Могилів (село)

село Могилів
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район/міськрада	Царичанський район
Рада/громада	Могилівська сільська громада
Код КОАТУУ	1225683601
Облікова картка	Могилів
Основні дані
Засноване	18 століття
Перша згадка	1718 рік
Населення	4 097 осіб
Поштовий індекс	51040
Телефонний код	+380 5690
Географічні дані
Географічні координати	48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 34.47861° сх. д.Координати: 48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 34.47861° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	65 м
Водойми	річки Біловод, Оріль
Відстань до; районного центру	10 км
Найближча залізнична станція	Балівка
Відстань до; залізничної станції	45 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Могилів, вул. Панікахи, 3;; вул. Центральна, 58а
Веб-сторінка	http://mogylivska.gromada.org.ua/
Сільський голова	Дружко Валерій Володимирович
Карта
	Могилів
	Могилів
	Могилів у Вікісховищі?

Могилі́в — село в Україні, центр Могилівської сільської територіальної громади Царичанського району Дніпропетровської області.

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Могилів.

Розташоване за 45 км від залізничної станції Балівка. Населення — 4 097осіб (станом на 1 лютого 2008 року).^[2]

Зміст

1 Географічне розташування
2 Археологія
3 Історія
4 Соціальна сфера
5 Охорона здоров'я
6 Культура
- 6.1 Пам'ятки
- 6.2 Релігійна культура
7 Спорт
8 Відомі особи
9 Примітки

Географічне розташуванняРедагувати

Розташоване на правому березі річки Орелі, між річкою та каналом Дніпро-Донбас (лівий берег), за 10 км на південь від районного центру Царичанка. Вище за течією річки Оріль на відстані 0,5 км розташоване село Драгівка, нижче за течією річки на відстані 2 км розташоване село Проточі, на протилежному березі - села Єгорине, Китайгород та смт Царичанка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Поруч проходить автомобільна дорога Т 0441.

АрхеологіяРедагувати

В околицях Могилева досліджені кургани епохи бронзи (II-I тисячоліття до н. е.) з поодинокими сарматськими похованнями (I-II століть)^[3]. Поблизу села знаходяться споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути).

ІсторіяРедагувати

Село виникло у XVIII столітті. Перша письмова згадка про це датується 1720 роком, як хутір запорізького старшини Могили^[3]. В селі тоді налічувався 51 двір. Стосовно назви села існує кілька версій. Одна з них говорить про те, що Могилів названий так тому, що на його території багато козацьких могил. Інша — село заснували козаки Могила та Лев і назва села пішла від сполучення їх імен^[4].

В Могилеві з 1720 року була збудована каплиця, з 1745 – вже була церква, що існувала до 1934 року. Потім у селі діяв, як і до сьогодні, Воскресенський молитовний дім.

У XVIII сторіччі село входило до Протовчанської паланки Запорізької Січі, пізніше було центром Могилівської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії. Станом на 1886 рік тут мешкало 4 697 особи, було 734 двори, волосне правління, православна церква, школа, шість магазинів, винний склад, проходили дві ярмарки і один базар на свята.

У 1905 році під впливом уродженців села, робітників катеринославських заводів, в Могилеві спалахнуло селянське повстання^[3].

У 1908-1909 роках була збудована земська лікарня на 10 ліжок.

Радянська окупація встановлена в кінці грудня 1917 року. Під час Визвольних змагань тут діяв партизанський загін під командуванням Б. Л. Мірошниченка.

Перший партійний осередок створений тут в 1919 році, комсомольський — в 1920 році.

У 1929 році створені перші колгоспи «Новий етап» і «14-річчя Жовтня», в які вступили 40 осіб^[3].

На фронтах німецько-радянської війни воювали понад 1,5 тисячі місцевих жителів, понад 800 з, них загинули, більше 500 нагороджені орденами і медалями. У Могильові на братській могилі полеглих воїнів-визволителів села встановлено пам'ятник, на честь загиблих односельчан споруджено меморіальний комплекс^[3].

У повоєнний час в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 10 704 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 9 тисяч га орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві зерна і молока. З підсобних підприємств працювалиь млин, олійниця, пилорама, ремонтні майстерні. У селі діяли середня, восьмирічна і початкова школи, лікарня на 70 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, ветлікарня, будинок культури з залом на 500 місць, три бригадних клуби, чотири бібліотеки з книжковим фондом понад 36 тисяч примірників, майстерня побутового обслуговування, телеательє, три магазини, відділення зв'язку, АТС. За 1966–1977 роки в селі побудовано більше 300 житлових будинків^[3].

Соціальна сфераРедагувати

В селі діють:

дві школи: Могилівська загальноосвітня школа І -ІІ ступенів (директор - Машура Світлана Степанівна), Могилівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів ім. І.М.Шишканя (директор - Динька Анатолій Васильович)
дошкільний навчальний заклади «Дзвіночок» та дитячий садок-яслі «Ромашка»,
бібліотека-філіал № 15 та сільська бібліотека,
Зорянський сільський будинок культури та Могилівський будинок культури^[4]^[5],
Комунальний заклад "Могилівський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради

Охорона здоров'яРедагувати

Діють фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Володі Дубініна.