Відкрити головне меню

Меле́кіне (до 2009 року — Мелекине[2]) — село в Україні, в Мангушському районі на півдні Донецької області, центр сільської ради.

село Мелекіне
Melekine gerb.png Melekine prapor.png
Герб Мелекіного Прапор
Мелекінська сільська рада
Мелекінська сільська рада
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Мангушський район
Рада/громада Мелекінська сільська рада
Код КОАТУУ 1423984401
Облікова картка Мелекіне 
Основні дані
Засноване друга половина 19 століття
Населення 1 356 осіб (2001)
Поштовий індекс 87441
Телефонний код +380 6297
Географічні дані
Географічні координати 46°57′12″ пн. ш. 37°23′18″ сх. д. / 46.95333° пн. ш. 37.38833° сх. д. / 46.95333; 37.38833Координати: 46°57′12″ пн. ш. 37°23′18″ сх. д. / 46.95333° пн. ш. 37.38833° сх. д. / 46.95333; 37.38833
Середня висота
над рівнем моря
м[1]
Водойми Азовське море
Відстань до
обласного центру
134 км
Відстань до
районного центру
19,8 км
Найближча залізнична станція Маріуполь
Відстань до
залізничної станції
20,6 км
Місцева влада
Адреса ради 87442, Донецька обл., Мангушський р-н, с. Мелекіне, вул. Гагаріна, 94-3-90
Сільський голова Добровольний Валерій Олексійович
Карта
Мелекіне. Карта розташування: Україна
Мелекіне
Мелекіне
Мелекіне. Карта розташування: Донецька область
Мелекіне
Мелекіне

Мелекіне у Вікісховищі?

Зміст

Загальні відомостіРедагувати

Розташоване за 19 км на південний схід від районного центру — смт Мангуш і за 20 км від залізничної станції Маріуполь на узбережжі Азовського моря.

Сільській раді підпорядковані також населені пункти Білосарайська Коса, Бурякова Балка, Глибоке, Огороднє, Портівське.

Село розташоване за 134 км від обласного центра Донецька. Населення 1 356 осіб (2001). Харчова промисловість, морський курорт, рибне господарство «Росія».

ІсторіяРедагувати

Селище засноване в другій половині XIX століття, тривалий час залишалося рибальським селом.

Радянська влада встановлена в січні 1918 року. Перше колективне господарство ім. 25 жовтня організовано в лютому 1922 року.

У роки німецько-радянської війни в боротьбі проти німецько-нацистських військ брали участь 255 жителів села, 115 із них загинули, 98 нагороджені орденами і медалями.

 
пам'ятник на честь воїнів-десантників

У 1946 році в Мелекіному споруджено пам'ятник на честь воїнів-десантників, які загинули при зайнятті села віськами СРСР.

Станом на початок 1970-х років за риболовецьким колгоспом «Росія» було закріплено 838 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 609 га орних земель. Вирощувалися зернові й овочеві культури. Колгосп мав 10 промислових суден типу СЧС. Щорічний видобуток і продаж риби державі становив близько 90 тисяч центнерів.

На той час у селі працювали — восьмирічна школа, в якій було 16 вчителів навчалось 215 учнів, будинок культури на 200 місць, бібліотека з фондом 30 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, автоматична телефонна станція, п'ять магазинів, кафе на 100 місць, чебуречна. На березі Азовського моря діяли 26 пансіонатів.

За трудові успіхи шість чоловік були відзначені урядовими нагородами, в тому числі бригадири риболовецьких бригад С. Є. Іволга — орденом Леніна, В. В. Дубина — орденом Жовтневої Революції.

СучасністьРедагувати

Наразі село є азовської зоною відпочинку. Курортна зона баз відпочинку і пансіонатів, яких біля 60-ти з різними рівнями комфорту, тягнеться уздовж берега Азовського моря на сім кілометрів. Майже всі бази відпочинку розташовані в безпосередній близькості від моря — 20—100 м[3].

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 1356 осіб, із них 11,65 % зазначили рідною мову українську, 86,73 % — російську, 0,74 % — вірменську, 0,22 % — грецьку та 0,15 % — болгарську мову[4].

ГалереяРедагувати

       
Школа
Будівництво церкви
Будинок культури
Пам'ятник братам Щербаням

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати