Білорус Олег Григорович
Олег Григо́рович Білору́с (нар. 14 жовтня 1939, с. Червоне, Фастівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український політик та дипломат. Колишній народний депутат України. Доктор економічних наук, професор (з 1980), академік НАН України (відділення економіки, міжнародний менеджмент з квітня 2012), академік-засновник АЕНУ (з березня 2009). Завідувач відділу глобалістики Інституту соціології НАН України. Перший віце-президент Української академії менеджменту і бізнесу. Президент Міжнародного інституту глобалістики (з 1999). Віце-президент Парламентської асамблеї ОБСЄ (з 2004). Член партії ВО «Батьківщина». Наразі працює в Інституті економіки та прогнозування НАН України.
| Олег Григорович Білорус | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах | ||||
| 26 грудня 2007 — 12 грудня 2012 | ||||
| Попередник | Віталій Шибко | |||
| Наступник | Віталій Калюжний | |||
| Народився |
14 жовтня 1939 (84 роки) с. Червоне, Фастівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Відомий як | економіст, дипломат, політик | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Alma mater | Факультет економіки Белградського університетуd і Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана | |||
| Політична партія | Батьківщина | |||
| Нагороди |
| |||
Освіта ред.
З 1956 до 1960 року навчався в Київському інституті народного господарства, факультет економіки та управління промисловістю за спеціальністю інженер-економіст.
Кандидатська дисертація «Проблеми комбінування виробництва в промисловості» (1966). Докторська дисертація «Проблеми економіки і організації об'єднань та комплексів (питання теорії та методології)» (1980).
Кар'єра ред.
Липень 1960 — жовтня 1962 — інженер-економіст, заступник начальника, начальник планово-економічного відділу НВО імені Тараса Григоровича Шевченка в місті Харкові.
Жовтень 1962 — вересень 1966 — аспірант кафедри економіки промисловості.
Вересень 1966 — травень 1970 — асистент, старший науковий співробітник, старший викладач, доцент, заступник декана, декан, проректор, з травня 1970 — перший проректор Київського інституту народного господарства.
Липень 1979 — грудень 1986 — директор Департаменту промисловості, науки і техніки Секретаріату ЄЕК ООН в місті Женеві.
1986–1989 — заступник директора Інституту економіки Держплану УРСР в місті Києві.
1989–1990 — заступник директора — керівник відділення Інституту економіки АНУ.
1989–1992 — генеральний директор (засновник) Міжнародний інститут менеджменту в місті Києві.
1990–1992 — директор (засновник), з 1994 — завідувач відділу глобалістики, геоекономіки і геополітики Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України в місті Києві.
1990–1991 — член Консультативно-дорадчої ради при Президії Верховної Ради України — радник Голови Верховної Ради України 12(1)-го скликання. У 1991 — голова Республіканського виборчого комітету на виборах Президента України.
6 березня 1992 — 12 вересня 1994 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в США[1].
Червень 1996 — травень 1999 — член партії ВО «Громада», член Президії, з серпня 1997 — заступник голови партії, з 1997 — перший віце-прем'єр і міністр зовнішніх зносин тіньового опозиційного Кабінету міністрів ВО «Громада».
Вересень 1996 — січень 1997 — член Експертної ради при Прем'єр-міністрові України — радник Прем'єр-міністра[2][3].
З 1999 — член партії ВО «Батьківщина».
З 1964 до 1965 року проходив наукове стажування в Белградському університеті (Югославія), з 1974 до 1975 року — у Гарвардському і Колумбійському університетах (США). Один з засновників (1990) і президент Української міжнародної асоціації Римського клубу (2001). Академік Міжнародної академії менеджменту (1991), Української міжнародної академії бізнесу та менеджменту (1991) в місті Нью-Йорку. АН (з 1992). Дійсний член Американської аграрної академії (з 1994). Член президії Федерації науковців України (з 2000), член Українсько-Американської професійної асоціації (США).
Наразі працює в Інституті економіки та прогнозування НАН України.
Інше ред.
Поліглот. Володіє англійською, французькою, сербською, хорватською, словенською, польською, словацькою, боснійською, чорногорською, македонською, німецькою мовами.
Захоплюється іноземними мовами, художньою літературою, мисливством, садівництвом, туризмом та вокалом.
Звання та нагороди ред.
- Заслужений діяч науки і техніки України (з 1992).
- Заслужений працівник вищої школи СРСР (1979).
- Дипломат року (США, 1994).
- Лауреат премії імені Олександра Шліхтера АНУ (1989)
- Лауреат Премії НАН України імені М. В. Птухи (2001)
- Відмінник вищої школи СРСР (1972, 1976).
- Генерал-полковник Козацького Війська Запорозького (з 1999).
- Почесний мисливець України (1970).
- Медаль «За доблесну працю» (1970).
- Почесна Грамота Верховної Ради України (2005).
- Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (23 червня 2009)[4].
- Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол України (з березня 1992).
Наукові праці ред.
Автор (співавтор) понад 500 наукових праць, зокрема 27 індивідуальних і колективних монографій, підручників: «Экономика промышленности» (1968, 1972), «Механизмы народнохозяйственной интеграции» (1990), «Радикальная реформа управления экономикой» (1989), «Проблемы общественной организации промышленного производства» (1979), «Экономика промышленного производства» (1977, 1982), «Акціонерні товариства: організація і управління» (1992), «Проблеми теорії і практики менеджменту» (1992), «Глобальні трансформації і стратегії розвитку» (1998), «Глобальные трансформации и стратегии развития» (2000), «Глобалізація і безпека розвитку» (2001; 2002 — російська), «Глобалізація і національна стратегія України» (2001), «Економічна система глобалізму» (2003; українська, російська), «Глобальна перспектива і сталий розвиток» (2005) та інші.
Сім'я ред.
Парламентська діяльність ред.
Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 від ВО «Громада», № 8 в списку. На час виборів: завідувач відділу глобальних міжнародних стратегій Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, член партії ВО «Громада». Член фракції «Громада» (травень 1998 — березень 1999), уповноважений представник фракції «Батьківщина» (з березня 1999). Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (з липня 1998).
Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 25 травня 2006 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2002), заступник керівника (травень 2002 — лютий 2005), керівник (з лютого 2005). Член Комітету у закордонних справах (червень 2002 — вересень 2004), голова підкомітету з глобальної безпеки, співробітництва і розвитку Комітету у закордонних справах (з вересня 2004).
Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 12 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006), заступник голови (з серпня 2006). Перший заступник голови Комітету у закордонних справах (з липня 2006), голова постійної делегації Верховної Ради України при ОБСЄ (з вересня 2006). 12 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.
Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 11 в списку. На час виборів: пенсіонер, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007), заступник голови (листопад 2007 — вересень 2010). Голова Комітету у закордонних справах (з грудня 2007).
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 12 вересня 1994 року № 514/94 «Про увільнення Білоруса О.Г. з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в США»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 1996 року № 1196 «Про призначення Білоруса О.Г. членом Експертної ради при Прем'єр-міністрові України - радником Прем'єр-міністра України».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1597 «Про увільнення Білоруса О.Г. з посади члена Експертної ради при Прем'єр-міністрові України - радника Прем'єр-міністра України».
- ↑ Указ Президента України № 475/2009 від 23 червня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 19 квітня 2013.
Джерела ред.
Література ред.
- В. М. Матвієнко. Білорус Олег Григорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X