Підгір'я (Івано-Франківський район)

Село в Україні, належить до Богородчанської селищної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області

Підгі́р'я — село в Україні, Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Богородчанської селищної громади.

село Підгі́р'я
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Богородчанська селищна громада
Код КАТОТТГ UA26040030130033111
Основні дані
Засноване 1441
Колишня назва Ляхівці, Бистриця
Населення 2 289
Площа 30 км²
Густота населення 76,3 осіб/км²
Поштовий індекс 77706
Телефонний код +380 347157
Географічні дані
Географічні координати 48°47′30″ пн. ш. 24°30′39″ сх. д. / 48.79167° пн. ш. 24.51083° сх. д. / 48.79167; 24.51083
Середня висота
над рівнем моря
343 м
Водойми р. Бистриця Солотвинська, р. Дзвиняч, п. Корчовий
Відстань до
обласного центру
25 км
Відстань до
районного центру
2 км
Місцева влада
Адреса ради 77701 Україна, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н., с-ще Богородчани, вул. Шевченка, 66
Карта
Підгі́р'я. Карта розташування: Україна
Підгі́р'я
Підгі́р'я
Підгі́р'я. Карта розташування: Івано-Франківська область
Підгі́р'я
Підгі́р'я
Мапа
Мапа

CMNS: Підгір'я у Вікісховищі

Розташоване на річці Бистриця Солотвинська, у яку впадає річка Дзвиняч та потік Корчовий.

Назва

ред.

Віддавна село називалось Ляхівці. 7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Ляхівці Богородчанського району перейменовано на Бистриця і Ляховецьку сільську Раду — на Бистрицьку[1]. 25 листопада 1963 р. постановою облвиконкому № 735 село отримало нинішню назву.

Історія

ред.

Згадується 3 січня 1441 року в книгах галицького суду[2].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі орендував Микола, а орендована Дзюраковським частина спустошена[3].

Королівська люстрація 1565 року в селі перерахувала по іменах і прізвищах 14 власників стад худоби.[4]

За результатами перепису населення від 31 грудня 1880 р. в Ляхівцях мешкало 1947 осіб[5].

Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в селі в 1934—1939 рр. був осередок ґміни Ляховце та постерунку поліції.

Населення за переписом 2001 р. становило 2289 осіб.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними [6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2273 99.31%
російська 13 0.57%
білоруська 1 0.04%
польська 1 0.04%
німецька 1 0.04%
Усього 2289 100%

Пам'ятки архітектури

ред.
  • Церква Різдва Христового 1832 — дерев'яна пам'ятка архітектури національного значення № 1141/1[7]
  • Дзвіниця церкви Різдва Христового, 1832 р., дерев'яна.
  • Церква св. Миколая 1836 — пам'ятки архітектури місцевого значення № 624[8].

Парк

ред.

 Визначні люди села підгір'я

ред.
  • Витошко Володимир Петрович (1991—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Капущак Іван — селянський ватажок (огородник[9]), депутат австрійського парламенту (18071868).
  • Парфан Тарас Дмитрович — український політик, голова Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, волонтер, громадський діяч.
  • Кучер Іван Йосипович(1980-2023)

Примітки

ред.
  1. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Станіславської області»
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.93, № 913
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  4. М. Грушевський. Жерела до істориї України-Руси, т. І — Львів, НТШ, 1895. — с. 72.
  5. Vollständiges Ortschaften-Verzeichnis der im Reichsrathe vertretenen Königreiche und Länder nach den Ergebnissen der Volkszählung vom 31. December 1880. - Wien : Alfred Hölder k. k. Hof- und Universitäts-Buchhändler, 1882. - С. 315.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Підгір'я, Церква Різдва Христового 1832
  8. Підгір'я, Церква Св. Миколи 1850
  9. Р. Горак. Задля празника. У сутінках.— К.: Радянський письменник, 1989.— 374 с.— С. 367. ISBN 5-333-00206-1

Джерела

ред.

Посилання

ред.