Міжнародна військова операція на чолі з США в Іраку (2014—2021)

Міжнародна військова операція на чолі з США в Іраку (2014—2021) (англ. American-led intervention in Iraq (2014–present)) — поточна військова операція Збройних сил США, що проводиться в контексті військової кампанії низки країн проти Ісламської Держави на території Іраку. Інтервенція коаліційних сил в Ірак розпочалася 15 червня 2014 року, після отримання наказу президентом США Бараком Обамою про відправлення збройного контингенту ЗС Сполучених Штатів до регіону у відповідь на наступальні дії в Іраку, які проводили Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ). Введення американських військ розпочалося лишень після отримання офіційного запрошення від іракського уряду.

Міжнародна військова операція на чолі з США в Іраку (2014–2021) American-led intervention in Iraq (2014–2021)
Військова операція проти Ісламської держави Операція «Непохитна рішучість» Громадянська війна в Іраку
Американський палубний винищувач-бомбардувальник F/A-18C «Хорнет» злітає з палуби атомного авіаносця «Джордж Буш». 7 серпня 2014 року Американський палубний винищувач-бомбардувальник F/A-18C «Хорнет» злітає з палуби атомного авіаносця «Джордж Буш». 7 серпня 2014 року
Дата: 15 червня 2014 — по 9 грудня 2021 Місце: Ірак: провінції Ніневія, Салах-ед-Дін, Діяла, Кіркук, Багдад, Іракський Курдистан, Анбар Результат: Не визначений Бойові дії тривають Військова поразка сил ІДІЛ в Іраку Вбито десятки тисяч бійців ІДІЛ Завдано 14 616 авіаударів по позиціях ІДІЛ в Іраку США та союзниками 9 грудня 2017 року Багдад оголосив перемогу Продовжується багатонаціональна гуманітарна місія та озброєння збройних сил Іраку Коаліційні сили продовжують навчання іракських та курдських військ Початок виведення коаліційних сил З квітня 2020 року коаліційні сили, очолювані США, передають чотири військові бази іракським військам Територіальні зміни: Зачищена територія іракських провінцій від угруповань ІДІЛ
Сторони
США CJTF–OIR  Велика Британія Австралія Бельгія Канада Німеччина Данія Франція Італія Нідерланди Йорданія Нова Зеландія Туреччина Марокко Ірак Іракський Курдистан * Пешмерга Ассирійська національна гвардія	Ісламська держава
Військові сили
США: 5 200–6 000 військових 7 000 контракторів «Джордж Буш» 2-га ударна авіаносна група «Карл Вінсон» 1-ша ударна авіаносна група (наприкінці жовтня 2014 року замінив «Джордж Буш») «Теодор Рузвельт» 12-та ударна авіаносна група (наприкінці березня 2015 року замінив «Карл Вінсон») Винищувачі F-15 Eagle, F-16 «Файтінг Фалкон», F/A-18 «Хорнет», F/A-18 «Супер Хорнет», AV-8B Harrier II та F-22 Raptor бомбардувальники B-1 «Лансер» Літаки РЕБ EA-6B Prowler & EA-18G Growler ударні вертольоти AH-64 «Апач» БПЛА MQ-1 Predator, MQ-9 Reaper Австралія: 400 військових ПС Австралії 200 операторів спецоперацій 300 військових регулярних військ (діють разом з 150 новозеландськими військовими) 6 F/A-18 Super Hornet 1 літак спостереження Boeing 737 AEW&C 1 літак-заправник KC-30A військово-транспортні літаки C-130J Hercules & C-17A Globemaster[джерело?] Бельгія: 6 винищувачів F-16 «Файтінг Фалкон» (у червні 2015 року виведені) 120 військових підтримки 35 військових радників Канада: 600 військових 100 операторів спецоперацій 6 McDonnell Douglas CF-18 Hornet 2 літаки спостереження Lockheed CP-140 Aurora 1 літак-заправник Airbus CC-150 Polaris військово-транспортні літаки C-130J Hercules & CC-177 Globemaster III Данія: 7 винищувачів F-16 «Файтінг Фалкон» 1 військово-транспортний літак C-130J «Геркулес» 1 мобільна радарна станція 400 військових (спецоперації, підтримка та тренування) Франція: 1 000 військових 7 Dassault Rafale, 8 Міраж-2000 1 патрульний літак Breguet Atlantic 1 фрегат «Форбін» Німеччина: 127 військових 6 Panavia Tornado 1 літак-заправник Airbus A310 MRTT Італія: 280 військових 4 Panavia Tornado 1 літак-заправник Boeing KC-767 2 MQ-1 Predator Нідерланди: 6 винищувачів F-16 «Файтінг Фалкон» + 2 — резерві 250 військових підтримки 130 військових радників для тренувань іракської армії 2 ракетні батареї «Петріот» та 200 військових сил охорони у Туреччини для захисту об'єктів НАТО Нова Зеландія: 10 військових радників Іспанія: 300 військових радників для тренувань іракської армії 6 ракетні батареї «Петріот» та 130 військових сил охорони у Туреччини для захисту об'єктів НАТО Велика Британія: 1 розвідувальний літак Boeing RC-135 8 штурмовиків Tornado GR4 2 ударних БПЛА MQ-9 Reaper 1 есмінець типу 45 1 ПЧ типу «Трафальгар» (SSN) Підрозділи ССО, у тому числі Спеціальна повітряна служба (SAS) та вантажні літаки, літаки-заправники

