Вікіпедія

Ми — хлопці з Бандерштадту

музичний альбом

«Ми — хлопці з Бандерштадту» — другий студійний альбом львівського гурту «Брати Гадюкіни», виданий 1991 року. Він містив вісім пісень, що поєднували панк-рок, регі, блюз-рок та ска, та іронічні тексти галицькою говіркою, написані фронтменом гурту Сергієм Кузьмінським. Головним хітом стала однойменна композиція «Ми — хлопці з Бандерштадту», присвячена львівським батярам, яку неодноразово переспівували інші рок-гурти.

Ми — хлопці з Бандерштадту
Студійний альбом
ВиконавецьБрати Гадюкіни
Дата випуску1991
Записаний1991
Жанррок-музика
Тривалість34:44
ЛейблАудіо Україна (1992)
Lavina music (2002)
Хронологія Брати Гадюкіни
Попередній
←
 Всьо чотко!
(1989)
Було не любити
(1994)
Наступний
→

Платівка вважається одним із кращих українських альбомів 1991 року, а чільна композиція не лише зробила з «Братів Гадюкіних» зірок української рок-музики, але й подарувала Львову неформальну назву «Бандерштадт».

Передумови

ред.

Наприкінці 1991 року львівський гурт «Брати Гадюкіни» вже був непогано відомий українському глядачеві. Засновані за три роки до цього, «Гади» пройшли шлях від виконання російськомовного рок-н-ролу до іронічних пісень, що поєднували регі, блюз-рок, панк-рок та ска, з іронічними текстами галицькою говіркою, написаними вокалістом Сергієм Кузьмінським, або просто «Кузею»[1][2][3]. За словами музикантів, коли вони виступали на фестивалі «Червона рута ‘89», то їхні пісні вже знали[4]. 1989 року дебютний магнітоальбом гурту «Всьо чотко!» було видано не тільки в Україні, але й в сусідній Польщі (під назвою «Наша відповідь Кобзонові»)[5]. «Гади» виступали у Москві на фестивалі «Сирок '89», який зібрав найкращі інді-гурти СРСР, вразивши всіх українськомовною частиною програми, після чого їх навіть запросили на «Різдвяні зустрічі» Алли Пугачової[6]. З листопада 1989 року по березень 1990 року «Брати Гадюкіни» разом з іншими лауреатами «Червоної рути» відіграли близько ста концертів в обласних центрах України, а в квітні 1990 року найкращі з них, відібрані спонсорами виступів, українсько-канадським підприємством «Кобза», виступили в Канаді[ком. 1]. Талановиті музиканти, які ще нещодавно грали у радянському підпіллі, водночас стали одним з найбільш затребуваних гуртів в Україні; але і за кордоном — в Канаді, а пізніше в Європі — до них почали ставитися як до рок-зірок[7].

На початку 1991 року сформувався склад «Братів Гадюкіних», який пізніше вважатиметься «золотим». Колектив, який до цього складався з Сергія Кузьмінського (спів), Ігоря Мельничука (клавішні), Олександра Гамбурга (бас-гітара), Михайла Лундіна (барабани) та Андрія Партики (гітара), покинув Олександр Гамбург, досвічений музикант та аранжувальник. Причини відходу Гамбурга достеменно невідомі, але ходили чутки про конфлікт із директоркою гурту Оленою Мархасьовою. Ігор Мельничук взяв в руки бас-гітару та почав виконувати партії бек-вокалу, він же ініціював подальші зміни складу. Під впливом творчості Френка Заппи, до складу «Братів Гадюкіних» запросили духову секцію: саксофоніста Степана Коваля, тромбоніста Богдана Ватащука та трубача Олега Качечку. Також запросили другого гітариста Ерика Хрептика. Партії клавішних тимчасово виконував сам Кузьмінський, але поєднувати це зі співом йому було важко, тому Мельничук запросив Павла Крахмальова, з яким грав у артроковому колективі «Город» та поділяв захоплення звукозаписом[8]. Першим концертом оновлених «Братів Гадюкіних» став виступ 30 червня 1991 року на Дні міста в Запоріжжі. Наприкінці літа колектив виступив в Запоріжжі ще раз, на другому фестивалі «Червона рута», кінець якого співпав з початком серпневого путчу, що призвів до розпаду СРСР[9].

Запис альбому

ред.
Учасники запису
  • Сергій Кузьмінський — спів, клавішні, губна гармоніка, перкусія, бубон
  • Андрій Партика — гітара, губна гармоніка, стрічковий ревербератор
  • Ерік Хрептик  — гітара,[ком. 2]
  • Ігор Мельничук — бас-гітара, підспів
  • Михайло Лундін — ударні, підспів
  • Павло Крохмальов — клавішні
  • Мідні духові музичні інструменти:
    • Олег Качечка — трубка
    • Богдан Ватащук  — тромбон
    • Степан Коваль  — саксофон
  • Аранжування — «Брати Гадюкіни»
  • Продюсери — «Брати Гадюкіни»
  • Директор групи — Олена Мархасева
  • Виконавчий продюсер — Юрій Яковлев
  • Дизайн — Юрій Жигун
  • Тексти — А. Партика (трек 6), С. Кузьмінський
  • Музика — І. Мельничук (6, 7), А. Партика (6), «Брати Гадюкіни» (1, 5), С. Кузьмінський (2—4, 7, 8)

Як згадував львівський дослідник Богдан Шумилович, альбом було записано завдяки «одіозній львівській дамі Мархасьовій»[ком. 3], яка стала директором гурту після перемоги «Гадюкіних» на фестивалі «Червона рута» 1989 року. Вона погодилася виділити гроші «музикантам-наркоманам», а ті згідно з контрактом мали писати нові альбоми, хоча і не дуже цього хотіли[3]. Дочекавшись закінчення чергового концертного турне, Мархасьова запитала у Кузьмінського, як просуваються справи із другим альбомом, і дізналася, що в гурту немає нічого, окрім декілька пісень. Вона вже домовилася із керівником звукозаписувальної компанії «Аудіо Україна» Юрієм Гончаренком, що лейбл повністю оплатить запис альбому, його випуск та навіть витрати на проживання музикантів, тому пригрозила лідерові гурту, що припинить співпрацю із «Братами Гадюкіними». Кузьмінський не мав жодного бажання ані гастролювати, ані записуватися, але розумів, що це може призвести до розпаду колективу. До того ж він разом із дружиною Тетяною Зайцевою жив у квартирі Мархасьової і не хотів виселятися, тому погодився вирушити до студії[12].

Запис альбому відбувався з 9 вересня по 10 жовтня 1991 року в київському Будинку звукозапису Укртелерадіокомпанії; звукорежисер — Михайло Дідик. Музиканти працювали в найкращій на той час студії країни, записуючись на німецьку плівку Studer. Вони зупинилися в готелі «Славутич» та приходили в студію вночі, щоб запису не заважав шум від трамваїв з вулиці. Через те, що матеріал був лише напівготовим і не репетирувався заздалегідь, структуру пісень Сергій Кузьмінський пояснював решті музикантів прямо в студії. Барабани довелося записувати в декілька етапів, бо в студії не було частини обладнання, тому спочатку записали малий та великий барабан, і лише потім збивки та тарілки. Ще одною проблемою стала відсутність в касах квитків до Києва, через яку до студії не могли дістатися музиканти духової секції; допоміг батько Олега Качечки, начальник вокзалу, який дістав квитки із пересадкою в Підволочиську. За аранжування пісень відповідали Мельничук, Партика та Крахмальов, які провели в студії весь місяць, щоб досягнути необхідного звучання[13].

Настрій музикантів під час запису був не найкращим. Окрім технічних проблем, Сергій Кузьмінський та Михайло Лундін страждали через відсутність наркотиків, які вони боялися везти в Київ, щоб не потрапити до в'язниці. «Для мене цей альбом дуже песимістичний. Хоча це був творчий злет групи, але по здоров'ю — повне падіння. Начебто є хороші пісні, але з таким сумом виконані» — згадував Лундін. Їхні депресія та втома впливали на інших музикантів, тому все зітхнули з полегшенням, коли запис було закінчено. Менше з тим, артисти були впевнені, що другий альбом вийде набагато гіршим за перший[en]. Їхні сумніви трохи розсіялися лише після зведення та мастерингу, коли музиканти отримали перші примірники платівок[14].

Концепція альбому

ред.
 
«Ми — хлопці з Бандерштадту»
То ми — хлопці з Бандерштадту
Ходимо до церкви, шануємо батьків
Ніхто та, як ми, не вміє фест гуляти
Поки сурми не заграли, барабан не забив
Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

Концепцію альбому побудовано навколо чільної композиції «Ми — хлопці з Бандерштадту». Вперше музиканти зіграли її на фестивалі «Червона рута» в Запоріжжі. Засновник підприємства «Кобза» Микола Мороз був настільки вражений почутим, що запропонував Кузмінському придбати права на ще не опубліковану пісню, проте той відмовився. Музикант вирішив використати назву пісні та написати альбом, який поєднував би теми, актуальні для країни, що щойно стала незалежною, як-то патріотизм, комунізм та націоналізм, зв'язок між історією та сучасністю[15].

Платівка містила вісім пісень, які продовжували музичну стилістику, представлену на дебютному альбомі гурту. Альбом відносили до жанрів блюз-рок, постпанк, нью-вейв, регі та ска[16]. Основною відмінністю стало більш активне використання синтезаторів, так званої «йоніки», а також нові «аранжації», в яких традиційні рок-інструменти — електричні гітари, бас-гітара та ударні — поєднувалися з мідними духовими інструментами: трубою, тромбоном і саксофоном[10][17]. Більшість текстів містили політично-соціальну сатиру на тогочасну Україну[10][17]. Кузьмінський поєднував розповіді про історичні події із висвітленням проблем сучасності, додаючи багато цитат та алюзій, використовуючи характерний суржик, що містив росіянізми, германізми, полонізми, карпатські діалектизми та львівську говірку[16].

Автором ідеї обкладинки альбому був художник Юрій Жигун. Йому спало на думку, що якщо до червоного прапора СРСР додати чорний прапор анархістів[18][3], результатом стане червоно-чорний прапор підпілля ОУН-УПА[3]. На обкладинці чорний прапор до чорного підшитий білими нитками, як підтвердження відомої ідіоми[ком. 4][20]. Як касета, так і грамофонна платівка складалися з двох різноколірних частин, причому «червона» містила серп і молот, а «чорна» — тризуб незалежної України. Назва альбому «Бандерштадт» — самоназва хуліганів зі Львова — була набрана готичним шрифтом, а літера «А» в слові «Брати» була обведена колом, як у символі анархістів[10][3]. Згодом написання назви «Брати Гадюкіни» зі знаком «Анархія» стало найвідомішим логотипом гурту, та порівнювалося із такими відомими символами, як червоний язик та губи[en] у Rolling Stones, або троянди з пістолетами у Guns N' Roses[20].

  Тут була класична «гадюкінська» гра, що вони нібито з націоналістами, але вони постійно з них стібуться. Вони в більшості анархісти… Тому в багатьох, хто були яскравими націоналістами, цей альбом викликав дещо інші відчуття. Вони думали, що це патріотично-націоналістично налаштована молодь, яка співає патріотичні пісні. І коли вони в бандерівських кепках приходили до наркомана Кузі: «Слава Україні!», — а він посилав їх подальше, тому що для нього націоналізм ніколи нічого не означав.  

— Богдан Шумилович[3], лекція «Між радянським містом та галицьким селом». 14 жовтня 2016 року, Харків

Список пісень

ред.

Червона сторона

ред.
#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
1.«На Україні лад і спокій»КузьмінськийБрати Гадюкіни4:01
2.«Мамуню, рехтуйте весілля»КузьмінськийКузьмініський3:40
3.«Червона фіра[ком. 5]»КузьмінськийКузьмінський6:20
4.«Коровай»КузьмінськийКузьмінський4:07

Альбом починається з пісні «На Україні лад і спокій», яка використовує принцип контрасту, що проходить скрізь всю платівку: ідилічні картини природи («хорошая погода», «сонечко сідала») протиставляються «совку» («завтра снова „здравствуйте товарищи“», «хто був ніким, той став нічим»); втіленням цього став один з найвідоміших рядків пісні, лозунг «З нами партія і Бог». В пісні вперше з'являється персонаж «участковий Разумейко», прообразом якого був реальний львівський дільнічий Павло Разумейко. Музичний стиль пісні — нью-вейв та постпанк, популярні на Заході в середині 1980-х років у виконанні таких гуртів, як Talking Heads та The Cure[22].

«Мамуню, рехтуйте весілля» написана Сергієм Кузьмінським, але одним з можливих співавторів вважається Олександр Ємець («Шуля»), який раніше грав у «Братах Гадюкіних» та залишався близьким другом Кузі. В куплетах співається про наслідки аварії на Чорнобильській станції, але в приспіві серьйозна тема змінюється на гумористичний заклик пити алкоголь, бо він нібито рятує від радіації. Пісня побудована на ритм-енд-блюзовому акомпанементі з вкрапленнями бас-гітари, що грає слепом, та мелодій духового тріо[23].

