Могилів (село)

село в Україні, адміністративний центр Могилівської сільської громади Дніпровського району Дніпропетровської області

Могилі́в — село в Україні, центр Могилівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення — 4097 осіб (станом на 1 лютого 2008 року)[1].

село Могилів
Герб Могилева Прапор Могилева
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Громада Могилівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12020110010079539
Облікова картка Могилів 
Основні дані
Засноване XVIII століття
Перша згадка 1718
Населення 4 097 осіб
Поштовий індекс 51040
Телефонний код +380 5690
Географічні дані
Географічні координати 48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 34.47861° сх. д. / 48.86361; 34.47861Координати: 48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 34.47861° сх. д. / 48.86361; 34.47861
Середня висота
над рівнем моря
65 м
Водойми р. Біловод, Оріль
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Балівка
Відстань до
залізничної станції
45 км
Місцева влада
Адреса ради с. Могилів, вул. Панікахи, 3; вул. Центральна, 58а
Вебсторінка https://mohyliv.top
Сільський голова Дружко Валерій Володимирович
Карта
Могилів. Карта розташування: Україна
Могилів
Могилів
Могилів. Карта розташування: Дніпропетровська область
Могилів
Могилів
Мапа
Мапа

CMNS: Могилів у Вікісховищі

Географія

ред.

Розташоване на лівому березі річки Орелі, між річкою та каналом Дніпро — Донбас (лівий берег), за 10 км на південь від смт Царичанка. Вище за течією річки Оріль на відстані 0,5 км розташоване село Драгівка, нижче за течією річки на відстані 2 км розташоване село Проточі, на протилежному березі — села Єгорине, Китайгород та смт Царичанка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село пролягають автошляхи Н31 та Т 0441. Найближча залізнична станція — Балівка (за 45 км).

 
Дубовий гай  біля Могилівського

Археологія

ред.

В околицях Могилева досліджені кургани епохи бронзи (III тисячоліть до н. е.) з поодинокими сарматськими похованнями (III століть)[2]. Поблизу села знаходяться споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути).

Історія

ред.

Село виникло у XVIII столітті. Перша письмова згадка про це датується 1720 роком, як хутір запорізького старшини Могили[2]. В селі тоді налічувався 51 двір. Стосовно назви села існує кілька версій. Одна з них говорить про те, що Могилів названий так тому, що на його території багато козацьких могил. Інша — село заснували козаки Могила та Лев і назва села пішла від сполучення їх імен[3].

У селі Могилів з 1720 року збудована каплиця, з 1745 року — вже була церква, що проіснувала до 1934 року. У селі діяв, як і до наших часів Воскресенський молитовний дім.

У XVIII столітті село входило до складу Протовчанської паланки Запорозької Січі, пізніше було центром Могилівської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії. Станом на 1886 рік тут мешкало 4 697 особи, було 734 двори, волосне правління, православна церква, школа, 6 крамниць, винний склад, проходили 2 ярмарки та один базар на свята.

У 1905 році під впливом уродженців села, робітників катеринославських заводів, у Могилеві спалахнуло селянське повстання[2].

У 19081909 роках була збудована земська лікарня на 10 ліжок.

З 1907 по 1917 у Воскресенській церкві служив першим священиком Гавриїл Костянтинович Коробчанський [Архівовано 9 січня 2022 у Wayback Machine.].

Радянська окупація встановлена ​​наприкінці грудня 1917 року. Під час Визвольних змагань тут діяв партизанський загін під командуванням Б. Л. Мірошниченка.

Перший партійний осередок створений у селі 1919 року, комсомольський — у 1920 році.

У 1929 році створені перші колгоспи «Новий етап» і «14-річчя Жовтня», у які вступили 40 осіб[2].

На фронтах німецько-радянської війни воювали понад 1,5 тисячі місцевих жителів, понад 800 з, них загинули, більше 500 нагороджені орденами та медалями. У селі Могилів на братській могилі полеглих воїнів-визволителів села встановлено меморіал на честь загиблих односельців[2].

У повоєнний час в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 10 704 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 9 000 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві зерна і молока. З підсобних підприємств працювали млин, олійниця, пилорама, ремонтні майстерні. У селі діяли середня, восьмирічна і початкова школи, лікарня на 70 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, ветлікарня, будинок культури з залом на 500 місць, три бригадних клуби, чотири бібліотеки з книжковим фондом понад 36 тисяч примірників, майстерня побутового обслуговування, телеательє, три крамниці, відділення зв'язку, АТС. За 19661977 роки в селі побудовано понад 300 житлових будинків[2].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіально-територіальної реформи та ліквідації Царичанського району, село увійшло до складу новоутвореного Дніпровського району.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3876 94.61%
російська 208 5.08%
вірменська 6 0.15%
білоруська 3 0.07%
німецька 1 0.02%
інші/не вказали 3 0.07%
Усього 4097 100%

Соціальна сфера

ред.

У селі діють:

  • дві школи: Могилівська загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (директор — Машура Світлана Степанівна), Могилівська загальноосвітня школа І — ІІІ ступенів ім. І. М. Шишканя (директор — Динька Анатолій Васильович);
  • дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок» та дитячий садок-ясла «Ромашка»;
  • бібліотека-філіал № 15 та сільська бібліотека;
  • Зорянський сільський будинок культури та Могилівський будинок культури[3][5];
  • Комунальний заклад «Могилівський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради.

Охорона здоров'я

ред.

Діють фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Володі Дубініна.

Культура

ред.

Пам'ятки

ред.

Меморіальний комплекс воїнам-визволителям та загиблим односельцям, Споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути) (початок XVIII століття).

Релігійна культура

ред.

Свято-Воскресенський храм, будинок-музей схиігумені Серафими[6].

Спорт

ред.

Футбольний клуб — «Оріон».

Футбольна шкільна секція на чолі з Стратієм Михайлом Михайловичем.

Відомі особи

ред.

У селі народилися:

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Головне управління статистики у Дніпропетровській області. Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 14 жовтня 2010.
  2. а б в г д е Історія міст і сіл УРСР [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  3. а б Зорянська сільська рада на сайті РДА. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Могилівська сільська рада на сайті РДА. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  6. У Могилеві відкрито музей схиігумені Серафими. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 18 вересня 2014.

Література

ред.
  • Могилі́в // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 879

Посилання

ред.