Новоселиця

місто в Україні, адміністративний центр Новоселицької міської громади Чернівецького району Чернівецької області
(Перенаправлено з Новоселиця (місто))

Новосе́лиця — місто в Україні, адміністративний центр Новоселицької міської громади Чернівецького району Чернівецької області.

Новоселиця
Герб Новоселиці
Центральна площа міста Новоселиця
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернівецька область
Район Чернівецький район
Громада Новоселицька міська громада
Рада Новоселицька
Код КАТОТТГ UA73060410010023503
Засноване XV століття
Перша згадка 1456 (568 років)
Колишня назва Місто Новоселиця, згадується в документальних джерелах під назвою «Шишківці, де був Юрів двір, на Пруті»
Статус міста від 1940 року
Населення 7399 осіб (01.01.2022)[1]
 - повне 7399 осіб (01.01.2022)[1]
Площа 6,47 км²
Поштові індекси 60300—60306
Телефонний код +380-3733
Координати 48°13′09″ пн. ш. 26°15′55″ сх. д. / 48.21917° пн. ш. 26.26528° сх. д. / 48.21917; 26.26528Координати: 48°13′09″ пн. ш. 26°15′55″ сх. д. / 48.21917° пн. ш. 26.26528° сх. д. / 48.21917; 26.26528
Водойма р. Прут, Рокитна
Назва мешканців новоселича́нин, новоселича́нка, новоселича́ни
День міста 6 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Новоселиця
Міська влада
Адреса 60300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Новоселиця, вул. Чкалова, 3
Вебсторінка Новоселицька міська громада

CMNS: Новоселиця у Вікісховищі

Мапа
Новоселиця. Карта розташування: Україна
Новоселиця
Новоселиця
Мапа

Географія ред.

 
Вокзал станції Новоселиця

Місто Новоселиця розташоване на лівому березі річки Прут. Через місто пролягають залізнична лінія Чернівці — Ларга та автошлях національного значення Н10 (Чернівці — Кишинів).

Історія ред.

Найдавніша письмова згадка про Новоселицю датується 1456 роком.

 
Вілла в Новоселиці (1900)

За даними на 1859 рік у власницькому містечку Хотинського повіту Бессарабської губернії (яке належало на той час дворянському роду Стурдза) мешкала 2081 особа (1056 чоловічої та 1025 — жіночої статі), налічувалось 299 домогосподарств, існували 2 православні церкви, 3 єврейських молитовних будинки, митниця, поштова станція, лісова пристань, відбувались щонедільні базари[2].

Станом на 1886 рік у власницькому містечку, центрі Новоселицької волості, мешкало 1007 осіб, налічувалось 145 дворових господарств, існували православна церква, синагога, 2 молитовних будинки, школа, лазарет, поштова станція, свічний завод, миловарний завод, 3 кожевених заводи, пивоварений завод, 50 лавок, кордон, 4 постоялих двори, 4 винних погреба, відбувались базари[3]. За 3 версти — кордон.

До 1918 року біля Новоселиці знаходився потрійний стик кордонів Російської Імперії, Австро-Угорської Імперії та Румунії, а до незалежності останньої тут сходилися кордони трьох імперій — Російської, Австрійської та Османської.

З 24 серпня 1991 року місто у складі незалежної України.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоселицького району, місто увійшло до складу новоутвореного Чернівецького району[4].

Населення ред.

Станом на 1 січня 2022 року населення складало 7399 особи.

Національний склад ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[5]:

Національність Відсоток
українці 54,37 %
молдовани 35,82 %
росіяни 6,84 %
румуни 1,63 %
інші/не вказали 1,34 %

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6][7]:

Мова Відсоток
українська 54,92 %
румунська 34,54 %
російська 10,07 %
інші/не вказали 0,47 %

Економіка ред.

На території громади діють підприємства харчової і переробної промисловості, виробництва та продажу будівельних матеріалів. Продукція цих підприємств славиться на теренах регіону, України та за її межами. Бюджетоутворюючі підприємства громади та ФОПи: ДП «М'ясо Буковини», ТОВ «Фіорд», ТОВ «ГРІН РЕЙ», ПП «Сікора», ПП «Збиркот», ПП «Ратушенко».                 

Особистості ред.

Міста-побратими ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 897)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  6. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела та література ред.

  • Т. С. Водотика. Новоселиця. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 481. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  • Офіційний вебсайт міста Новоселиця.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Йосип Гаврилюк. Новоселиця: Путівник. — Ужгород: Карпати, 1980
  • Світлини Новоселиці. [недоступне посилання з липня 2019]
  • В. В. Ковтун, А. В. Степаненко. Города Украины: Экономико-статистический справочник. — К.: Вища школа, 1990. — С. 263—264.
  • Риндюк Олексій. Новоселиця (1456—2001). Історичний нарис.