Отто Зелтіньш
Отто Зелтінс, також Отто Гольдфельд (лит. Otto Zeltiņš-Goldfelds; нім. Otto Goldfeld; 1889–1941) — офіцер латвійської армії, журналіст, публіцист.
| Отто Зелтіньш | |
|---|---|
| нім. Otto Goldfeld латис. Otto Zeltiņš | |
 | |
| Народився |
7 листопада 1889 Гамбург, Німецька імперія |
| Помер |
27 липня 1941 (51 рік) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Країна |
 Латвія |
| Діяльність | офіцер, журналіст |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився 7 листопада 1889 року в Гамбурзі (Німеччина), в сім'ї Юліуса Гольдфельда. Закінчив 6-у Баварську військову школу. До Першої світової війни працював у журналістиці.
З 1914 по 1918 рік служив у німецькій імператорській армії. У 1918 році став ротмістром кавалерії. 26 грудня 1918 року добровільно вступив до Залізної дивізії і прибув в Латвію для участі в боях з більшовиками в Курземе.
6-7 березня 1919 року зі своєю ескадрою в складі 116 чоловік (з кулеметною командою) приєднується до латвійського окремого батальйону. В результаті кавалерія латвійському уряду, подвоїлася, і колишня окрема кінна дивізія була перейменована в 1-ю ескадру, а підрозділ Гольдфельда — у 2-ю ескадру.. Згодом Голдфельда було передислоковано з Курземе в Північне Відземе, де він брав участь у боях проти німецької Залізної дивізії. Влітку 1919 року Гольдфельдська ескадра брала участь у битвах проти Західної добровольчої армії. Запеклі бої точилися поблизу Вецмуйжі та Вецсауле. Пізніше ескадра брала участь у визволенні Латгалії.[1]
Службу продовжив після закінчення війни за незалежність. 5 березня 1921 року в званні підполковника був призначений командиром 5-ї ескадрильї новоствореного кавалерійського полку.[2] У 1923 році пішов у відставку у званні полковника.
Він поміняв прізвище з Гольдфельд на Зелтіньш (букв. «Золотий»). Працював у журналістиці, читав публічні лекції.[3]
У серпні 1924 року Отто Зелтінс допоміг митниці вилучити дві валізи дипломатичного багажу, на яких була печатка консула Латвії в Данцигу Карліса Кушкевича, і в яких було 25 кг кокаїну.[4] Як кореспондент газети Jaunjaun Ziņu, він подорожував іспанським Марокко в 1926 році, був заарештований за підозрою у шпигунстві і звільнений лише за допомогою латвійських дипломатів.[5]
Після окупації радянськими військами Латвії у червні 1940 року, 23 жовтня арештований і вивезений до Москви. 7 липня 1941 року Воєнна колегія Верховного суду СРСР засудила його до смертної кари. Розстріляний 27 липня 1941 року на полігоні Бутово, за іншими даними на полігоні Комунарка поблизу Москви, де й похований. Реабілітований 7 лютого 1992 року.
Примітки ред.
- ↑ Mūsu jātnieku jubileja. // Latvijas kareivis. 4.07.1937 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ Jātnieku vienību pārorganizēšana pēc armijas apvienošanas. // Latvijas kareivis. 4.07.1937 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ Liepājā būs O. Zeltiņa lekcija par Spāniju. // Kurzemes vārds. 12.01.1937 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ Kokaīnisms — modernā sērga starpkaru Latvijā. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 травня 2010.
- ↑ Ziņas: Spānijas valdība atsvabinājusi no cietinājuma laikrakstu korespondentu plkv.-Ieitn. Otto Zeltiņu-Goldfeldu. // Latvijas Kareivis. 18.06.1926 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2020.