У «Червоній фірі» розповідалося про колишніх комуністів, комсомольців, що перефарбувались з червоного у жовто-синій та співали «засвіт встали козаченьки» на мотив «наш паровоз вперёд летит». Як зазначили на сайті українського телеканалу Espreso TV, «Кузя натякав, що фасад держави змінився, але по суті вона лишилась на той час гнилим совком»[10][17]. З музичного погляду композиція близька до попереднього альбому, бо містить елементи регі та ямайської музики[24].

Пісня «Коровай» була присвячена відносинам між Україною та Росією та містила антиросійський текст, що описував злочини «братнього народу». Українці іронічно зображені як наївний народ, що жне, косить, пече коровай та співає про рідний край, але дістанеться той іншим: «Хохли спекли коровай, коровай, коровай! Іван да Мар'я, налітай, і ти, Альоша, не зівай». Окрім блюз-рокової музичної основи, пісня містить партію губної гармоніки у виконанні Сергія Кузмінського: він навчився грати на ній під час гастролей 1990—1991 років, і надалі часто використовував у піснях, зробивши власною «візитівкою»[25].

Чорна сторона

ред.
#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
5.«Сорок пачок „Верховини“»КузьмінськийБрати Гадюкіни3:14
6.«Мужчина та'як я»Кузьмінський, ПартикаПартика, Мельничук3:36
7.«Місячне сяйво твого тіла»КузьмінськийКузьмінський, Мельничук4:36
8.«Ми — хлопці з Бандерштадту»КузьмінськийКузьмінський5:29

«Сорок пачок „Верховини“» відображає реалії тоталітарного режиму, коли кожного могли несподівано схопити та засудити. І хоча часи змінилися, головний герой пісні все ще тримає під ліжком валізку із недоторканим запасом, який може стати в пригоді у в'язниці. Музична складова пісні — стьобний ритм-енд-блюз[26].

«Мужчина та'як я» — це любовна композиція, текст якої написаний Кузьмінським та Партикою. Ліричний герой розказує, що його кохана не прийшла на побачення, але йому і без неї добре: «На Привокзальній такого щастя по два відра на трояк». Вокал Кузі містить психоделічний звуковий ефект, мелодія має схожість із піснею Talking Heads «Life During Wartime», а у кінці можна почути фрагмент весільної композиції, як і в іншій пісні «Братів Гадюкіних» «Приїдь до мене у Мостиська»[27].

«Місячне сяйво твого тіла» — друга поспіль й остання любовна пісня з альбому, позбавлена гострої суспільної проблематики. Сергій Кузьмінський співає про власну самотність, але в його житті з'являється «непостижимоока чародійка», «оленятко довгоноге», маючи на увазі кохану Тетяну Зайцеву. За своїм жанром пісня близька до регі, а окрім незвичної для гурту ліричності містить самоіронію, бо життя ліричного героя називається «веселим і світлим, як домовина»[28].

«Ми — хлопці з Бандерштадту» розпочинається зі звучання галицьких сурм, до яких додаються традиційні рокові «перевантажені» гітари, пісня поєднує народні мотиви із рок-н-рольною стилістикою. У тексті згадуються львівські батяри (угор. betyár — «розбійник»), життєрадісні розбишаки, «шляхетні волоцюги», що жили у Львові 1930-х років[17][29][30]. Хоча неологізм «Бандерштадт» більшість розшифровує як «місто Бандери», луцький краєзнавець Ігор Левчук вважав, що той походить від слова «бандер», яке на жаргоні означало «утримувач притону». Блюзова гармонія пісні накладається на фольклорні елементи, як-то коломийки та аркан. Закінчується пісня, а з нею й весь альбом, маршем Січових Стрільців «О, Україно»[31].

Вихід альбому

ред.

Нова збірка пісень «Гадів» отримала назву «Ми — хлопці з Бандерштадту». Звукозаписувальна компанія «Аудіо Україна», створена після розпаду СРСР, змогла зберегти частину замовлень, які планувалося видати ще на радянській «Мелодії», тому альбом вийшов не лише на звичних касетах, але й на вінілових платівках. Друкувалися платівки на Апрелєвському заводі, розташованому в Московській області. Музичний журналіст Олександр Євтушенко в українській рок-антології «Легенди химерного краю» зауважив, що «на тлі виданих тоді ж платівок Русі і „Вечірньої школи“, альбом „Гадюкіних“ виглядав просто революційним»[6][32]. Як згадував барабанщик «Братів Гадюкіних» Михайло Лундін, «перший альбом „Всьо чотко!“ був на касеті, то кожен, хто хотів, його переписував і розповсюджував; а випустити альбом на вінілі — це вже був престиж, фірмова марка»[21].

В інтерв'ю журналісту Володимиру «Адольфичу» Нестеренко лідер «Братів Гадюкіних» Сергій Кузьмінський зізнався: «...його [«Бандерштадт»] писати особисто в мене не було жодного бажання. Але треба було. Він і вийшов весь якийсь вимучений. З претензією на хуй знає що, мало не месіанство. З текстами ідіотськими, то про політику, то про кохання. Коротше, хуйня повна»[33]. Менше з тим, слухачі не поділяли погляди основного автору платівки. Пісні з альбому, який вийшов в грудні 1991 року, співали та переспівували всією країною, яка щойно отримала незалежність згідно з результатами всеукраїнського референдуму. Вже за декілька тижнів «Ми — хлопці з Бандерштадту» вийшов на перше місце в Україні за кількістю продажів, а лейбл неодноразово додруковував нові наклади платівок[20].

На підтримку альбому було організовано концертний тур, в якому окрім «Братів Гадюкіних» брали участь інші молоді гурти, що увійшли до творчого об'єднання, створеного Оленою Мархасьовою, зокрема «Плач Єремії», «Мертвий півень» та «Клуб шанувальників чаю»[34]. На ліричну композицію «Місячне сяйво твого тіла» було знято відеокліп[10][17], режисером якого став Тарас Брикайло. За сюжетом музиканти виконують пісню в порожній концертній залі для єдиної жінки, яку зіграла Тетяна Зайцева, в той час, як герой Кузьмінського вживає наркотики та прямо в одязі занурюється у ванну із водою, а також грає на губній гармоніці на пляжі[34].

Критичні відгуки

ред.

В санкт-петербурзькому журналі Rock Fuzz (№ 9, 1993 рік) припустили, що Бандерштадт — це «місто, в якому стріляють комуняк», але визнали, що «Брати Гадюкіни» не мають до цього відношення. Колектив музикантів назвали «спритними хлопцями, у яких „всьо чотко“, що разом з бабами, папіросами та групою підтримки вирішили „сколихнути“… всю Україну новим альбомом». Оглядач також звернув увагу, що оформлення альбому (поєднання червоних та чорних кольорів) нагадує сценічні образи музикантів, а альбом краще за все слухати із сусідами, як це зробила Алла Пугачова[35].

2019 року випускова редакторка сайту «Лірум» Катерина Ятель включила декілька пісень з «Бандерштадту» до свого списку улюблених композицій «Братів Гадюкіних». На її думку, «Місячне сяйво твого тіла» стала зразком інтимної лірики у творчості «Гадів» (попри іронічні метафори, згадування тюремних нар і домовини, та характерний відеокліп), а чільна «Ми — хлопці з Бандерштадту», яка стала своєрідним гімном не лише львівських батяр, але й футбольних вболівальників місцевих «Карпат», поєднує дві протилежні концепції — націоналізм та анархізм[30].

В рецензії на збірку «Краще», опублікованій на сайті «Наш НеФормат» 2020 року, Геннадій Шостак відзначив чотири композиції з «Бандерштадту». Лірична «Місячне сяйво твого тіло», на його думку, підтверджує, що людина може бути щасливою лише якщо знайде свою другу половинку. В «Мамуню, рихтуйте весілля» він знайшов відсилання до аварії на Чорнобильській АЕС, наслідки якої й має зменшити весілля, бо алкоголь знешкодить радіацію. «Сорок пачок „Верховини“» автор назвав веселим рок-н-ролом про джентльменський набір чоловіка, до якого окрім дешевих львівських цигарок входять «мило, майтки і майка, шапка, чоботи, куфайка, і з начосом калісони». Нарешті, «Ми — хлопці з Бандерштадту» було визнано джерелом неологізму «Бандерштадт», який після виходу альбому став розповсюдженим серед молоді та національно налаштованих верств населення країни[36][37].

Історичне значення

ред.

