Лагодів (Львівський район)
Ла́годів — село в Україні, у Перемишлянській міській громаді Львівського району Львівської області. Населення становить 610 осіб. Орган місцевого самоврядування — Перемишлянська міська рада.
| село Лагодів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Львівський район |
| Громада | Перемишлянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46060330280022073 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1440 |
| Перша згадка | 1440 (584 роки)[1] |
| Населення | 758 |
| Площа | 3,72 км² |
| Густота населення | 203,76 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81212 |
| Телефонний код | +380 3263 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°43′44″ пн. ш. 24°31′01″ сх. д. / 49.72889° пн. ш. 24.51694° сх. д.Координати: 49°43′44″ пн. ш. 24°31′01″ сх. д. / 49.72889° пн. ш. 24.51694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
282 м |
| Водойми | Добра |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81212, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Лагодів |
| Карта | |
  Лагодів | |
 Лагодів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Населення ред.
На 1 січня 1939 року в селі Лагодів мешкало 2190 осіб, з них: 1840 українців-греко-католиків, 280 українців-латинників, 10 поляків і 60 євреїв; у присілку Ясна мешкало 220 осіб, з них: 30 українців-греко-католиків, 10 українців-латинників і 180 польських колоністів міжвоєнного періоду, а в присілку Затемне — 320 осіб, з них: 160 українців-греко-католиків і 160 українців-латинників[2].
Історія ред.
Перша писемна згадка про Лагодів датується 1440 роком у протоколах галицького суду[3], у той час село перебувало у власності Дмитра Лагодовського з гербу Корчак.
Мешканці села були вояками Української галицької армії, зокрема, стрілець Ґац Іван (нар. 1890) та десятник Макар Тимко (нар. 1891).
1 січня 1927 року було вилучено частину сільської гміни Лагодова Перемишлянського повіту Тарнопольського воєводства і з неї утворена самоврядна гміна Сивороги[4].
У міжвоєнний період в селі діяла читальня товариства «Просвіта». У 1939 році в межах реалізації політики пацифікації польська влада заборонила проводити навчання для неграмотних[5].
Власники села ред.
Першим з відомих представників роду Лагодовських є Ванько (в реєстрах — Wanyko), зосереджував у своїх руках значний масив володінь на схід від Львова. У 40-х роках XVI століття родина тимчасово втратила ці маєтності. В кінці 1539 року канонік львівської капітули Миколай Понятовський подав скаргу на сина Ванька, Івашка Ваньковича Лагодовського, оскільки той не сплачував церковну десятину. Генеральний львівський офіціал, канонік Станіслав М'єнда наказав парохам у Гологорах, Вижнянах, Дунаєві та Глинянах (очевидно, найближчі до володінь Лагодовського римо-католицькі парафії на той період), аби вони наклали на Лагодовського подвійне (аґравацію), а згодом і потрійне (супераґравацію) церковне прокляття. Оскільки й через рік після відлучення від церкви Лагодовський не збирався платити десятину, львівська капітула вирішила апелювати до світської влади. На початку 1541 року заступник львівського архієпископа Петра, Марцін з Курова, звернувся до львівського старости Миколая Одновського, аби той, згідно королівських статутів, відібрав у Лагодовського його земельні володіння, на що Одновський погодився. Конфіскація власності Івашка здійснювалася з умовою, що земля буде повернута після зняття інтердикту з останнього73. Згодом земельні володіння Лагодовським були повернуті. Нам відомо, що Александру і Захарії Лагодовським (синам або молодшим братам Івашка) в липні 1571 року вдалося виграти в судовому процесі проти Миколая та Станіслава Каменецьких і відстояти право володіння над селом Новосілка. Однак, згадка про це село як власність братів у поборових документах відсутня. Натомість, станом на 1578 рік Захарія Лагодовський володів 5 селами вздовж золочівського тракту – очевидно, це було все, що залишилося від маєтностей Івашка. Реєстр 1584 року зафіксував власницею дібр Богдану Лагодовську. Зрештою, володіння родини, які на початку XVII століття спільно утримували Анджей та Софія Лагодовські, у січні 1609 року були придбані львівським архієпископом Яном Замойським. Того ж року, у жовтні, король Сигізмунд III Ваза надав Анджею Лагодовському уряд писаря Львівської землі[6].
Боротьба ОУН та УПА ред.
Восени 1945 році в селі перебував підрозділ УПА у складі: Володимира Батинчука (на псевдо «Аркадій»), рій Онуфрія Гриманюка (на псевдо «Муха»), підрайонний провідник на псевдо «Свист»[7].
У серпні 1947 року в Лагодівському лісі відбулася сутичка між групою підпільників і підрозділом емведистів[8].
