Мачкасов Валентин Павлович
Валентин Павлович Мачка́сов (нар. 14 липня 1910, Самара — пом. 1990, Рязань) — російський радянський актор театру.
| Мачкасов Валентин Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
1 липня 1910 Самара, Російська імперія | |||
| Помер |
1990 Рязань, РРФСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | актор театру | |||
| Заклад | Самарський академічний театр драми імені Максима Горькогоd, Рязанський державний обласний театр драми, Алтайський крайовий театр драми імені Василя Шукшинаd і Донецький академічний обласний драматичний театр | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 1 [14] липня 1910 року в місті Самарі (нині Росія) у сім'ї актора. Під час Громадянської війни жив у Самарському дитячому будинку, брав участь у самодіяльності. Після закінчення семирічної школи працював електромонтером на заводі, грав у заводському творчому колективі «Синя блуза». У січні 1930 року був зарахований до трупи Самарського театру драми під керівництвом Арсенія Рідаля, де дебютував у ролі літнього попика-рибалки у п'єсі Олександра Афіногенова «Дивак»[1].
Згодом працював у театрах Рязані, Ашхабада, Дніпродзержинська, Уссурійська, Якутська, Владимира, Бєлгорода, Даугавпілса. У 1959—1965 роках — актор Алтайського крайового драмтеатру[2]; у 1966—1970 роках — актор Донецького російського драматичного театру в Жданові. Помер в Рязані у 1990 році.
Ролі ред.
- Гордій Павлович («Шануй батька свого» Віктора Лаврентьєва);
- Зиков, Яків, Тетерєв і Перчихін («Зикови», «Останні», «Міщани» Максима Горького);
- Єгорович («Всім смертям назло» Владислава Титова, Коленко Миленко);
- Кнуров, Прибутков («Безприданниця», «Остання жертва» Олександра Островського);
- Великий інквізитор («Джордано Бруно» Олега Окулевича);
- Лук'янов («Солов'їна ніч» Валентина Єжова);
- Шалий («Піднята цілина» за Михайлом Шолоховим);
- Мармеладов («Злочин і кара» за Федором Достоєвським);
- комісар Воробйов («Справжня людина» Теодора Лондона за повістю Бориса Польового «Повість про справжню людину»);
- Горбачов («Брати Єршови» Всеволода Кочетова);
- Сердюк («Іркутська історія» Олексія Арбузова);
- Новіков («Палата» Самуїла Альошина);
- Сартаков («Совість» Дори Павлової);
- комісар Позднишев, Зуб («Між зливами», «Океан» Олександра Штейна);
- Єпіхолов («Вишневий сад» Антона Чехова);
- Громов («Угрюм-ріка» за романом Вячеслава Шишкова);
- Кошкін («Любов Ярова» Костянтина Треньова);
- Ватажок («Оптимистична трагедія» Всеволода Вишневського);
- Глоба («Руські люди» Костянтина Симонова);
- Бочаров («Стурбова старість» Леоніда Рахманова);
- Барабаш («Чому усміхалися зірки» Олександра Корнійчука);
- Осип («Ревізор» Миколи Гоголя);
- Бенедикт («Багато галасу з нічого» Вільяма Шекспіра).
Відзнаки ред.
- Заслужений артист РРФСР з 1 вересня 1955 року[2].
- Народний артист РРФСР з 18 грудня 1965 року[2].
Примітки ред.
- ↑ Н. А. Гулай. 100 лет со дня рождения народного артиста РСФСР В. П. Мачкасова. [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в Мачкасов Валентин Павлович / kino-teatr.ru. [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Мачкасов Валентин Павлович // Театральная энциклопедия. Том 6 / Головний редактор П. О. Марков — Москва: Советская энциклопедия, 1967. — 1136 стп.(рос.);
- Зубков Ю. Судьбы актерские. Москва, 1969 (рос.);
- Буров С., Отченашенко С. Из истории Мариупольского театра. Мариуполь, 1998 (рос.).
- А. О. Малахова. Мачкасов Валентин Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.