Вікіпедія

Слабченко Михайло Єлисейович

український історик
(Перенаправлено з Михайло Єлисейович Слабченко)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Слабченко.

Миха́йло Єлисе́йович Сла́бченко (* 21 (9) липня 1882, Нерубайські хутори, нині с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область — † .27 листопада 1952, Первомайськ) — український історик і правник, академік ВУАН. Батько Тараса Слабченка.

Слабченко Михайло Єлисейович
Народився9 липня 1882(1882-07-09)
Нерубайське, Одеське градоначальництво, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер27 листопада 1952(1952-11-27) (70 років)
Первомайськ, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
Діяльністьісторик права
Alma materОНУ ім. І. І. Мечникова
ЗакладОНУ ім. І. І. Мечникова
Науковий ступіньдоктор історичних наук[1] (1928)
Аспіранти, докторантиКовбасюк Самсон Михайловичd
ЧленствоНАНУ
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Народився в селянській родині. Через мізерні статки батьків дитинство провів у великих злиднях, рано почав працювати на місцевих каменоломнях. З великими труднощами вступив до Імператорського Новоросійського університету на історичне відділення історико-філологічного факультету, а згодом перейшов на юридичний факультет.

Брав активну участь в українському революційному рухові, як член студентських громад, РУП (1903), УСДРП (1906—1918).

По закінченні історико-філологічного та юридичного факультетів Новоросійського університету й Військово-юридичної академії в Петербурзі залишений при Новоросійському університеті й 1911 дістав наукове відрядження до Німеччини для завершення магістерської дисертації.

В 1912 році повернувся до Росії. В роки Першої світової війни проходив військову службу у званні штабс-капітана.

В 1918 році працював приват-доцентом Українського університету в Києві й Кам'янці-Подільському, в 1919  році— доцентом Новоросійського університету, в 1920—1929 роках — професором Одеського інституту народної освіти та інших вищих шкіл в Одесі, був керівником Одеської філії кафедри історії України в Харкові (з 1926).

1919—1922 — організатор та директор Одеського українського театрального інституту імені Кропивницького.

В 1929 році обраний дійсним членом (академіком) Всеукраїнської Академії наук (ВУАН)

Діяльність Слабченка була обірвана у січні 1930 року, коли його було заарештовано, засуджено на процесі «Спілки визволення України» 19 квітня 1930 року. До 1933 року знаходився в Ярославському політізоляторі, а потім був засланий на Соловки. Термін ув'язнення відбував в Саватіївському ізоляторі, який знаходився у скиті й церкві святого Саватія на Великому Соловецькому острові.

По закінченню терміну ув'язнення з січня 1936 року працював бухгалтером тресту «Апатит» (Кіровськ Ленінградської області), проте незабаром переїхав у Первомайськ Одеської (нині Миколаївської) області, де мешкав його син Тарас з невісткою Марією Олексіївною, онуком-немовлятком Юрієм і його колишньою дружиною Людмилою Іванівною.

На початку жовтня 1937 року сина Тараса заарештовано і 28 жовтня того ж року розстріляно. Самого Михайла Слабченка ще на 10 років позбавили волі (перебував у Петрозаводську).

У 1942 році з'явилась остання друкована праця вченого — невеличка замітка «Проложное сообщение о предлетописной Руси» («Исторический Журнал», 1942, ч. 7).

В 1947 році повернувся до Первомайська. Деякий час працював вчителем в школах міста, викладав французьку мову.

В 1948—1949 роках — інспектор міського відділу народної освіти.

На загальноміській учительській конференції в серпні 1949 року секретар Первомайського міськкому КП(б)У І. І. Ємець у своєму виступі назвав колишнього академіка «фашистом і політичним трупом». За цим було звільнення з роботи.

1950 року побував в Одесі, де зустрівся з своїм учнем С. М. Ковбасюком, проректором університету, хотів влаштуватись в Одесі, але йому було відмовлено.

Останні роки провів у важких злиднях. Помер на вулиці поблизу пішохідного переходу через залізничні колії станції Голта 27 листопада 1952 року. За спогадами його учениці Антоніни Григорівни Лавріненко, Людмила Іванівна його пережила, намагалась передати його останні наукові роботи в Одеський університет, але їй порадили передати рукописи до Академії наук. Про подальшу долю цих рукописів їй невідомо.

