Водотика Сергій Григорович

Сергій Григорович Водотика
Народився 4 січня 1957(1957-01-04) (63 роки)
Маріуполь, Донецька область, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Сфера інтересів історія, історіографія
Заклад Херсонський державний університет
Посада професор
Науковий ступінь доктор історичних наук

Сергій Григорович Водотика (4 січня 1957(19570104), Маріуполь, Донецька область) — доктор історичних наук (2001 р.), професор (2007 р.).

Закінчив історичний факультет Харківського державного університету імені В. Н. Каразіна.

У 1979-1988 рр. працював в Українському заочному політехнічному Інституті.

У 1988-1993 рр. — доцент кафедри суспільних дисциплін Херсонського філіалу Миколаївського кораблебудівного інституту, у 1993-2015 рр. очолював кафедру теорії та методики викладання соціально-економічних дисциплін (з 1995 р. — за сумісництвом) Херсонської академії неперервної освіти. У 1996—2009 рр. проходив службу в МВС України на посадах старшого наукового співробітника, доцента, професора кафедр соціально-гуманітарних і державно-правових дисциплін Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, отримав спеціальне звання «полковник міліції».

З 2010 р. працює на посаді професора кафедри історії України та методики викладання Херсонського державного університету.

Сфера наукових інтересів: історія й історіографія 1920-х років, історія Південної України, історія Херсонщини, методологія історичного пізнання.

Автор і упорядник близько 250 наукових і науково-популярних праць (зокрема, 2 індивідуальних і 5 колективних монографій, 2 археографічні публікації, 9 підручників, близько 135 наукових статей).[1]

Основні праціРедагувати

  • Зміни в соціально-класовій структурі селянства України 1927–1929. — УІЖ. — 1983;
  • Осип Гермайзе // УІЖ. — 1992;
  • Документи архівосховищ України про життєвий і творчийшлях Н.Полонської-Василенко // Архіви України. — 1993;
  • Створення академіком Слабченко осередку українознавства в Одесі // Вісник АН України. — 1993;
  • «Справа СВУ»: перегортаючи сторінки допитів академіка Михайла Слабченка // Південний архів. — 1995;
  • Історія України. Навчально-методичний посібник. — Херсон, 1995;
  • Академік Михайло Єлісейович Слабченко. Нарис життя і творчості. — КиївХерсон, 1998;
  • Нариси історії історичної науки УСРР 41 1920-х рр. — Київ, 1998;
  • З історії правоохоронних органів Півдня України. — Херсон, 1999;
  • Політологія. Навчально-методичні матеріали. — Херсон, 2001;
  • Історія Херсонщини ХІІІ–ХІХ ст. — Херсон, 2001;
  • Історія України. Курс лекцій. — Херсон, 2001;
  • Історія України. Навчально-методичний посібник. — Херсон, 2001;
  • Вітчизняна історична наука 1920-х рр.: науково-організаційні та концептуальні основи функціонування. — Херсон, 2002;
  • Умови поступу, напрями та школи історичної науки УСРР 1920-х рр. — Херсон, 2003;
  • Херсону 225 років. — Херсон, 2003;
  • Історія Херсонщини. — Херсон, 2003співавт.);
  • Історична наука УСРР 1920-х рр.: соціополітичні, науково-організаційні та концептуальні основи функціонування. — Херсон, 2006;
  • Херсонськийюридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ. Історія та сучасність. 1973–2008. — Херсон, 2008.(у співавт.);
  • Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Херсонська обл.Київ, 2008 (кер. авт. кол.);
  • Нарис історії Херсонщини. Давній час: від верхнього палеоліту до початку великого переселення народів (30 тис. років тому - кінець 4 ст. н. е.). - Київ: Видавець Олег Філюк, 2016.[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Нарис історії Херсонщини. Давній час: від верхнього палеоліту до початку великого переселення народів (30 тис. років тому — кінець 4 ст. н. е.). — Київ: Видавець Олег Філюк, 2016. — 304 с. (укр.)
  2. Українські історики. Біобібліографічний довідник / НАН України. Інститут історії України. — Випуск 3. — Київ: Інститут історії України, 2010, с. — 41. (укр.)

Джерела та лінкиРедагувати