5 січня 1948 року, напередодні Різдва, в село Лагодів прибув загін НКВС під командуванням Шемета, дільничого міліціонера Ворони, всього близько 30 осіб. У господарствах селян відкидали загати, у хатах копали ями, зривали бляху на хатах, псували селянське майно, забирали цінні речі. Місцевого жителя Новоградського під час допиту сильно побив Ворона. Штембіцького поставили в саді під яблунею і під загрозою розстрілу так тримали кілька годин. Згаданих людей було відправлено до в'язниці в Глинянах, де їх піддавали тортурам. Щоб дістати горілку, більшовики заарештували в Лагодові Макара Олексу. Коли його жінка принесла горілку — його відпустили.
6-7 лютого 1948 року на хуторі Добра майже 300 енкаведистів проводили облаву, яка не мала жодного результату. 18 березня того ж року троє повстанців на санях наїхали на 3 більшовиків. Під час бою 2 повстанці загинули, а з числа більшовиків — один загинув та одного було поранено. 21 березня 1948 року більшовиками видане розпорядження про заборону місцевим жителям виходити на вулицю у темний час доби. Хто її порушував, стріляли без попередження. 24 березня 1948 року НКВС заарештувало в селі Тимка Цимбала за те, що двоє його синів перебували у в'язниці. Для його порятунку зібралися односельці і щоби розігнати натовп енкавеесівці стріляли над головами людей.
Археологічні розвідки ред.
На околицях села велися археологічні розкопки, у результаті яких виявлено артефакти давніх поселень: культури лійчастого посуду, висоцької культури, липицької культури, а також кургани скіфського часу[9].
У 1965–1967 роках Крушельницька Лариса розкопала поселення ранньоскіфського часу та синхронний йому могильник, який включав 15 поховань на кам'яних площадках. На підставі цих та інших розкопок дослідниця виділила черепинсько-лагодівську групу пам'яток ранньоскіфського часу[10].
Пам'ятки, визначні місця ред.
У селі є рідкісна п'ятикупольна дерев'яна церква Святого архангела Михаїла.
У 1909—1944 роках через Лагодів проходила залізниця Львів-Підгайці.
Відомі люди ред.
- Демкович-Добрянський Михайло (нар. 1905) — український громадський діяч, журналіст, історик; співзасновник Союзу української націоналістичної молоді.
- отець Мох Рудольф — душпастирював у селі[11].
Культура ред.
У селі при Народному домі діє аматорський хор «Аксіос» під керівництвом В. Волошина.[12].
Спорт ред.
У 2021 році відкрито новий сільський стадіон, організовано дитячу футбольну школу[13].
Примітки ред.
- ↑ Прадідівська слава. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 13 лютого 2014.
- ↑ Кубійович, 1983, с. 58.
- ↑ 872. Magnifico Palatino etc. Dmitr Lahodowsky // Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej: z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. — T. 12: Najdawniejsze zapiski sądów halickich 1435-1475. — S. 88. (лат.)(пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 października 1926 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej «Siworogi» w powiecie Przemyślany w Województwie Tarnopolskiem // Dziennik Ustaw. — 1926. — nr 122. — poz. 706. — S. 1395—1396. (пол.)
- ↑ Часопис «Діло». — число 48. — 3 березня 1939.
- ↑ Смерека Б. В. Поборові реєстри як джерело для вивчення приватних землеволодінь та їх власників у Львівській землі Руського воєводства в XVI ст. // Генеалогічні записки. — 2015. — Вип. 13. — С. 24—37.
- ↑ Сотня УПА «Свободи» / М. Романюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2003. — Збірник 1. — С. 97—124.
- ↑ Українська Головна Визвольна Рада: документи, офіційні публікації, матеріaли. Кн. 3: 1949-1952. — друге. — Торонто-Львів : Літопис УПА, 1994. — С. 158. — (Літопис Української Повстанської Армії; т. 10) — ISBN 0-920092-19-5.
- ↑ Археологія та стародавня історія Перемишлянського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині. www.zamky.com.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 25 січня 2016.
- ↑ ЛАГОДІВ, КОМПЛЕКС АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ'ЯТОК. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ П. Гуцал, І. Дуда, Б. Пиндус, Б. Тихий Мох Рудольф Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 568. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Часопис «Нова Доба». — № 17 (575). — 26 квітня 2018.
- ↑ Часопис «Нова Доба». — № 42 (757). — 28 жовтня 2021.
Джерела та література ред.
- Л. Г. Мацкевий Лагодів, комплекс археологічних пам'яток // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 20. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Л. Г. Мацкевий. Лагодів // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
- Кубійович В. Лагодів // Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 58. — ISBN 3-447-02376-7.
- Łahodów (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 575. (пол.)
Посилання ред.
- Прогноз погоди в селі Лагодів [Архівовано 1 червня 2009 у Wayback Machine.]
- сайт футбольного клубу «Стріла» Лагодів[недоступне посилання з квітня 2019]
- Лагодів [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |