Петрозаводськ

місто в Росії

Петрозаво́дськ (рос. Петрозаво́дск, фін. і карел. Petroskoi, вепс. Zavod), у 1941—1944 називалося Янісліна (фін. і карел. Äänislina) — місто на північному заході Росії, столиця Республіки Карелія, адміністративний центр Петрозаводського міського округу і Прионезького району Карелії (не входить до складу району).

місто Петрозаводськ
Петрозаводск
Герб Петрозаводська Прапор Петрозаводська
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Республіка Карелія
Муніципальний район Петрозаводський міський округ
Код ЗКАТУ: 86401000000
Код ЗКТМО: 86701000001
Основні дані
Час заснування 1703
Статус міста 21 березня 1777
Населення 280 170 (2019)
Площа 135 км²
Густота населення 2075,13 осіб/км²
Поштові індекси 1850хх
Телефонний код +7 8142
Географічні координати: 61°47′ пн. ш. 34°21′ сх. д. / 61.783° пн. ш. 34.350° сх. д. / 61.783; 34.350Координати: 61°47′ пн. ш. 34°21′ сх. д. / 61.783° пн. ш. 34.350° сх. д. / 61.783; 34.350
Часовий пояс UTC+3
Висота над рівнем моря 50-60 м
День міста Остання субота червня
Влада
Вебсторінка www.petrozavodsk-mo.ru
Міський голова І. Ю. Мірошнік
Мапа
Петрозаводськ (Росія)
Петрозаводськ
Петрозаводськ

Петрозаводськ (Карелія)
Петрозаводськ
Петрозаводськ

Мапа


CMNS: Петрозаводськ у Вікісховищі

Вид старого Петрозаводська з боку Онезького озера

Також мав назву Шуйський Завод (1703–1704), Петровська Слобода (1704–1777), та під час фінського визволення носив назву Яаніслінна (1941–1944).

Історія ред.

Археологічні знахідки у місті свідчать про наявність поселення ще семи тисяч років тому, а за часів середньовіччя тут існувало декілька озерних сіл. Згідно карти, фламандського картографа Абрагамом Ортеліусом наприкінці XVI століття, тут поселення є під назвою Онегаборг на місці сучасного Петрозаводська.[1]

11 вересня 1703 р. князь Меншиков заснував поселення Петровська слобода, за дорученням царя Петра Першого, який потребував нового ливарного заліза для виготовлення гармат і якорів для Балтійського флоту під час Великої Північної війни (1700–1721). Спочатку ливарний завод мав назву Шуйський завод (буквально «завод на річці Шуя»), але за десять років його перейменували на Петровський завод, на честь правлячого монарха. З цієї форми походить теперішня назва міста.

До 1717 р. Петровська Слобода переросла у найбільше поселення Карелії, яке мало близько 3500 мешканців, з дерев'яною фортецю, критий ринок та мініатюрними палацами царя та Меншикова. Найвідомішою пам'яткою міста стала дерев'яна церква святих Петра і Павла, перебудована в 1772 році та реконструйована в 1789 р. Церква зберегла свій первісний іконостас, поки ця реліквія часів царювання Петра не була знищена пожежею 30 жовтня 1924 року.

Після смерті Петра Петровська Слобода зазнала депопуляції, а завод занепав. Він закрився в 1734 році, хоча іноземні промисловці мали мідні заводи поблизу.

Промисловість відродилася в 1773 році, коли Катерина Велика наказала побудувати новий ливарний завод за річкою Лососинка. Призначений для виготовлення гармат для російсько-турецької війни, ливарний завод був названий Олександровським, на честь Олександра Невського, який вважався покровителем краю. Завод було модернізовано та розширено під орудою Чарльза Гаскойна у 1787–96. Місцеві краєзнавці стверджують, що перша промислова залізниця у світі (чавунний колесопровід[ru]) була відкрита для промислового використання Олександрівським ливарним заводом у 1788 році.

Під час муніципальної реформи Катерини 1777 року Петровська Слобода була включена до складу міста, після чого назва була змінена на Петрозаводськ. Тоді був побудований новий центр міста у стилі неокласики, навколо на нещодавно запланованої Круглої площі. В 1784 році Петрозаводськ був достатньо великим, щоб замінити Олонець як адміністративний центр регіону. Хоча імператор Павло скасував Олонецьке намісництво, воно було відроджено як окрема губернія в 1801 році, а Петрозаводськ — його адміністративний центр.

Під час фінської окупації носив назву Яаніслінна (фін. Äänislinna) (1941–1944). Нова назва — буквальний переклад назви Онегаборгу, а Яанінен (фін. Ääninen) є фінською назвою Онезького озера.

Географія ред.

Місто розташоване на західному березі Онезького озера (на березі Петрозаводської губи). Відстань до Санкт-Петербурга є приблизно 420 км, до Москви — 1000 км.

Клімат ред.

Клімат Петрозаводська
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −7,6 −6,7 −0,7 5,8 13,3 18,9 21,0 18,7 12,9 6,0 −0,1 −4,4 6
Середня температура, °C −11,1 −10,1 −4,6 1,8 8,3 13,8 16,2 14,5 9,3 3,3 −2,6 −7,5 2
Середній мінімум, °C −14,6 −13,4 −8,5 −2,2 3,4 8,8 11,4 10,3 5,7 0,7 −5 −10,5 −1
Норма опадів, мм 30 21 29 33 40 55 64 86 68 63 47 38 574
Джерело: climate-data.org

Транспорт ред.

Місто обслуговує аеропорт Петрозаводськ та залізнична станція на Жовтневій залізниці. Станція Петрозаводськ — великий вузол залізничних ліній (на Санкт-Петербург, Мурманськ, Сортавала, Костомукшу)[2].

Через Петрозаводськ проходить міжнародний туристичний маршрут Блакитна дорога та федеральна автомагістраль E 105 Р21 «Кола» (Санкт-Петербург — Мурманськ — Норвегія). Крім цього Петрозаводськ є початком ряду доріг регіонального значення: А133 Петрозаводськ — Суоярві і Р19 Петрозаводськ — Вознесіння — Оштинський Погост.

Громадський транспорт представлено автобусами і тролейбусами.

Розвинений у місті й водний транспорт: діють Петрозаводський порт та водний вокзал, від якого за маршрутами Петрозаводськ — Кижі, Петрозаводськ — Сінна Губа, Петрозаводськ — Велика Губа курсують судна типів «Метеор» і «Комета». Також до Петрозаводська заходять круїзні теплоходи російських туристичних компаній на шляху на Кижів.

Освіта ред.

Культура ред.

Театри ред.

Музеї ред.

Відомі люди ред.

Відомі уродженці ред.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_geo/3842/Петрозаводск
  2. Города России: Энциклопедия / Под редакцией Г. М. Лаппо. — М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2003. — Репр. изд. — 560 с.: ил., карты.

Посилання ред.