На початку серпня 2014 року ІДІЛ атакував курдську територію на півночі Іраку та захопив три міста поблизу автономної області Курдистану. 5 серпня у відповідь США розпочали постачання зброї курдським військам Пешмерга.

7 серпня США також розпочали гуманітарну операцію з повітряного викидання продовольства, води та медикаментів для цивільних, які втекли від переслідування ІДІЛ у гори Синджар. 8 серпня американська авіація завдала перші авіаудари по позиціях ІДІЛ в Іраку. З того часу коаліційні сили дев'яти країн здійснили регулярні авіаудари по формуваннях Ісламської держави в Іраку, в інтересах дій наземних курдських та іракських урядових сил проти ІДІЛ. До квітня 2015 року ІДІЛ втратила значну кількість території іракським та коаліційним військам. Порівняно з їхнім піком у грудні 2014 року, ІДІЛ втратив 25–30 % своєї території, залишившись тільки на іракській території площею близько 15 000 квадратних миль. Внаслідок проведення наземними іраксько-курдськими військами операцій за підтримки авіації союзників десятки тисяч бойовиків ІДІЛ були вбиті або взяті у полон. Наймасштабніша битва відбулася за Мосул, де Ісламська держава утворила свою столицю. До грудня 2017 року після кампанії у Західному Іраку в ІДІЛ не лишилося залишків території в Іраку.

Окрім прямого військового вторгнення, коаліція надала широку підтримку силам безпеки Іраку через навчання, розвідку та забезпечення. За станом на березень 2019 року загальна вартість підтримки силами коаліції іракських військ, крім прямих військових операцій проведених власноруч, становила 3,5 мільярди доларів. 189 000 іракських солдатів та поліцейських пройшли навчання під проводом фахівців коаліційних сил.

У січні 2020 року, попри заперечення США, парламент Іраку та прем'єр-міністр зобов'язали вивести американські війська після смерті іранського генерал-майора Касема Сулеймані, командувача підрозділом «Кудс» Корпусу вартових Ісламської революції і популярного лідера Абу Махді Аль-Мухандіса — командира іракського угрупування шиїтських ополченців «Сили народної мобілізації». Незабаром було також оголошено, що і Велика Британія, і Німеччина скорочують чисельність своїх військ в Іраку. Пізніше Канада приєдналася до виходу з коаліції, передавши частину своїх військ, розміщених в Іраку, в Кувейт. Французькі та австралійські сили, що розміщуються в країні, поки що залишаються в Іраку.

Див. також

• Список війн за участю США
• Ірано-іракська війна
• Виведення американських військ з Іраку (2007–2011)
• Операція «Буря в пустелі»
• Битва за Мосул

Посилання

• OPERATION INHERENT RESOLVE TARGETED OPERATIONS AGAINST ISIL TERRORISTS [Архівовано 24 березня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
• ISIL frontline maps (Syria) [Архівовано 26 липня 2015 у Wayback Machine.]