Похований на старому кладовищі по вулиці Одеській в Первомайську, але точне місце знаходження могили невідоме.

Наукова діяльність

ред.

Його наукова діяльність охоплювала майже всі періоди історії України, Є автором 13 великих праць і понад 200 наукових статей (зокрема в «Записках наукового товариства імені Шевченка», виданних ВУАН). Основні статті присвячені історії права та господарства Гетьманщини й Запоріжжя XVII—XVIII ст.

Статті були пов'язані з нарисами соціально-правної та економічної історії України як новітньої (головна праця: «Матеріали до економічно-соціальної історії України 19 ст.», тт. І-II, 1925—1927), так і давньої («Феодалізм в Україні», 1929) доби.

Засновник одеського осередку української історичної науки, з якого вийшла низка поважних дослідників історії та економіки України й усієї Східної Європи (Ізраїль Бровер, Олександр Варнеке, С. Ковбасюк, О. Погребинський, Н. Рубінштейн, Т. Слабченко та інші)

Головні роботи

ред.
  • «Малорусский полк» (1909)
  • «Опыты по истории права Малороссии» (1911)
  • «Протокол отпускных писем за гетмана Д. Апостола 1728 г.» (1913)
  • «Центральные учреждения Украины 17-18 ст.» (1918)
  • «Про судівництво в Україні» (1920)
  • Капітальна праця «Господарство Гетьманщини 17-18 ст.», тт. І-IV (1922–1928)
  • «Соц.-правова організація Січі Запорозької» (1927)

Вшанування пам'яті

ред.

У місті Первомайськ названо вулицю на честь академіка Слабченка.

Бібліографія

ред.
  • Албанский полк на службе Наполеона I // Военно-исторический вестник. — К, 1911.- Кн.9-10. — С. 210—215.
  • «Бджільництво на Вкраїні» і «Прикре непорозуміння» професора С. Шелухина // Пасічник. -Прилуки. — 1926. — № 7. — С. 21—22.
  • Боротьба за системи землеволодіння і форми господарства в Україні XIX—XX ст. / Конспект лекцій, читаних для вчителів аграризованих трудшкіл 1—10 серпня 1927 року. — Одеса, 1927. — 62 с.
  • Воєнная служба в Малороссии XVIII ст. (Историко-юридический этюд) // Военно-исторический вестник. — К., 1913. — Кн. 4. — С. 83-88.
  • Высшая полиция в Московском государстве [Рецензія на кн.] Н. Новомберський. Слово и дело государевы. — Т. I. — М. — 1911. // Известия Одесского библиографиического общества при Императорском Новороссийском университете. — Одесса, 1913. — Т. I. — Вып. 4. — С. 123—140.
  • Д. П. Миллер, как историк украинского права // Вестник Харьковского историко-филологического общества. — 1914, Харьков. — Вып. 5. — С.24—28. Окрема відбитка: — Харьков: Печатное дело, 1914. — 5 с.
  • Два письма графа П. А. Румянцева к Я. А. Брюсу // Военно-исторический вестник издаваемый при киевском отделе Императорского Русского Военно-исторического общества. — К., 1910. — Кн. 7—8. — С. 169—171 [Співавтор: Меланія Слабченко].
  • Дияриуш Генеральной войсковой канцелярии. — Одесса, 1913.
  • До методологи історії робітничого класу // Червоний шлях. — Харків. — 1927. — № 5. — С.78-85.
  • Доброчинці й вихованці // Ювілейний збірник на пошану академіка М. С. Грушевського з нагоди 60-ї річниці життя та 40-х роковин наукової діяльности. /Збірник ІФВ ВУАН. — № 76/. — К.: ДВУ, 1928. -Т. 1. — С. 324—331.
  • Ескізи з історії «Прав, по которым судится малороссийский народ» // Ювілейний збірник на пошану академіка Д. І. Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльности / Збірник ІФВ УАН. — № 51 /. Ч. І. — К., 1927. — Ч. І. — С. 749—759.
  • 3 історії медвяного права на Україні. [Рецензія на кн.] Начерк з історії медвяного права // Пасічник. —Прилуки. — 1928. — № 4—5.
  • З приводу заміток М. П. Василенка // Записки НТШ. — Львів. — 1913. Т. 116. — С. 69-79.
  • К вопросу о «приятельстве» и «коллежанстве» // Известия Одесского библиографического об-ва при имп. Новорос. ун-те. — Одесса, 1915. — Т. 4. — Вып. 1. — С. 5—7.
  • Малорусский полк в административном отношении: Историкоюридический очерк // Записки Императорского Новороссийского университета историко-филологического факультета — Одесса: Техник, 1909. — Вып. 1. — 4,436, III с.
  • Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX ст. — Т. І — Одеса: ДВУ, 1925.-318 с.
  • Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX ст. —Т. 2. — К.: ДВУ, 1927. — 278 с.
  • Министерство полиции (По даным Назимовского архива) // Известия Одесского библиографичного общества при императорском Новороссийском университете. — Одесса, 1913. — Т. 2. — Вып. 4. — С. 147—162.
  • Новые теории происхождения Руси [Рецензія на статті]: Гринев С. Скифы и Русь // Военно-истор. вестник. — 1914. — № 4. Борисов В. Страница из древней истории русской жизни // Военно- историч. вестник. — 1913. — № 4// Известия Одесского библиогр. об-ва. — Одесса. — 1915. — Т. 4. — Вып. 3—4. — С. 201—204.
  • Одеські каменярні в 80—90-х роках XIX століття. Етюд з історії зарплатні // Записки Одеського наукового при ВУАН товариства: Секція соціально-історична. — Т. 4. — Одеса, 1929. — С. 33-42.
  • Опыты по истории права Малороссии ХУІІ-ХУІІІ вв. — Одесса: Тип. акц. Южно-Руського — печат. дела, 1911.— 2+3+ІІ+292 с.
  • Організація господарства на Запоріжжі (Т. V. Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни) (Економічно-соціальний уклад Січи) // ЦЦАВОВУ. — ф. 166. — Опис 10. — Спр. 1399. — С. 1-229.
  • Организация хозяйства Украины от Хмельнищины до мировой войны. Часть 1. Хозяйство Гетманщины в XVII—XVIII ст. — Т. 1. Землевладение и формы сельского хозяйства Гетманщины в ХУІІ-ХУІІІ ст. — Одесса: ГИУ, 1922. — XIII,+222,+2 с.
  • Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни. / Часть 1. Господарство Гетьманщини XVII—XVIII ст. — Т. І. Землеволодіння та форми сільського господарства. — Харків: ДВУ, 1923. — УІІІ+203+1 с.
  • Организация хозяйства Украины от Хмельнищины до мировой войны. Часть 1. Хозяйство Гетманщины в XVII—XVII ст. — Т. 2. Судьба фабрики и промышленности в Гетманщине в ХУІІ-ХУІІІ ст. — Одесса: ГИУ, 1922. — VII+1+2018 с.
  • Організація хозяйства Украины от Хмельнищины до мировой войны. / Часть 1. Хозяйство Гетманщины ХУІІ-ХУІІІ ст. — Т. З. Очерки торговли и торгового капитализма Гетманщины в XVII—XVIII ст. — Одесса: ГИУ, 1923. — 192 с.
  • Организация хозяйства Украины от Хмельнищины до мировой войны. / Часть 1. Хозяйство Гетманщины в XVII—XVIII ст. — Т. 4. Состав и управление государственным хозяйством Гетманщины ХУІІ-ХУІІІ вв. — Николаев: ГИУ, 1925. — 325+VII с.
  • Паланкова організація Запорозьких Вольностей (Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни. — Т. 5. — Вип. 2 // Роботи Комісії для виучування історії західно-руського та українського права ВУАН. /Збірник соціально-економічного відділу ВУАН. — № 18/. — К., 1929. — Вип. 6. — С. 159—252.
  • Проложное сообщение о предлетописной руси // Исторический журнал. — Москва, 1942. — № 7. — С. 129.
  • Протокол отпускных писем за гетмана Апостола 1728 года: Тут и по отъезду его вельможности записки щоденніе при конце того жь года 1728. — Одесса: Типогр. Южно-Русского общества печатного дела, 1913. — 115 с.
  • Соціально-правова організація Січи Запорозької / Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни. — Т. 5. -Вип. 1. // Роботи Комісії для виучування історії західно-руського та українського права ВУАН. (Збірник соціально-економічного відділу ВУАН. — № 12). — K., 1927. — Вип. III. -С. 203—340.
  • Судівництво на Україні XVII—XVIII ст. Конспект лекцій, читаних на Одеських учительних курсах в серпні 1918 р. — Харків: Союз, 1919. — 38 с.
  • Фаміліати й заступаючі // Ученые записки высшей школы г. Одессы. — Одесса, 1922. — Т. 2. Отдел гуманитарно-обществен- ных наук. — С.81—85.
  • Феодалізм на Україні (Лекції, читані в Одеському ІНО в 1928—1929 навчальному році. — Одеса, 1929. — 150 с. // IP НБУ. — Фонд І. — № 22527.
  • Центральные учреждения Украины XVII—XVIII ст. Конспект лекций, читанных с 10 июня по 14 июля 1918 г., на украинских курсах для учителей средних школ. — Одеса, 1918. 91+III с.
  • Чи була в Гетьманщині своя монета // Історична секція ВУАН: Науковий збірник за рік 1925. — K., 1926. — C. 64—66. / Збірник ІФВ ВУАН. — № 26. — Вып. 2. — Записки УНТ у Києві. — Т. 20
  • Die Zeremonie dez Erwerbund Klein-Russland // Zeitschrift für Osteuropäische Geschichte. — Band 3. — Heft 2. — Berlin, 1912. — S. 203—208. [Російсько-українська угода 1654 p.].

513. Ein regressiwes Jubileum // Zeitschrift für Osteuropäische Geschichte. — Band 4. — Berlin 1914. [170-річчя «Прав…»]

  • [Рецензія на кн.] Юрченко Т. Короткий нарис історії українського пасічництва. — Прилуки, 1925 // Червоний шлях. — Харків. −1927. — № 7-8. — С. 349.
  • [Рецензія на кн.] A. A. C. Sturdza. La Lutte pour la couronne. Paris, 1912 [A. A. K. Стурдза. Боротьба за корону Румунії] // Известия Одесского библиографического общества при Императорском Новороссийском ун-тете. — Одесса, 1913. — Т. 1. — Вып. 6. — С. 231—232.
  • [Рецензія на кн.] А. П. Оглоблин. Очерки истории украинской фабрики. Предкапиталистическая фабрика. — К., 1925 // Записки ІФВ ВУАН. −1926. — Кн. 7-8. — С. 557—560.
  • [Рецензія на кн.] Актовые книги Полтавского городового уряду XVII в. Вып. 1. — Справы поточные 1664—1671 годов / Редакция и примечания В. Л. Модзалевского. — Чернигов: Полтавская ученая архивная комиссия,-1912 // Известия Одесского библиографич- ного общества при Императорском Новороссийском университете. — Одесса, 1913. — Т. 2. — Вып. 7. — С. 305—312.
  • [Рецензія на кн.] Е. М. de \bgue. Trois drames histoire de Russie. — Paris, 1911 [E. де Воже. Три драми російської історії] // Известия Одесского библиографического общества при Императорском Новороссийском университете. Одесса, 1913. — Т. 1. — Вып. 6 — С. 229—231.
  • [Рецензія на кн.] Російсько-український словник правничої мови. Понад 67000 слів. — Київ. 1926. — X + 228 с. /Збірник історично- філологічного відділу ВУАН, № 41 // Червоний шлях. — Харків, 1927.-№ 1.-С. 315—316.
  • [Рецензія на кн.] Смирнов П. Волзький шлях і стародавні руси // Червоний шлях. — 1928. — № 11. — С. 294—295.
  • [Рецензія на кн.] Чернышев И. В. Аграрный вопрос в России: От реформы до революции (1861—1917)/ Материалы и комментарии. — Курск, 1927 // Червоний шлях. — Харків, 1927. — № 4. — С. 238.

Примітки

ред.
  1. ↑ Енциклопедія історії України — Київ: Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2

Джерела

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Слабченко Михайло Єлисейович

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слабченко_Михайло_Єлисейович&oldid=40077343