Могилів (село)

село в Україні, адміністративний центр Могилівської сільської громади Дніпровського району Дніпропетровської області

Могилі́в — село в Україні, центр Могилівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення — 3362 осіб (станом на 1 січня 2021 року)[1].

село Могилів
Герб Могилева Прапор Могилева
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Тер. громада Могилівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12020110010079539 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Могилів 
Основні дані
Засноване XVIII століття
Перша згадка 1718
Населення 4 097 осіб
Поштовий індекс 51040
Телефонний код +380 5690
Географічні дані
Географічні координати 48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 34.47861° сх. д. / 48.86361; 34.47861
Середня висота
над рівнем моря
65 м
Водойми р. Біловод, Оріль
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Балівка
Відстань до
залізничної станції
45 км
Місцева влада
Адреса ради с. Могилів, вул. Панікахи, 3; вул. Центральна, 58а
Вебсторінка https://mohyliv.top
Сільський голова Дружко Валерій Володимирович
Карта
Могилів. Карта розташування: Україна
Могилів
Могилів
Могилів. Карта розташування: Дніпропетровська область
Могилів
Могилів
Мапа
Мапа

CMNS: Могилів у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Географія

ред.

Розташоване на лівому березі річки Орелі, між річкою та каналом Дніпро — Донбас (лівий берег), за 10 км на південь від смт Царичанка. Вище за течією річки Оріль на відстані 0,5 км розташоване село Драгівка, нижче за течією річки на відстані 2 км розташоване село Проточі, на протилежному березі — села Єгорине, Китайгород та смт Царичанка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село пролягають автошляхи Н31 та Т 0441. Найближча залізнична станція — Балівка (за 45 км).

 
Дубовий гай  біля Могилівського

Археологія

ред.

В околицях Могилева досліджені кургани епохи бронзи (III тисячоліть до н. е.) з поодинокими сарматськими похованнями (III століть)[2]. Поблизу села знаходяться споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути).

Історія

ред.

Село виникло у XVIII столітті. Перша письмова згадка про це датується 1720 роком, як хутір запорізького старшини Могили[2]. В селі тоді налічувався 51 двір. Стосовно назви села існує кілька версій. Одна з них говорить про те, що Могилів названий так тому, що на його території багато козацьких могил. Інша — село заснували козаки Могила та Лев і назва села пішла від сполучення їх імен[3].

У селі Могилів з 1720 року збудована каплиця, з 1745 року — вже була церква, що проіснувала до 1934 року. У селі діяв, як і до наших часів Воскресенський молитовний дім.

У XVIII столітті село входило до складу Протовчанської паланки Запорозької Січі, пізніше було центром Могилівської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії. Станом на 1886 рік тут мешкало 4 697 особи, було 734 двори, волосне правління, православна церква, школа, 6 крамниць, винний склад, проходили 2 ярмарки та один базар на свята.

У 1905 році під впливом уродженців села, робітників катеринославських заводів, у Могилеві спалахнуло селянське повстання[2].

У 19081909 роках була збудована земська лікарня на 10 ліжок.

З 1907 по 1917 у Воскресенській церкві служив першим священиком Гавриїл Костянтинович Коробчанський [Архівовано 9 січня 2022 у Wayback Machine.].

Радянська окупація встановлена ​​наприкінці грудня 1917 року. Під час Визвольних змагань тут діяв партизанський загін під командуванням Б. Л. Мірошниченка.

Перший партійний осередок створений у селі 1919 року, комсомольський — у 1920 році.

У 1929 році створені перші колгоспи «Новий етап» і «14-річчя Жовтня», у які вступили 40 осіб[2].

На фронтах німецько-радянської війни воювали понад 1,5 тисячі місцевих жителів, понад 800 з, них загинули, більше 500 нагороджені орденами та медалями. У селі Могилів на братській могилі полеглих воїнів-визволителів села встановлено меморіал на честь загиблих односельців[2].

У повоєнний час в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 10 704 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 9 000 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві зерна і молока. З підсобних підприємств працювали млин, олійниця, пилорама, ремонтні майстерні. У селі діяли середня, восьмирічна і початкова школи, лікарня на 70 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, ветлікарня, будинок культури з залом на 500 місць, три бригадних клуби, чотири бібліотеки з книжковим фондом понад 36 тисяч примірників, майстерня побутового обслуговування, телеательє, три крамниці, відділення зв'язку, АТС. За 19661977 роки в селі побудовано понад 300 житлових будинків[2].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіально-територіальної реформи та ліквідації Царичанського району, село увійшло до складу новоутвореного Дніпровського району.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3876 94.61%
російська 208 5.08%
вірменська 6 0.15%
білоруська 3 0.07%
німецька 1 0.02%
інші/не вказали 3 0.07%
Усього 4097 100%

Соціальна сфера

ред.

У селі діють:

  • дві школи: Могилівська загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (директор — Машура Світлана Степанівна), Могилівська загальноосвітня школа І — ІІІ ступенів ім. І. М. Шишканя (директор — Динька Анатолій Васильович);
  • дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок» та дитячий садок-ясла «Ромашка»;
  • бібліотека-філіал № 15 та сільська бібліотека;
  • Зорянський сільський будинок культури та Могилівський будинок культури[3][5];
  • Комунальний заклад «Могилівський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради.

Охорона здоров'я

ред.

Діють фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Володі Дубініна.

Культура

ред.

Пам'ятки

ред.

Меморіальний комплекс воїнам-визволителям та загиблим односельцям, Споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути) (початок XVIII століття).

Релігійна культура

ред.

Свято-Воскресенський храм, будинок-музей схиігумені Серафими[6].

Спорт

ред.

Футбольний клуб — «Оріон».

Футбольна шкільна секція на чолі з Стратієм Михайлом Михайловичем.

Відомі особи

ред.

У селі народилися:

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. https://mogylivskaotg.gov.ua/storage/static-pages/documents/848ef00a426d6a3e8aa42279f44682fb.pdf
  2. а б в г д е Історія міст і сіл УРСР [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  3. а б Зорянська сільська рада на сайті РДА. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Могилівська сільська рада на сайті РДА. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  6. У Могилеві відкрито музей схиігумені Серафими. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 18 вересня 2014.

Література

ред.
  • Могилі́в // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 879

Посилання

ред.