Олекса Пристай

український релігійний та громадський діяч, греко-католицький священник, письменник-мемуарист

Олекса Пристай (27 лютого 1863, Трускавець, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 17 січня 1944, Слотсберг, штат Нью-Йорк, США) — український релігійний та громадський діяч, греко-католицький священник, письменник-мемуарист, автор 4-х томних спогадів «Із Трускавця у світ хмародерів», прадід письменника, перекладача, біолога Тараса Прохаська та перекладача, письменника, літературознавця, психоаналітика Юрія Прохаська[1].

Олекса Пристай
Народився 27 лютого 1863(1863-02-27)
Трускавець, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 17 січня 1944(1944-01-17) (80 років)
Слоутсбург, Рокленд, Нью-Йорк, США
Поховання Сірак'юз
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність священник, мемуарист
Alma mater Стрийська гімназія
Львівська духовна семінарія
Знання мов українська
Жанр спогади
Magnum opus спогади «Із Трускавця у світ хмародерів»
Конфесія УГКЦ
У шлюбі з Ольга Пристай (Бачинська)
Діти Тарас
Богдан
Наталія
Оксана
Мирослава

Життєпис ред.

Олекса Пристай народився 27 лютого 1863 року в Трускавці, у селянській родині. У Олекси Пристая були брати: Ілько (нар. 1861) та Іван, сестри: Катерина, Марія (нар. 1843) та Анастасія. Дитинство пройшло на Болоні, місцевість у Трускавці. Початкову освіту здобув у трускавецькій народній школі, згодом навчався у Дрогобицькій гімназії та з 1883 року в Стрийській гімназії[2].

Після закінчення Стрийської гімназії мріяв навчатися у Львівській духовній семінарії, але у ній не було місця. Лише після відвідин митрополита Сильвестра Сембратовича Олекса Пристай був зарахований до семінарії[3].

У 1893 році, після закінчення навчання у семінарії, був висвячений митрополитом Сембратовичем на священника. Цього ж року одружився з Оленою Бачинською із села Серафинці. Служив на парафіях Львівщини (Золочівщина) та Станіславщини (Рогатинщина), у селах Підгір'я, Лагодів, Гологори, Журів.

При допомозі єпископа Ортинського о. Олекса Пристай 17 листопада 1907 року емігрував до США, де служив українській греко-католицькій церкві в еміграції, проводив широку культурологічну та громадсько-політичну діяльність у середовищі українських емігрантів США[4].

В Америці о. Олекса Пристай працював з 1907 по 1941 роки у міста східно-американських штатів: Еду, Скрентон, Пасеїк, Гартфорд, Сірак'юз, Карнеґі, Баффало, Стемфорд, Нью-Гавен, Гудзон.

Олекса Пристай був першим парохом церкви св. Миколая у Пасеїку в 1910 році[5].

У містечку Сірак'юз о. Олекса Пристай працював з 1915 по 1918 рік. Від 1 червня 1917 року він був також парохом у містечку Карнеґі, штат Пенсільванія.

Останнім місцем діяльності о. Олекси Пристая був Джонстаун, де він був духовним пастирем у період з 1939 по 1941 рік.

За участі о. Олекси Пристая збиралися кошти на два українські літаки «Україна» і «Львів».

У 1938 році о. Олекса Пристай був на з'їзд кооператорів у Ворохті. Після з'їзду побував на своїй малій батьківщині Трускавці, де зустрівся з родиною та з активом громади.

На 78 році життя, у 1941 році, о. Олекса Пристай вийшов на пенсію.

Помер о. Олекса Пристай 17 січня 1944 року в місті Слотсберг, похований у містечку Сірак'юз, штат Нью-Йорк

Сім'я ред.

Доробок ред.

Коли о. Олексі Пристаю виповнилось 62 роки, він взявся за перо і за 8 років написав книгу спогадів «Із Трускавця у світ хмародерів», яка є ґрунтовною історичною працею про культуру, побут не тільки мешканців міста Трускавець, але й всього галицького краю[11].

Перші три томи були видані у Львові видавничою спілкою «Діло» у 1933 році. Редагував все видання та написав передмову доктор Лев Мидловський. Також спогади публікувалися львівською газетою «Діло» у 1936 році. Спогади котрі не були ще видані, їх надсилали частинами у Львів, були конфісковані НКВС у перші роки окупації Львова та були передані в архів. У першому томі спогадів висвітлює минуле Трускавця — частина перша: «Моє рідне гніздо», «Назва Трускавця, населення і положення», «Нафтуся — Маруся», «Трускавецькі хати», «Ноша Трускавчан», «Пори року на селі», «Трускавецькі сади», «Освіта і мораль»; частина друга: «Діточі й хлопячі літа»; частина третя: «В міській школі». У другому та третьому томі йдеться про перебування о. Пристая як священника у інших місцях та про його еміграційну діяльність в США.

До 1989 року спогади о. Олекси Пристая перебували на таємному зберіганні, тому їх не можна було ані перевидати, ані популяризувати. У 2003—2004 роках з Центрального державного історичного архіву України в Львові були викрадені документи, що мали відношення до о. Пристая. Так зник фонд № 789 Пристай Олекса, 1880—1937 рр.: спр. 68. Фотографії О. Пристая та його родини (1883—1995, 21 арк.); спр. 69. Фотографії Т. Пристая — хорунжого УСС (1915—1919, 53 арк..); спр. 70. Фотографії О. Пристая з Америки (1953—1973, 22 арк.)[12].

У 1992 році фрагменти спогадів «З Трускавця у світ хмародерів» публікувалися у франківському часописі «Четвер».

Також спогади о. Олекси Пристая були опубліковані в трускавецькій газеті «Франкова криниця», які вийшли у формі додатку до цього видання.

У 2010 року репринтне видання книги-спогадів «З Трускавця у світ хмародерів» вийшло у видавництві «Коло»[13]. 9 вересня 2010 року, в приміщенні Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, відбулась презентація спогадів Олекси Пристая[14].

2013 року в рамках Всеукраїнського конкурсу буктрейлерів «Оживають герої на екрані у рекламі» створено огляд першого тому тетралогії «З Трускавця у світ хмародерів»[15].

Вшанування пам'яті ред.

Рішення Трускавецької міської ради № 60 від 15 лютого 1990 року вул. Карпатську було перейменовано на вулицю Олекси Пристая.

У жовтні 2011 року в Трускавці інтернет-виданням «Трускавецький вісник» була заснована «Премія імені отця Олекси Пристая»[16].

3 березня 2013 року в Трускавці на вулиці Симоненка, 3 на місці хати, де в лютому 1863 року народився о. Олекса Пристай, відбулося урочисте відкриття каменя з меморіальною дошкою на честь священника подвижника та письменника. На відкритті був присутнім правнук о. Олекси Пристая письменник Тарас Прохасько[17].

28 лютого 2018 року в Музеї історії Трускавця відбувся вечір «Життєва мудрість крізь призму спогадів отця Олекси Пристая», на якому був присутній український письменник, внук о. Олекси Пристая, Тарас Прохасько[18].

1 березня 2018 року в Музеї історії Трускавця відбулись урочисті заходи зі святкування 155-ї річниці від дня народження о. Олекси Пристая. На урочистості приїхав до Трускавця Тарас Прохасько, щоб зустрітись зі своїми читачами та розповісти про життя свого прадідуся[19][20].

Видання ред.

  • Пристай О. З Трускавця у світ хмародерів. — Львів—Нью-Йорк : Друкарня НТШ, 1937. — 316 с.
  • Пристай О. З Трускавця у світ хмародерів: минулого й сучасного: Репринтне видання. Дрогобич: Коло, 2010. 252 с.

Джерела ред.

  • Микола Іваник, Ігор Ліщинський. «Плеяда знаних трускавецьких родин». Дрогобич: Коло, 2010. 112 с.
  • Зіновій Гузар, Орест Мацюк, Іван Скибак. «Короткий нарис історії Трускавця». Львів–Трускавець: «еКККо», 1997. 32 с.
  • Іван Скибак. «Отець Олекса Пристай і його опис бойківської ноші трускавчан кінця XIX — початку XX ст.». Студії з архівної справи та документознавства. 2003. Т. 10. 205—207 с.
  • В'ячеслав Літописець. «Трускавець-володар „живої води“». Дрогобич: Сурма, 2008
  • Іван Скибак. «Отець Олекса Пристай і Опілля»
  • Центральний державний історичний архів України, м. Львів: Путівник. Авт.-упоряд.: О. Гнєвишева, У. Єдлінська, Д. Пельц та ін.; Відп. ред. Д. Пельц. Львів; Київ, 2001. 410 с. (Архівні зібрання України. Путівники).

Примітки ред.

  1. Прохасько Тарас. Із Трускавця у світ хмародерів // Тиждень. — 2007. — 21 грудня. Архівовано з джерела 15 липня 2019. Процитовано 06-04-2012.
  2. Олекса Пристай. До «Стрия» [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] часопис «Ї» число 70 / 2012
  3. «З Трускавця у світ хмародерів». Про твір отця Пристая. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 
  4. Степан Качараба. «Греко-Католицька Церква у CILIA наприкінці XIX — на початку XX ст.: проблеми становлення.» Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2012. Вип. 21. С. 361—368
  5. М. Ревакович. Пассейк[недоступне посилання] «Енциклопедія української діяспори»
  6. а б в г Тарас Прохасько. Ревакації [Архівовано 31 грудня 2020 у Wayback Machine.] 28 травня 2013
  7. Знайомимось з історичними будівлями Івано-Франківська. Будинок Гробельних. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 
  8. Життєвий подвиг трускавчанина — отця Олекси Пристая [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.] «Трускавецький вісник»
  9. а б в Пропам'ятна книга гімназії Сестер Василіянок у Львові. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1980. 334 с. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 
  10. Музей Олекси Новаківського у Львові. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 
  11. Марія Федунь. Звичаї галицьких українців на сторінках мемуаристики першої половини ХХ ст. «Науковий часопис Н ПУ імені М. П. Драгоманова»
  12. Що вкрали з архіву?. Громадська організація Інформаційний центр «Майдан Моніторинг». 27 березня 2006. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016. 
  13. Завдяки Руслану Козиру у Трускавець повернулася книга «З Трускавця у світ хмародерів»[недоступне посилання]
  14. Олекса Пристай повертається в Трускавець [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] «Трускавецький вісник»
  15. Олекса Пристай. «З Трускавця у світ хмародерів» на «YouTube»
  16. Премія імені отця Олекси Пристая [Архівовано 31 грудня 2017 у Wayback Machine.] «Трускавецький вісник»
  17. Пам'яті отця, який зафіксував життя «Трускавецький вісник»
  18. Інтеліґент в першому поколінні [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] «Трускавецький вісник»
  19. Тарас Прохасько у Трускавці [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] «DrogMedia»
  20. Запрошуємо на літвечір з Тарасом Прохаськом до дня народження О.Пристая [Архівовано 28 лютого 2018 у Wayback Machine.] сайт «Трускавецької міської ради»

Посилання ред.