'язували християнських апологетів давати актуальні і засновані на біблійному тексті відповіді на сучасні питання з боку секулярного світу, зберігаючи консервативним власне богослов'я. Ця позиція залишалася незмінною до кінця XVIII – початку XIX століття, коли виникло явище теологічного модернізму, що розглядається більшістю дослідників прикладом секуляризації і пристосувальної діяльності християнської церкви. У християнському богослов'ї відбувається виразний поворот від старих релігійних концепцій до нових, у яких ключове значення стала грати етика. Християнство перестає розглядатися як релігійне вчення і починає вважатися морально-етичним.

Подібні зміни виникли в середовищі німецьких лютеран, деякі з яких запропонували переглянути традиційні християнські богословські погляди і воліли розглядати Біблію як спотворені розповіді про природні історичні події, а християнське богослов'я — як звичайну придуману людьми теорію. Біблійне розуміння Бога при цьому замінювалося ідеєю Творця, що не втручається в справи світу[1].

Найбільш значущим для формування ліберальної теології були праці німецького філософа і богослова Шлейєрмахер. Крім цього, значний вплив надали Фердинанд Баур і Тюбінґенська школа. Найбільша популярність даної течії припадає на кінець XIX століття — початок XX століття.

Після Першої Світової війни і послідувавшої за нею кризи уявлень про можливості соціального прогресу, популярність ліберальної теології значно знизилася, їй на зміну прийшла діалектична теологія.

Із врахуванням ліберального спрямування, дослідники виділяють такі основні історичні етапи розвитку протестантської теології:

  1. ортодоксальна теологія XVI століття (М. Лютер, Ж. Кальвін);
  2. неопротестантська, або ліберальна теологія XVIII—XIX ст. (Ф. Шлейермахер, Е. Трельч, А. Гарнак);
  3. «теологія кризи», або діалектична теологія, яка з'явилася після I світової війни (К. Барт, П. Тіллих, Р. Бультман);
  4. радикальна, або «нова» теологія, що розповсюдилася після Другої світової війни (Д. Бонхеффер та ін).

Основні положення богослов'яРедагувати

Характерні риси богослов'я ліберального протестантизму:

1) Позиція антропоцентризму, в рамках якої першочерговими називаються і розглядаються проблеми людини та її світу, і лише потім — воля Бога. Даний підхід повністю протилежний ортодоксальному протестантизму Лютера і Кальвіна, для яких людина обговорюється виключно в контексті свого ставлення до Бога, перебуваючи при цьому в залежному від Бога стані.

2) Заявлені як базові положення християнства історичний оптимізм і впевненість у здатності людини змінити в кращу сторону самого себе і людські взаємини, суперечили богословському світогляду Лютера і Кальвіна, які зберігали песимізм і фаталізм в своїх поглядах на людську природу і світ в цілому.

3) Спроба зближення богослов'я і світської науки з визнанням за останньою важливої ролі в процесі розвитку суспільства.

ПриміткиРедагувати

  1. [[#CITEREF|]]