Попри популярність, що прийшла до «Братів Гадюкіних» із виходом альбому, подальша доля рок-гурту — хоча і досить типова для рок-виконавців — вийшла сумною. Фронтмен гурту Сергій Кузьмінський розійшовся із Тетяною Зайцевою, довго лікувався він наркозалежності, і 1996 року Гади» припинили концертну діяльність, встигнувши випустити після «Бандерштадту» лише два студійних альбоми. 2006 року «Брати Гадюкіни» відіграли перший після довгої перерви концерт в київському Палаці спорту. 2009 року після тривалої хвороби «Кузя» пішов з життя. Лише 2013 року «Брати Гадюкіни» повернулися, записали новий альбом Made in Ukraine та продовжили концертувати[17][1].

«Ми — хлопці з Бандерштадту» вважається одним з кращих українських альбомів 1991 року, а чільна композиція не лише зробила з «Братів Гадюкіних» рок-зірок, але й подарувала Львову неформальну назву «Бандерштадт», яка закріпилася за ним назавжди[38][17]. Пісня «Хлопці з Бандерштадту» стала справжньою візитівкою гурту. Кавер-версію цієї пісні записували рок-гурти «Кому вниз» та «Мертвий півень», а на честь «міста Бандери» було засновано фестиваль альтернативної музики «Бандерштат», який щорічно проходив на Волині з 2007 року[17][39].

