Вікіпедія

Гуньовський Олексій Данилович

український греко-католицький священник, композитор, громадський діяч, просвітник, політв'язень
(Перенаправлено з Олексій Гуньовський)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуньовський.

Олексій Данилович Гуньовський (1882, с. Дідилів, Австро-Угорщина — травень 1961, м. Борщів, Тернопільська область) — український греко-католицький священник, композитор, громадський діяч, просвітник, політв'язень. Очільник Чортківської повітової національної ради ЗУНР.

о. Олексій Гуньовський
Загальна інформація
Народження 1882
с. Дідилів, нині Львівська область
Смерть 1961
м. Борщів, Тернопільська область
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР →  УНР → Польща Польща →  УРСР
Освіта Львівська духовна семінарія, Перемишльська духовна семінарія
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 2 вересня 1906

Життєпис ред.

Олексій Гуньовський народився 1882 року в с. Дідилів, нині Новояричівської громади Львівського району Львівської области України.

Закінчив Львівську та Перемишльську духовні семінарії.

2 вересня 1906 року рукопокладений на священника єпископом Григорієм Хомишиним. Служив четвертим (1906—1909), третім (1909—1910) сотрудником катедри і катехитом у виділовій школі на Кнігинин-Гірці в м. Станиславів (нині Івано-Франківськ)[1], від 1911 року — у м. Чорткові, де був сотрудником парафії Успенія Пресвятої Діви Марії[2] та катехитом при учительській семінарії і приватній гімназії[1][3][4].

У період ЗУНР очолював Чортківську повітову національну раду.

1920 року призначений завідателем у с. Озерянах Скальського деканату. Від 1921 року був на парафії в с. Ланівцях[1][5][6], де заснував кооператив, драматичний гурток і мішаний хор «Просвіти».

24 листопада 1924 року наділений правом носити пелеринку, іменований містодеканом Скальським та ординованим шкільним комісаром.

Після початку утисків греко-католицької церкви підпільно проводив богослужіння на Івано-Франківщині. 1947 року заарештований Борщівським РВ МВС (ст. 54-10 КК УРСР). Згідно з постановою ОН при МДБ СРСР висланий у Сибір. Звільнений 1956 року і повернувся на захід України. Згодом проживав у м. Борщів.

Автор духовних пісень і колядок, був знайомим з українським письменником Богданом Лепким. Чудово грав на цитрі, для якої записував ноти.

Похований разом із дружиною в с. Ланівцях біля Борщева[7] (за іншими даними — у Борщеві[8]).

Сім'я ред.

У 1906 році одружився з Оленою Радзикевич, дочкою о. Олександра Радзикевича. Разом виховали семеро дітей: Надію, Богдана, Марію, Дарію, Софію, Володимира-Ростислава, Ганну (дружина сина о. Антонія Казновського — Степана).

Вшанування пам'яті ред.

На фасаді греко-католицької церкви святого архистратига Михаїла в Ланівцях встановлена пам'ятка дошка на честь о. Олександра Уляницького та о. Олексія Гуньовського[7].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Hun'ovs'kyj Oleksij // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 303. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  2. ↑ Cortkiv // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 56. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  3. ↑ Хай святиться ім'я Твоє. Церква Покрови Святої Богородиці // Таємниці скарбів Садовських (Сторінками історії Чорткова (1772—1918 рр.). Книга друга / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2021. — С. 9. — ISBN 978-966-07-3848-5.
  4. ↑ Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 139.
  5. ↑ Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 488, 543, 606.
  6. ↑ Парафія с. Ланівці. Церква святого архистратига Михаїла // Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 31. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
  7. ↑ а б Лист Борщівської міської ради від 26 квітня 2023 року № 41/0310.
  8. ↑ Західноукраїнська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія : у 4 т. / редкол.: М. Кугутяк та ін. — Івано-Франківськ : ПП «Манускрипт-Львів», 2019. — Т. 2 : З — О. — С. 590. — ISBN невідомо.

Джерела ред.

  • Гуньовський Олексій // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2020. — Кн. 6. — С. 142—143. — ISBN 978-966-457-402-7.
  • Добрий пастир, композитор, патріот // На перевалі духу / С. Флис, о. І. Лозинський; Івано-Франків. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України [та ін.]. Івано-Франківськ, 2013. — С. 81—86.
  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуньовський_Олексій_Данилович&oldid=40562782