Відкрити головне меню

Нивка

річка в Україні
(Перенаправлено з Нивка (річка))

НазваРедагувати

  • Борщагі́вка — сучасна назва[1].
  • Желя́нь (давньорус. Желѧнь) — згадується в руських літописах[1].
  • Ни́вка[1]
  • Нова́ Гре́бля — стара назва[1]; трапляється на старих картах.

ОписРедагувати

Довжина близько 20 км. Особливістю річки є наявність великої кількості ставків (близько 20) на всій її протяжності. В нижній течії річки влаштоване рибне господарство.

РозташуванняРедагувати

Нивка бере початок у Києві, неподалік від Одеської площі, точніше — в районі Льодового стадіону та Київського іподрому. Далі річка перетинає під землею проспект Академіка Глушкова і її витік виходить на денну поверхню на житловому масиві Теремки-II (де на Нивці розташовано перші 3 ставки), перетинає селище Жуляни (в якому також утворено декілька невеличких ставків) та Михайлівську Борщагівку, далі у підземному колекторі проходить під масивом Південна Борщагівка, перетинає Кільцеву дорогу і на значному за довжиною відтинку покидає межі міста. Тут на берегах річки розташовані приміські села Софіївська Борщагівка та Петропавлівська Борщагівка, в яких на річці також утворено декілька великих ставів.

Неподалік від автошляху Київ — Житомир річка знов опиняється на території Києва (тут на ній розташовані Святошинські ставки), протікає через сосновий Святошинський ліс. Неподалік від місця впадіння в Ірпінь вона остаточно покидає межі міста.

ІсторіяРедагувати

23 липня 1093 року на березі Желяні (Нивки) відбулася битва між військом київського князя Святополка Ізяславича і половцями, яка закінчилася поразкою русів[2][3].

1991 року на річці Нивці (Борщівці) виявлено залишки поселення давньоруського і післямонгольського часу. Це говорить про велику територію давнього міста Києва.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Літопис руський... С. 135, 189, 283, 290; Географічний покажчик. Желянь
  2. Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 212—213. — л.81об.
  3. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 135.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати