Новий Витків

село в Україні, у Червоноградському районі Львівської області

Нови́й Виткі́в — село в Україні, у Радехівській міській громаді Червоноградського району Львівської області.

село Новий Витків
Залишки історичної забудови в центрі села
Залишки історичної забудови в центрі села
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Червоноградський район
Громада Радехівська міська
Код КОАТУУ 4623983401
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1238
Площа 4,137 км²
Густота населення 299,25 осіб/км²
Поштовий індекс 80217
Телефонний код +380 3255
Географічні дані
Географічні координати 50°18′40″ пн. ш. 24°29′32″ сх. д. / 50.31111° пн. ш. 24.49222° сх. д. / 50.31111; 24.49222Координати: 50°18′40″ пн. ш. 24°29′32″ сх. д. / 50.31111° пн. ш. 24.49222° сх. д. / 50.31111; 24.49222
Середня висота
над рівнем моря
210 м
Водойми Білий Стік
Місцева влада
Адреса ради 80217, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Новий Витків
Карта
Новий Витків. Карта розташування: Україна
Новий Витків
Новий Витків
Новий Витків. Карта розташування: Львівська область
Новий Витків
Новий Витків
Мапа

CMNS: Новий Витків у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Розташоване на рівнині Малого Полісся, біля північно-західних схилів Волинської височини. Поверхня — низовинна, мандрована (піщанці і глинясті простори, чорноземні з крейдяними підкладами), рівнина.

Пересічна температура січня — 0-4,6 градусів С°, пересічна температура липня + 19,2-+25 градусів С°. Значна частина днів року (154–162) має середню температуру +10 градусів С°. Опадів на рік 576–628 мм, переважна більшість їх випадає у теплий період року. Висота снігового покриву взимку 16-22 см. Село розташоване у вологій помірно-теплій зоні, висота над рівнем моря — вище 200 м.

ІсторіяРедагувати

 
Колись 250 років тому "ідеальне" місто Витків. Мапа фон Міга, Австрія 1780-ті[1]

Село Витків виникло над річкою Бужок край стародавнього шляху, на схилах піщаних дюн, що піднімаються над заболоченою низовиною. Перша згадка про село датується 1469 роком. Люстрація 1752 року свідчить, що у містечку (належало Францу Салезію Потоцькому) навколо ринкової площі було 57 будинків. Тут відбувались торги і ярмарки. В час скасування панщини (1848 р.) у Новому Виткові нараховувалося 183 двори, 1634 мешканці. У Новому Виткові в XIX столітті була однокласна, пізніше — двокласна школа. Згідно з шематизмом 1862 року місцеву народну школу відвідувало 32 хлопці і 20 дівчат. В 1893 році із 305 дітей шкільного віку тут навчалося 254, а в 1903 році у Новому Виткові існувала чотирикласна народна школа з польською мовою навчання. Середню школу у Новому Виткові відкрито 1948 року, нове приміщення школи збудоване 1986 року.

Наприкінці XIX століття містечко користувалося власною печаткою з гербом — зображенням Ока Божого в сяйві, з написом польською мовою: «Urząd gminny w Witkowie Nowym» (примірники цієї печатки відомі з фондів ЦДІА України у Львові).

НаселенняРедагувати

Станом на 01.01.2007 р. в селі Новий Витків було 407 дворів, з них наявних 375 господарств. Кількість населення — 1186 чол.

ЕкономікаРедагувати

На території Нововитківської сільської ради знаходиться господарство ПОСП «Відродження», яке орендує близько — 350 га земель сільськогосподарського призначення у власників середніх земельних часток.

Також працюють 17 підприємців та 7 торгових точок.

Соціальна сфераРедагувати

  • ЗОШ І—III ступенів, в якій навчається 305 учнів;
  • дитячі ясла-садок, який відвідують 26 дітей;
  • лікарська амбулаторія; аптека;
  • відділення зв'язку
  • філія Ощадбанку;
  • Народний дім на 250 місць;

РелігіяРедагувати

У селі є 2 чинні церкви:

  • Вознесіння Господнього, УГКЦ. Збудована у 1910 році.
  • Преображення Господнього, УГКЦ. Збудована у 1738 році.
  • 3 цвинтаря загальною площею 2,2 га.

ЛюдиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. First Military Survey (1763-1787) | Mapire - The Historical Map Portal. mapire.eu (en). Процитовано 2018-02-23. 
  2. E. Rabowicz. Potocka z Komorowskich Gertruda (ok. 1754—1771) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1983. — t. XXVII/4, zeszyt 115. — 625—830 s. — S. 739—740. (пол.)
  3. Tomasz Kunzek. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów: Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 68. (пол.)
  4. Ozjasz Szechter (ID: psb.33464.1). (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати