Лагодів (Львівський район)

село в Україні, в Перемишлянському районі Львівської області

Ла́годів — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 610 осіб. Орган місцевого самоврядування — Перемишлянська міська рада.

село Лагодів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Перемишлянська міська громада
Код КАТОТТГ UA46060330280022073
Основні дані
Засноване 1440
Перша згадка 1440 (582 роки)[1]
Населення 758
Площа 3,72 км²
Густота населення 203,76 осіб/км²
Поштовий індекс 81212
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°43′44″ пн. ш. 24°31′01″ сх. д. / 49.72889° пн. ш. 24.51694° сх. д. / 49.72889; 24.51694Координати: 49°43′44″ пн. ш. 24°31′01″ сх. д. / 49.72889° пн. ш. 24.51694° сх. д. / 49.72889; 24.51694
Середня висота
над рівнем моря
282 м
Водойми Добра
Місцева влада
Адреса ради 81212, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Лагодів
Карта
Лагодів. Карта розташування: Україна
Лагодів
Лагодів
Лагодів. Карта розташування: Львівська область
Лагодів
Лагодів
Мапа

CMNS: Лагодів у Вікісховищі

Залізниця йшла біля Лагодова
Cхема залізниці Польщі 1938 р

ІсторіяРедагувати

На околицях села велися археологічні розкопки, у результаті яких виявлено артефакти давніх поселень: культури лійчастого посуду, висоцької культури, липицької культури, а також кургани скіфського часу[2].

У 1965–1967 рр. Крушельницька Лариса розкопала поселення ранньоскіфського часу та синхронний йому могиль­ник, який включав 15 поховань на кам'яних площадках. На підставі цих та інших розкопок дослідниця виділила черепинсько-лагодівську гру­пу пам'яток ранньоскіфського часу[3].

Перша писемна згадка про Лагодів датується 1440 року в протоколах галицького суду[4], у той час село знаходилось у посіданні Дмитра Лагодовського з гербу Корчак.

Мешканці села були вояками Української галицької армії, зокрема Ґац Іван, стрілець (1890 р.н.) та Макар Тимко, десятник (1891 р.н.).

1 січня 1927 р. було вилучено частину сільської гміни Лагодова Перемишлянського повіту Тарнопольського воєводства і з неї утворена самоврядна гміна Сивороги[5].

У міжвоєнний період в селі діяла читальня товариства "Просвіта". У 1939 році у межах реалізації політики пацифікації польська влада заборонила проводити навчання для неграмотних.[6]

На 1 січня 1939-го в селі Лагодів з 2190 жителів було 1840 українців-греко-католиків, 280 українців-латинників, 10 поляків і 60 євреїв; у присілку Ясна з 220 жителів було 30 українців-греко-католиків, 10 українців-латинників і 180 польських колоністів міжвоєнного періоду, а в присілку Затемне з 320 жителів було 160 українців-греко-католиків і 160 українців-латинників[7].

Боротьба ОУН та УПАРедагувати

Восени 1945 році в селі перебував підрозділ УПА у складі: Володимира Батинчука "Аркадія", рій Онуфрія Гриманюка - "Муха", підрайонний провідник "Свист".[8]

У серпні 1947 року в Лагодівському лісі відбулась сутичка між групою підпільників і бандою емведистів.[9]

5 січня, напередодні Різдва, 1948 року в село Лагодів прибув загін НКВС під командуванням Шемета, дільничого міліціонера Ворони, всього близько 30 осіб. У господарствах селян відкидали загати, у хатах копали ями, зривали бляху на хатах, псували селянське майно, забирали цінні речі. Місцевого жителя Новоградського під час допиту сильно побив Ворона. Штембіцького поставили в саді під яблунею і під загрозою розстрілу так тримали кілька годин.Згаданих людей було відправлено до в'язниці в Глинянах , де їх піддавали тортурам. Щоб дістати горілку, більшовики заарештували в Лагодові Макара Олексу. Коли його жінка принесла горілку- його відпустили.

06-07.02 1948р. на хуторі Добра майже 300 енкаведистів проводили облаву, яка не мала жодного результату.

18.03.1948р троє повстанців на санях наїхали на 3 більшовиків . Під час бою 2 повстанці загинули . З більшовиків один загинув , одного було поранено.

21.03.1948р більшовиками було заборонено місцевим жителям виходити на вулицю у темний час доби.Хто це порушував стріляли без попередження.

24.03 1948р НКВС заарештувало в селі Тимка Цимбала за те. що двоє його синів перебували у в'язниці.Для його порятунку зібралися односельчани. Щоб їх розігнати комуністи стріляли над головами людей.[10]

Власники селаРедагувати

Лагодовські Перший відомий представник родини, Ванько (в реєстрах Wanyko) зосереджував у своїх руках значний масив володінь на схід від Львова71. Однак, у 40-х рр. XVI ст. родина тимчасово втратила ці маєтності. В кінці 1539 р. канонік львівської капітули Миколай Понятовський подав скаргу на сина Ванька, Івашка Ваньковича Лагодовського, оскільки той не сплачував церковну десятину. Генеральний львівський офіціал, канонік Станіслав М’єнда наказав парохам у Гологорах, Вижнянах, Дунаєві та Глинянах (очевидно, найближчі до володінь Лагодовського римо-католицькі парафії на той період), аби вони наклали на Лагодовського подвійне (аґравацію), а згодом і потрійне (супераґравацію) церковне прокляття. Оскільки й через рік після відлучення від церкви Лагодовський не збирався платити десятину, львівська капітула вирішила апелювати до світської влади. На початку 1541 р. заступник львівського архієпископа Петра, Марцін з Курова, звернувся до львівського старости Миколая Одновського, аби той, згідно королівських статутів, відібрав у Лагодовського його земельні володіння, на що Одновський погодився. Конфіскація власності Івашка здійснювалася з умовою, що земля буде повернута після зняття інтердикту з останнього73. Згодом земельні володіння Лагодовським були повернуті. Нам відомо, що Александру і Захарії Лагодовським (синам або молодшим братам Івашка) в липні 1571 р. вдалося виграти в судовому процесі проти Миколая та Станіслава Каменецьких і відстояти право володіння над с. Новосілка. Однак, згадка про це село як власність братів у поборових документах відсутня. Натомість, станом на 1578 р. Захарія Лагодовський володів 5 селами вздовж золочівського тракту – очевидно, це було все, що залишилося від маєтностей Івашка. Реєстр 1584 р. зафіксував власницею дібр Богдану Лагодовську76. Зрештою, володіння родини, які на початку XVII ст. спільно утримували Анджей та Софія Лагодовські, у січні 1609 р. були придбані львівським архієпископом Яном Замойським77. Того ж року, у жовтні, король Зиґмунт ІІІ надав Анджею Лагодовському уряд писаря Львівської землі.[7]

ЦеркваРедагувати

У селі є рідкісна п'ятикупольна дерев'яна церква Святого архангела Михаїла.

У 1909—1944 роках через Лагодів проходила залізниця Львів-Підгайці.

Відомі людиРедагувати

КультураРедагувати

У селі при Народному домі діє аматорський хор "Аксіос" під керівництвом В. Волошина.[12]

СпортРедагувати

В 2021р в селі відкрито новий стадіон, організовано футбольну школу для дітей. [13]

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати


  1. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 13 лютого 2014. 
  2. Археологія та стародавня історія Перемишлянського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині. www.zamky.com.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 25 січня 2016. 
  3. ЛАГОДІВ, КОМПЛЕКС АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ'ЯТОК.. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 19 січня 2022. 
  4. Akta grodzkie i ziemskie, T. 12, s. 88, № 872. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 грудня 2015. 
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 października 1926 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej «Siworogi» w powiecie Przemyślany w Województwie Tarnopolskiem. [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. "Діло" Ч48, 3 березня 1939р. 
  7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 58.
  8. Романюк, Михайло. Сотня УПА "Свободи". https://shron1.chtyvo.org.ua/Romaniuk_Mykhailo/Sotnia_UPA_Svobody.pdf?. Архів оригіналу за 14 червня 2021. 
  9. УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА Книга третя: 1949 1952 ЛІТОПИС УПА, ТОМ 10. Торонто-Львів: Видавництво "Літопис УПА". 1994. с. 158. 
  10. Звіт по Рогатинському району за січень-березень 1948р., поданий "64-24М" 1.4.1949р.. http://avr.org.ua/viewDoc/9237. АЦДВР - Ф. 9. - Т. 18. 1948. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 08.01.2021р. 
  11. П. Гуцал, І. Дуда, Б. Пиндус, Б. Тихий. Мох Рудольф Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 568. — ISBN 966-528-199-2.
  12. Нова Доба №17(575) 26 квітня 2018року. 
  13. Нова доба № 42(757) 28 ЖОВТНЯ 2021РОКУ. 

7.Богдан СМЕРЕКА(Львів)ПОБОРОВІ РЕЄСТРИ ЯК джерело ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ПРИВАТНИХЗЕМЛЕВОЛОДІНЬ ТА ЇХ ВЛАСНИКІВ У ЛЬВІВСЬКІЙ ЗЕМЛІРУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА В XVI ст. rbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/suak/corp.exe?&I21DBN=SAUA&P21DBN=SAUA&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21COLORTERMS=0&S21STR=0677551