Могилів (село)
Могилі́в — село в Україні, центр Могилівської сільської територіальної громади Царичанського району Дніпропетровської області.
| село Могилів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Дніпропетровська область | ||||
| Район/міськрада | Царичанський район | ||||
| Рада/громада | Могилівська сільська громада | ||||
| Код КОАТУУ | 1225683601 | ||||
| Облікова картка | Могилів | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 18 століття | ||||
| Перша згадка | 1718 рік | ||||
| Населення | 4 097 осіб | ||||
| Поштовий індекс | 51040 | ||||
| Телефонний код | +380 5690 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 34.47861° сх. д.Координати: 48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 34.47861° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
65 м[1] | ||||
| Водойми | річки Біловод, Оріль | ||||
| Відстань до районного центру |
10 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Балівка | ||||
| Відстань до залізничної станції |
45 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | с. Могилів, вул. Панікахи, 3; вул. Центральна, 58а | ||||
| Веб-сторінка | http://mogylivska.gromada.org.ua/ | ||||
| Сільський голова | Дружко Валерій Володимирович | ||||
| Карта | |||||
  Могилів | |||||
 Могилів | |||||
|
| |||||
Розташоване за 45 км від залізничної станції Балівка. Населення — 4 097осіб (станом на 1 лютого 2008 року).[2]
Зміст
Географічне розташуванняРедагувати
Розташоване на правому березі річки Орелі, між річкою та каналом Дніпро-Донбас (лівий берег), за 10 км на південь від районного центру Царичанка. Вище за течією річки Оріль на відстані 0,5 км розташоване село Драгівка, нижче за течією річки на відстані 2 км розташоване село Проточі, на протилежному березі - села Єгорине, Китайгород та смт Царичанка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Поруч проходить автомобільна дорога Т 0441.
АрхеологіяРедагувати
В околицях Могилева досліджені кургани епохи бронзи (II-I тисячоліття до н. е.) з поодинокими сарматськими похованнями (I-II століть)[3]. Поблизу села знаходяться споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути).
ІсторіяРедагувати
Село виникло у XVIII столітті. Перша письмова згадка про це датується 1720 роком, як хутір запорізького старшини Могили[3]. В селі тоді налічувався 51 двір. Стосовно назви села існує кілька версій. Одна з них говорить про те, що Могилів названий так тому, що на його території багато козацьких могил. Інша — село заснували козаки Могила та Лев і назва села пішла від сполучення їх імен[4].
У XVIII сторіччі село входило до Протовчанської паланки Запорізької Січі, пізніше було центром Могилівської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії. Станом на 1886 рік тут мешкало 4 697 особи, було 734 двори, волосне правління, православна церква, школа, шість магазинів, винний склад, проходили дві ярмарки і один базар на свята.
У 1905 році під впливом уродженців села, робітників катеринославських заводів, в Могилеві спалахнуло селянське повстання[3].
Радянська влада встановлена в кінці грудня 1917 року. Під час громадянської війни тут діяв партизанський загін під командуванням Б. Л. Мірошниченка. Перший партійний осередок створений тут в 1919 році, комсомольський — в 1920 році. У 1929 році створені перші колгоспи «Новий етап» і «14-річчя Жовтня», в які вступили 40 осіб[3].
На фронтах німецько-радянської війни воювали понад 1,5 тисячі місцевих жителів, понад 800 з, них загинули, більше 500 нагороджені орденами і медалями. У Могильові на братській могилі полеглих воїнів-визволителів села встановлено пам'ятник, на честь загиблих односельчан споруджено меморіальний комплекс[3].
У повоєнний час в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 10 704 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 9 тисяч га орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві зерна і молока. З підсобних підприємств працювалиь млин, олійниця, пилорама, ремонтні майстерні. У селі діяли середня, восьмирічна і початкова школи, лікарня на 70 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, ветлікарня, будинок культури з залом на 500 місць, три бригадних клуби, чотири бібліотеки з книжковим фондом понад 36 тисяч примірників, майстерня побутового обслуговування, телеательє, три магазини, відділення зв'язку, АТС. За 1966–1977 роки в селі побудовано більше 300 житлових будинків[3].
Соціальна сфераРедагувати
В селі діють:
- дві школи: Могилівська загальноосвітня школа І -ІІ ступенів (директор - Машура Світлана Степанівна), Могилівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів ім. І.М.Шишканя (директор - Динька Анатолій Васильович)
- дошкільний навчальний заклади «Дзвіночок» та дитячий садок-яслі «Ромашка»,
- бібліотека-філіал № 15 та сільська бібліотека,
- Зорянський сільський будинок культури та Могилівський будинок культури[4][5],
- Комунальний заклад "Могилівський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради
Охорона здоров'яРедагувати
Діють фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Володі Дубініна.
КультураРедагувати
Пам'яткиРедагувати
Меморіальний комплекс воїнам-визволителям та загиблим односельчанам,
Споруди Української укріпленої лінії - земляні вали укріплення (редути) (поч. XVIII століття).
Релігійна культураРедагувати
Свято-Воскресенський храм,
будинок-музей схиігумені Серафими[6]
СпортРедагувати
Футбольний клуб - "Оріон".
Футбольна шкільна секція на чолі з Стратієм Михайлом Михайловичем.
Відомі особиРедагувати
В селі народилися:
- Власенко Василь Євтихійович — український державний діяч, вчений-економіст;
- Панікаха Михайло Овер'янович — Герой Радянського Союзу;
- Шишкань Ілля Минович — радянський льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.