Мишуга Лука Теодорович

український історик, державний і громадський діяч, журналіст, редактор, юрист

Мишуга Лука Теодорович
Народився 13 жовтня 1887(1887-10-13)
с. Новий Витків, нині Радехівський район, Львівська область (Україна)
Помер 8 лютого 1955(1955-02-08) (67 років)
м. Нью-Йорк (США)
Поховання Гіллсайд
Країна США США
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Віденський університет
Галузь історія
Відомий завдяки: дослідження історії України 1-ї половини ХХ століття, української діаспори в США
племінник і вихованець Олександра Мишуги[1]

Лука Теодорович Мишуга (* 13 жовтня 1887, с. Новий Витків, нині Радехівський район, Львівська область — 8 лютого 1955, м. Нью-Йорк, США) — український історик, державний і громадський діяч, журналіст, редактор, юрист, дослідник історії України 1-ї половини ХХ століття, української діаспори в США. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

Біографія ред.

Лука Мишуга народився 13 жовтня 1887 року в містечку Новому Виткові (нині село Радехівського району Львівської області).

1906 року закінчив гімназію у Львові, 1911-го — юридичний факультет Віденського університету.

Судову практику відбував у Львові, адвокатську — у Жовкві.

У 1915 році Лука Мишуга добровільно вступив до Легіону Українських січових стрільців. Разом із представниками стрілецтва займався організацією культурно-освітньої роботи на Волині.

Після розпаду Австро-Угорщини заснував у місті Володимирі-Волинському Українську раду, яка проголосила прилучення Волині до Української держави.

Лука Мишуга працював в управлінні Західноукраїнської Народної Республіки, був її представником у Генеральному штабі Армії Української Народної Республіки.

Від грудня 1919 року — на дипломатичній роботі у Відні, куди виїхав разом з урядом Євгена Петрушевича. До 1921 року виконував різні доручення ЗУНР, зокрема, брав участь у роботі її делегацій: очолюваної Костем Левицьким у Ризі (Латвія), під керівництвом Осипа Назарука — у переговорах делегації ЗУНР з М. Литвиновим у Копенгагені (Данія).

1921 року за дорученням уряду ЗУНР виїхав до США, де розгорнув широку діяльність, спрямовану на придбання коштів для державного центру ЗУНР на еміграції. Відразу активно включився в українське організоване життя.

Лука Мишуга був глибоко переконаний, що тільки українська консолідована сила може бути успішним чинником у політичній акції і завжди закликав до національної консолідації української діаспори, не поступаючися при цьому своїми принципами безкомпромісної боротьби за українську правду, за досягнення політичної цілі українського народу — вільної й незалежної української держави.

1922 року став одним із співзасновників і політичним ідеологом Об'єднання українських організацій в Америці.

Від 1926 року — співредактор, у 19331955 роки — головний редактор найбільшого українського часопису в США «Свобода».

1933 року був призначений відповідальним за видавничу діяльність однієї з найбільших і найстаріших українських організацій у США — Українського народного союзу. Висунув ідею систематичної публікації англомовних видань про Україну та її народ. Так, від 1933 року за його участю при «Свободі» почав виходити англомовний тижневик «The Ukrainian Weekly», що видається і нині.

У 1940 році Лука Мишуга був одним із співорганізаторів Українського конгресового комітету Америки, 1944-му — Злученого українсько-американського допомогового комітету.

Під редакцією Луки Мишуги вийшли «Пропам'ятна книга. Видана з нагоди сорокалітнього ювілею Українського народного союзу» (Джерсі-Сіті, 1936) і «Українці у вільному світі: Ювілейна книга Українського народного союзу: 1894—1954» (Джерсі-Сіті, 1954). Учений був одним з ініціаторів видання англомовної «Енциклопедії українознавства». Два томи «Ukrainian: A Concise Encyclopedia» (англомовна «Енциклопедія українознавства»), опубліковані коштами Українського народного союзу 1963—71 у вид-ві Торонтського університету, були здійсненням одного з найсміливіших планів і задумів д-ра Луки Мишуги.

Помер Лука Мишуга у місті Нью-Йорку (США). Похований в Гілсайді, Нью Джерсі, США[2]

Друковані праці Л. Мишуги ред.

  • Державна адміністрація на Україні. Кам'янець, 1919
  • На Волині: Перші хвилі української державності. Кам'янець, 1919
  • Які тепер суди на Україні. Кам'янець, 1919
  • Похід українських військ на Київ. Відень, 1920
  • Як формувався світогляд українських іммігрантів в Америці. // В кн.: Пропам'ятна книга. Видана з нагоди сорокалітнього ювілею Українського Народного Союзу. Джерсі-Сіті, 1936
  • Україна і американська демократія. Нью-Йорк, 1939 (англ.)
  • Шевченко і жінка. Нью-Йорк, 1940 (англ.)
  • Лука Мишуга. Збірник. Джерсі-Сіті, 1973

Примітки ред.

  1. Олександр Мишуга // Свобода. 22.10.1972 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
  2. Дзьобан. ПЕРШИЙ ВСЕСВІТНІЙ З'ЇЗД РОДУ МИШУГІВ[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела та література ред.

  • Зорівчак Р. П. Мишуга Лука Теодорович | Енциклопедія Сучасної України
  • Ковальчук О. О. Мишуга Лука [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с., — С. 695
  • Dr. Myshuha: Chief Editor of Svoboda // «The Jersey Journal», 1955 February 9 (англ.)
  • Драган А. УНСоюз для перемоги української правди. // в кн.: Українська заморська твердиня: Ювілейний альманах у 75-річчя Українського Народного Союзу: 1894—1969.— Джерсі-Сіті, 1969
  • Драган А. Д-р Лука Мишуга: коротка біографія. // в кн.: Лука Мишуга.— Джерсі-Сіті, 1973
  • його ж. Сильветка д-ра Луки Мишуги. // там само
  • Трембіцький В. Лука Мишуга — представник Галицької держави у Вашингтоні // там само
  • Душник В. Д-р Лука Мишуга й українська визвольна справа в Америці // там само
  • Романюк М. Мишуга Лука. // в кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 1.— Львів, 1994
  • Стрельський Г. В. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917—1920 рр.).— К., 2000
  • Даниленко О., Ковальчук О. Мишуга Лука. // в кн.: Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 2.— К., 2004

Література ред.

Посилання ред.