Відкрити головне меню

Київський іподром — іподром у Києві. Збудований у 19621969 роках інженерами В. В. Кобкіним і Г. П. Абросимовим за проектом архітекторів В. Н. Шермана, Г. П. Маркитян, Ю. Н. Піскуненка та І. С. Телюка.

Київський іподром
Київський іподром.jpg

50°22′32″ пн. ш. 30°27′40″ сх. д. / 50.37560000002777372° пн. ш. 30.46130000002778004° сх. д. / 50.37560000002777372; 30.46130000002778004Координати: 50°22′32″ пн. ш. 30°27′40″ сх. д. / 50.37560000002777372° пн. ш. 30.46130000002778004° сх. д. / 50.37560000002777372; 30.46130000002778004
Країна Україна Україна
Розташування Київ
Дата закінчення спорудження 1969
Стиль необароко
Адреса м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 10
Проїзд Kiev Metro Second Line logo.svg «Іподром»

Київський іподром. Карта розташування: Київ
Київський іподром
Київський іподром
Київський іподром (Київ)


Зміст

ІсторіяРедагувати

У 1867 було засновано Київське товариство випробувань коней (рос. — «Киевское общество испытаний лошадей»), незабаром почалися кінні змагання.

На початок 20 століття вже існував іподром на Печерську. У 1915—1916 роках для нього збудована кам'яна будівля в стилі неоренесанс (зараз вул. Омеляновича-Павленка, 9). Архітектором був Валеріян Риков, скульптором — Федір Балавенський. У будівлі була крита двох'ярусна трибуна завдовжки близько 125 метрів, здатна вміщати більше чотирьох тисяч чоловік одночасно. Тут були свій ресторан і буфет. Свого часу іподром на Печерську вважався одним з найкращих розважальних місць у Києві.

Вперше ідея забудови поля іподрому виникла у 1930-і, коли у Київ переносилася столиця України. Але того разу вона не була реалізована. Вдруге до неї повернулися через 30 років. Печерський іподром був закритий у 1965. Його поле забудували, будівля залишилась до нашого часу[1][2].

Новий іподром зведений на Теремках у 1962—1969 роках.

Загальні відомостіРедагувати

Займає площу 45 гектарів і знаходиться на проспекті Академіка Глушкова, 10.

Територія іподрому розташована навпроти льодового стадіону, поряд з територією Національного експоцентру України і житлового масиву Теремки.

На іподромі щотижнево проводяться змагання, кожен день відбуваються тренування.

Київський іподром — це один з останніх в Україні іподромів, завдяки існуванню якого в Україні збереглась та розвивається галузь рисистого конярства.

На Київському іподромі побудовано 9 капітальних стаєнь, на 40 денників кожна. Кожна стайня має запряжний манеж, а також кімнати для зберігання спеціального інвентарю.

Головне Скакове поле іподрому має три доріжки, кожна з яких має своє призначення. Перша (внутрішня) доріжка служить для тренувань коней. Вона має граншлаковое покриття, а її розміри становлять 1477 м у довжину і 20 м завширшки. Друга доріжка призначена для забігу коней риссю, її використовують як для тренінгу коней, так і для випробувань. Назва цієї доріжки — призова. Вона покрита ґрунтом, який за своєю структурою близький до чорнозему. Довжина другої доріжки становить 1600 м, а ширина — 30 м. Третя доріжка називається скаковою, її призначення — зберегти і напрацювати мускулатуру коней. По зовнішньому периметру доріжка покрита піском, а по внутрішньому травою. У довжину вона становить 1800 м, а в ширину — 25 м. У центрі поля обладнані майданчики для конкуру (змагання з подолання перешкод) і для виїздки спортивних коней.

Проблеми функціонуванняРедагувати

Навесні 2014 тодішній голова КМДА Бондаренко В. Д. збирався віддати територію Київського іподрому під будівництво торгово-розважального центру фірмі «Ікея». Громадськість Києва виступила проти цієї ідеї. Наразі це питання загальмоване.

ГалереяРедагувати


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Іподром. Архів оригіналу за 20 березень 2017. Процитовано 19 березень 2017. 
  2. Печерский ипподром: от лошадей до чиновников[недоступне посилання з липень 2019]

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Київський іподром, 1867—2007 : альманах / [авт.-упоряд. Л. М. Леонтьєва]. — К. : Атмосфера, 2008. — 495 с. : іл., табл., портр. ; 30 см. — Текст: укр., рос. — ISBN 978-966-1634-00-7