Мелодія (лейбл)
Фірма «Мелодія» — колишня «Всесоюзна Фірма грамплатівок» Міністерства культури СРСР — радянська державна музикально-звукозаписна компанія-монополіст з виробництва, зберігання та розповсюдження звукозаписів. Пізніше в Російській Федерації — компанія та музичний лейбл.
| «Мелодія» | |
|---|---|
 | |
| Рік заснування: | 11 травня 1964 |
| Рік закриття: | |
| Статус: | діючий |
| Засновник(и): | Міністерство культури Російської Федерації |
| Жанр(и): | класика, естрада, джаз, фольклор, рок |
| Країна: |  СРСР Росія
|
| Місцезнаходження: | Москва |
| Сайт: | melody.su |
Всесоюзна студія грамзапису — художньо-промислове підприємство фірма «Мелодія» в Москві.[1] Початок радянської грамофонної промисловості поклав відділ при рос. Центропечати — «Радянська платівка» (1919).[1] Студія грамзапису була заснована при Міністерстві культури СРСР в 1957 році.[1] За іншою інформацією основу фірми грамофонних платівок «Мелодія» закладено 23 квітня 1964 року.[2][3] Об'єднала колишні всесоюзну і периферійні студії грамзапису, заводи з виробництва грамплатівок і оптові торгові бази.[4] Крім всесоюзної студії в Москві (з відділенням в Києві), студії грамзапису вели роботу в ряді столиць республік СРСР, а також в Ленінграді; вони здійснювали записи на магнітній стрічці і пересилали їх в студії грамзапису для виробництва оригіналів.[1] До складу Мелодії входили Всесоюзна студія грамзапису — провідна художньо-промислова організація фірми; студії звукозапису в Ленінграді (тепер С.-Петербург), Таллінн, Вільнюсі, Ризі, Ташкенті, Тбілісі, Алма-Аті (тепер Алмати); заводи з виготовлення аудіоносіїв; Будинки грамплатівок в Москві, Ленінграді, Києві, Кишиневі, Мінську, Алма-Аті тв ін.[3] Підприємства фірми «Мелодія» щорічно випускали до 1,5 тисяч найменувань нових грамплатівок і аудіокасет загальним тиражем понад 130 млн примірників.[3]
Київська редакція фірми «Мелодія», з функціями грамзапису провідних колективів і виконавців на території України, була створена в 1974 році за ініціативи Ю. Вінника, яка проіснувала до 1990 року, коли на її базі було організовано фірму «Аудіо Україна».[3] Відповідальними редакторами були Ю.Щериця (1974—1976) та М.Кузик (1976—1990).[3]
Штаб фірми «Мелодія» знаходиться у Москві, і досі залишається монополістом з випуску грамплатівок.[5]
В 1989–90 роках директором ленінградської студії грамзапису «Всесоюзного творчо-виробничого об'єднання „Фірма Мелодія“» (рос. ВПТО «Фирма Мелодия») був Андрій Тропілло.[6] В Ленінграді, на Охті, студія працювала з 1978 року.[7]
Примітки
ред.- ↑ а б в г Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — 672 с. ISBN 5-85270-033-9 (стор.: 526)
- ↑ Сквозь призму времени: 1964—2019. К 55-летию Мастера…/ Ирина Михайловна Соловьёва — Издательские решения, 2019. ISBN 9785005085993
- ↑ а б в г д «Мелодія» // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 357-359.
- ↑ «Мелодія [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.]» // Энциклопедический справочник «Москва». В 5 т. — М .: Большая Российская Энциклопедия, 1992
- ↑ Троицкий А. К. Рок в Союзе: 60-е, 70-е, 80-е… — М.: Искусство, 1991. 207 с., ил. ISBN 5-210-02476-8
- ↑ Марианна Цой. Точка отсчета // Виктор Цой. Стихи. Документы. Воспоминания / Сост. Марианна Цой, Александр Житинский. — Л.: Новый Геликон, 1991. — 368 с. — (Звезды рок-н-ролла). — ISBN 5-85-395-018-5 (с.:364)
- ↑ Сергей Владимиров. Неформальный путеводитель по музыкальному Петербургу. — СПб.: Питер, 2013. — 160 с., ил. ISBN 978-5-496-00636-1
Посилання
ред.- «Мелодія» // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 357-359.
- Офіційна вебсторінка сучасної фірми [Архівовано 5 грудня 2006 у Wayback Machine.]