Окуневський Теофіл Іполитович

український адвокат, політик, громадський діяч

Теофіль Окуневський[1] (пол. Teofil Okuniewski, 7 грудня 1858, Яворів (сучасного Косівського району)/Радівці[2] — 19 липня 1937, Городенка[2]) — український юрист, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч.

д-р Теофіл Окуневський
д-р Теофіл Окуневський
д-р Теофіл Окуневський
Посол до Австрійського парламенту
27.03.1897 — 07.09.1900
Посол до Австрійського парламенту
17.06.1907 — 12.11.1918
Посол до Галицького сейму
1889 — 1901
Попередник Евгеніуш Кучковський
Наступник Роман Пузина
Посол до Галицького сейму
1913 — 1914
Попередник Тадеуш Ценський
член ради Городенківського повіту
1894 — 1902

Народився 7 грудня 1858(1858-12-07)
с. Яворів / Радівці
Помер 19 липня 1937(1937-07-19) (78 років)
м. Городенка
Відомий як правник, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч
Країна Австрійська імперія Австрійська імперіяАвстро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР II Польська Республіка
Національність українець
Alma mater Віденський університет
Політична партія Українська радикальна партія
Рід Окуневські
Батько о. Іполит Окуневський
Рідня Озаркевич Іван (вуй)
Брати Окуневський Ярослав, Окуневська Ольга
Професія правник
Звання доктор права
Релігія греко-католик

Життєпис ред.

 
«Батьківщина» 1890.

Син греко-католицького священника о. Іполита Окуневського. Брат Ярослава Окуневського.

У 1869–1877 рр. навчався в Коломийській гімназії, в 1877–1881 рр. — на правничому факультеті Віденського університету, тут же в 1883 р. отримав звання доктора права.[3] Від 1885 року кандидат адвокатури у Станиславові, у 1890 році відкрив власну адвокатську канцелярію в Городенці[4] (пізніше в ній працював молодий Лев Бачинський).

На початку липня 1889 р. обраний послом Галицького крайового сейму від IV курії в 11-у Коломийському виборчому окрузі (як представник народовців). Мандат здобув без особливих труднощів (набрав 96 голосів, суперник — князь Пузина — 70), застосувавши тактику безпосереднього спілкування з виборцями на вічах, під час переїздів чи піших переходів від одного населеного пункту до іншого). В сеймі вступив до русько-українського парламентського клубу під проводом Юліяна Романчука.

У 1889 році з причини політичної суперечки в Сеймі прийняв виклик на поєдинок польського депутата Томіслава Розвадовского, перемігши його.[4]

Заснував, очолив філію товариства «Просвіта»; ініціатор, один з фундаторів гімназії товариства «Рідна школа» в Городенці. Його обирали депутатом Городенківської повітової ради, міським головою (бурґомістром) Городенки з 1898 року (ц.-к. Намісництво не допускало до урядування).[4] 1899 р. один із засновників УНДП. Євген Олесницький був захисником Теофіла Окуневського на коломийському процесі щодо «зневаги намісника Казімежа Фелікса Бадені».

Посол:

Під час Першої світової війни заарештований російською окупаційною владою, ув'язнення відбував у Чорткові. Впродовж 1915–1917 років працював у Києві. 1917–1918 років працював начальником повітового суду в Городенці.[4]

У період ЗУНР — комісар Городенківського повіту, член президії Національної Ради ЗУНР.

Цікаво, що ред.

Видана Михайлом Павликом «Переписка Михайла Драгоманова з доктором Теофілем Окуневським» (Львів, 1905) є одним з основних джерел історії українського національного руху наприкінці ХІХ ст.[4]

Корнило Устиянович написав його портрет.[5]

Примітки ред.

  1. У сучасних джерелах із невідомих причин переважає варіант імені Теофіл.
  2. а б Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 164.
  3. а б Franz Adlgasser. Kurzbiografie Okunewskij (Okunevs‘kyj), Teofil Dr. iur. [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  4. а б в г д Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 165.
  5. Жеплинська О. Корнило Устиянович. Портрет Теофіла Окуневського [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтвознавство. — 2008. — Вип. 8. — С. 110—112.

Джерела та література ред.

Посилання ред.