Примітки

ред.
Коментарі
  1. ↑ Окрім «Братів Гадюкіних» в Канаді виступили гурти «Гроно», «Кому вниз», «Млин», «Зимовий сад», Віка Врадій, Марія Бурмака, Едуард Драч, сестри Тельнюк
  2. ↑ Ерік Хрептик не вказаний як учасник запису на оригінальному виданні 1991 року[10], проте його ім'я вказано на виданні 2000 року[11].
  3. ↑ Згадуючи «одіозність» Олени Мархасьової, Богдан Шумилович писав: «Багатьом з богеми було незрозуміло, звідки в неї гроші. Я запитався в одного художника: „А звідки в неї були гроші?“. А він казав: „Не знаю, откуда у євреев деньги“.»[3]
  4. ↑ «бі́лими нитка́ми ши́тий» — невміло, погано замаскований, виконаний і т. ін.[19]
  5. ↑ У першому виданні альбому список композицій містив пісню «Червоно-сіре» (англ. Red-Grey). Коментуючи припущення про те, що таким чином гурт намагався приховати провокаційну назву, барабанщик Михайло Лундін пояснював: «Це типографська помилка. „Червону фіру“ ми виконували ще за совка, коли за слова „був червоний — он де заїхав, буде жовто-синій — побачим дивний світ“ можна було сісти.»[21]. В пізніших виданнях їй повернули оригінальну назву «Червона фіра»[11].
Джерела
  1. ↑ а б Гурт. Офіційний сайт Братів Гадюкіних. Офіційний сайт Братів Гадюкіних (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 12 березня 2024.
  2. ↑ Ми - Україна (15 серпня 2023), 🔥 БРАТИ ГАДЮКІНИ: Артисти боялись користуватись СУРЖИКОМ! Нам казали, що ми паплюжимо мову, процитовано 2 вересня 2024
  3. ↑ а б в г д е ж Шумилович, Богдан (5 жовтня 2017). Між радянським містом а галицьким селом. Збруч (укр.). Процитовано 31 серпня 2024.
  4. ↑ Гурт «Брати Гадюкіни» про фестиваль «Червона Рута-89» #shorts (укр.), процитовано 12 березня 2024
  5. ↑ Брати Гадюкіни – Всьо Чотко!. Discogs. Архів оригіналу за 30 серпня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  6. ↑ а б Євтушенко, Олександр. БРАТИ ГАДЮКІНИ | Українська музика та сучасна рок-культура. Рок-антологія «Легенди химерного краю». Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 20 березня 2024.
  7. ↑ Рокецький, 2024, с. 196—197.
  8. ↑ Рокецький, 2024, с. 203—207.
  9. ↑ Рокецький, 2024, с. 209—210.
  10. ↑ а б в г д е Брати Гадюкіни – Ми - Хлопці З Бандершtаtу. Discogs. Архів оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  11. ↑ а б Брати Гадюкіни – Ми - Хлопці З Бандершtадtу (2000, CD). Discogs.
  12. ↑ Рокецький, 2024, с. 213.
  13. ↑ Рокецький, 2024, с. 214—216.
  14. ↑ Рокецький, 2024, с. 216.
  15. ↑ Рокецький, 2024, с. 213—214.
  16. ↑ а б Рокецький, 2024, с. 214.
  17. ↑ а б в г д е ж и Горобчук, Богдан-Олег (10 серпня 2021). 30 альбомів України: найкраща наша музика часів незалежності | Новини Еспресо. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 12 березня 2024.
  18. ↑ Пам'яті Сергія Кузьминського. texty.org.ua (укр.). 2010. Архів оригіналу за 21 березня 2024. Процитовано 21 березня 2024.
  19. ↑ БІЛИМИ НИТКАМИ ШИТО — ФРАЗЕОЛОГІЯ. «Словники України» on-line
  20. ↑ а б в Рокецький, 2024, с. 222.
  21. ↑ а б Гутик, Олена (23 листопада 2014). Брати ГАДЮКІНИ: «Це наша доля – виходити на сцену, коли в країні відбуваються зрушення» — Високий Замок. wz.lviv.ua (укр.). Процитовано 2 вересня 2024.
  22. ↑ Рокецький, 2024, с. 217.
  23. ↑ Рокецький, 2024, с. 217—218.
  24. ↑ Рокецький, 2024, с. 218—219.
  25. ↑ Рокецький, 2024, с. 219.
  26. ↑ Рокецький, 2024, с. 219—220.
  27. ↑ Рокецький, 2024, с. 220.
  28. ↑ Рокецький, 2024, с. 220—221.
  29. ↑ Хіпстери-трикстери 30-х. Хто такі батяри, через яких сваряться у Львові. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  30. ↑ а б Ятель, Катерина (20 лютого 2019). 12 улюблених пісень гурту Брати Гадюкіни – за версією LiRoom. Лірум (укр.). Архів оригіналу за 20 березня 2024. Процитовано 20 березня 2024.
  31. ↑ Рокецький, 2024, с. 221—222.
  32. ↑ К 25летию независимости мы заморочились и создали список самых интересных виниловых лейблов Украины. Enjoy!. Facebook - Vinyl Grooves. 24 серпня 2016. Процитовано 12 березня 2024. После развала СССР Апрелевский завод еще несколько лет по инерции прессовал винилы под марками независимых (кооперативных) лейблов. Для "Аудіо Україна" все начиналось с записей, которые числились еще в планах "Мелодии" - пластинка Аллы Кудлай и рок-опера "Белая Ворона" Геннадия Татарченко и Юрия Рыбчинского. Последняя, кстати, благодаря звездному по меркам тех лет составу исполнителей, вышла абсолютно диким тиражом - 570,000 экземпляров. Среди чуть более десятка выпущенных пластинок были как настоящие жемчужины (второй альбом Братів Гадюкіних), так и абсолютный трэш навроде альбома Никиты Джигурды.
  33. ↑ Кузя Гадюкин, Человек Положивший - ТЕМА: интернет-издание. tema.in.ua. 5 липня 2005. Процитовано 20 вересня 2024.
  34. ↑ а б Рокецький, 2024, с. 225.
  35. ↑ А-Ку. БРАТИ ГАДЮКІНИ - "Ми - Хлопці З Бандерштадту". "Rock Fuzz" (СПб) №9'1993. Архів оригіналу за 30 серпня 2024. Процитовано 20 березня 2024.
  36. ↑ Шостак, Геннадий. БРАТИ ГАДЮКІНИ - "Краще" | Рецензии | Наш НеФормат. www.nneformat.ru. Архів оригіналу за 30 серпня 2024. Процитовано 20 березня 2024.
  37. ↑ Білоус, Василь. Сорок пачок “Верховини” тим, хто зазіхає на свободу вибору. Українська правда (укр.). Процитовано 2 вересня 2024.
  38. ↑ Межва, Леся (3 листопада 2013). У Львові відкрився "Бандерштат". Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  39. ↑ Бандерштат 2022 - фестиваль українського духу. 5-7 серпня - Луцьк. Купити квитки на Бандерштат. Бандерштат 2022 - фестиваль українського духу (укр.). Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 12 березня 2024.
Література
  • Юрій Рокецький. «Всьо чотко!» Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни». — К. : Наш Формат, 2024. — 416 с. — ISBN 978-617-8434-28-1.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ми_—_хлопці_з_Бандерштадту&oldid=43795695