Вікіпедія

Отченашенко Світлана Іванівна

українська акторка

Світлана Іванівна Отченашенко (Світлана Харабет, 7 липня 1945, с. Іскивці або с. Сенча, Полтавська область — 7 квітня 2022, Маріуполь) — українська театральна актриса. Заслужена артистка Української РСР (1972), Народна артистка України (2001)[1]. Актриса Донецького академічного обласного драматичного театру (м. Маріуполь)[2].

Світлана Іванівна Отченашенко
Світлана Іванівна Харабет
Народилася7 липня 1945(1945-07-07)
с. Ісківці, Полтавська область, СРСР СРСР
Померла7 квітня 2022(2022-04-07) (76 років)
м. Маріуполь, Донецька область, Україна Україна
Національністьукраїнка
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Діяльністьактриса театру
Роки діяльності1962 — 2022
ЧоловікЮхим Харабет
Провідні роліВіктоша («Казки Старого Арбата»), Діана («Собака на сіні»), Аркадіна («Чайка»), Раневська (Вишневий сад)
Нагороди та премії
заслужений артист УРСР Народний артист України

Життєпис

ред.

Народилась в селі Іскивці (за іншими даними — у с. Сенча[3]) Лохвицький район, Полтавська область. Батько мав три вищі освіти, закінчив учительський інститут, Вищу партійну школу та сільськогосподарський інститут[4]. Займав посаду голови колгоспу. Батьки познайомились у військовому шпиталі, куди тато потрапив після поранення та де працювала медсестрою мати. Мати походила з Ленінградської області.

Серед спогадів дитинства — кіно раз на місяць в землянці, що виконувала роль сільського клубу та радіопередача часів СРСР «Театр у мікрофона»[4]. Молода Світлана брала участь в шкільній самодіяльності. Раз на два роки мати вивозила доньку із села до Ленінграда, де водила в театр. Враження від театру й вистав з його комплексним мистецьким впливом на свідомість стануть найсильнішими спогадами юності. Бачила на сцені живих Ольхину та Смоктуновського у виставі «Ідіот» у Большому драматичному театрі[4].

 
Донецький академічний обласний драматичний театр

Отримувати освіту почала у московському ВГИКу, але не витримала напруги мегаполісом, й переїхала до Києва, де влаштувалася в студію театра ім. Івана Франка. Серед викладачів були Михайло Покотило (1906—1971), народний артист України Костянтин Степанков (1928—2004)[4]. По закінченні студії працювала в Полтавському театрі, але як початківець грала дрібні ролі. У 1984 році закінчила Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії[5].

Молоду актрису ввели у низку провідних ролей у театрі в місті Маріуполь, який швидко набрав значну мистецьку висоту серед театрів півдня України. Диапазон репертуару — від казок до світової та вітчизняної класики (Лопе де Вега, Мольєр, Чехов). Створила образи Віктоші («Казки Старого Арбата»), Діани («Собака на сіні»), Аркадіної («Чайка»), Раневської («Вишневий сад»), Марії Каллас («Майстер-клас»). Загальна кількість ролей, зіграна актрисою в театрі, перевищила сто тридцять[6]. Гастролювала з маріупольським театром містами СРСР.

Брала активну участь у створенні бібліотеки Маріупольського театру разом із завідувачем трупою Неллі Іскаковою[4]. Зналася на поезії, відчувала красу слова.

Чоловік — Юхим Харабет, скульптор і медальєр, заслужений діяч мистецтв України[4].

Померла 7 квітня 2022 року в міськлікарні № 2 окупованого Маріуполя. Причиною смерті став набряк легень[7].

Творчість

ред.

Ролі у театрі

ред.
  • «Казки старого Арбату» О. Арбузов — Виктоша
  • «Собака на сіні» Лопе де Вега — Діана
  • «Хищница» Оноре де Бальзак — Флора Бразіл
  • «Живи і пам'ятай» В.Распутін — Настуся Гуськова
  • «Любов під в'язами» Ю. О'Ніл — Аббі Патнем
  • «Леді Макбет Мценського повіту» М.Лєсков — Катерина Ізмайлова
  • «Чайка» А.Чехов — Аркадіна
  • «Вишневий сад» А.Чехов — Раневська
  • «Тартюф» Ж.-Б.Мольєр — Доріна
  • «Міщанин у дворянстві» Ж.-Б.Мольєр — г-жа Журден
  • «Моя професія — синьйор з вищого світу» Д. Скарніччі й Р. Тарабузі — Ілона Чібор
  • 2002 — «Майстер Клас» Т.Мак-Неллі — Марія Каллас
  • «У війни не жіноче обличчя» С.Алексіевіч — Вікторія Михайлівна
  • «Божевільні» С.Алексіевіч — Мати
  • «Любов — книга золота» О.Толстой — Катерина ІІ
  • «Вовки та вівці» О. М. Островський — Мурзавецька
  • «Прибуткове місце» О. М. Островський — Кукушкіна
  • «Ніч перед Різдвом» М.Гоголь — Катерина ІІ
  • «Аленький цветочек» С.Аксаков — Няня
  • «Дерева помирають стоячи» А.Касона — Бабуся
  • «Запрошення у замок» Ж.Ануй — мати Ізабели
  • «Страсті по дивану» М.Тульчінська — 2-а жінка
  • «Денис Давидов» В. Соловйов — Василиса
  • «Маленькі комедії» А.Арканов, Г.Горін — Анна Серафимівна ІвАнова
  • «Готель „Каліфорнія“» Л.Лунарі — Вона
  • «Одруження Бальзамінова» О.Островський — Павла Петрівна Бальзамінова
  • «Баба Шанель» М.Коляда — Іраїда Семенівна
  • «Сільвія» А.Герні — Леслі

Фільмографія

ред.
  • 2008 — «Зачароване кохання» — баба Зоя

Нагороди і визнання

ред.

Джерела

ред.
  • Газета «Ильичёвец», 19 ноября 2005 г.
  • Журнал «Україна», № 47, 1983(Олександр Федорук, стаття «Медаль… Ще медаль»)

Примітки

ред.
  1. ↑ http://histpol.narod.ru/person/pers-15/pers15-065.htm
  2. ↑ Ольга ДЕМІДКО (7 липня 2022). 7 липня єдиній народній артистці України в Маріуполі Світлані Отченашенко виповнилося б 77 років… (укр.). «MRPL». Архів оригіналу за 22 квітня 2023. Процитовано 8 липня 2022.
  3. ↑ Olexandr Drobyazko. ПОСТАТІ. ВИДАТНІ ЛОХВИЧАНИ (Малий словник). — 2020. — 23 черв·
  4. ↑ а б в г д е Г-та «Ильичёвец», 19 листопада 2005 р.
  5. ↑ http://dramtheatre.com.ua/otchenashenko.html
  6. ↑ Г-та «Ильичёвец», 22 листопада 2005 р.
  7. ↑ Марина БАЛІОЗ (7 квітня 2022). В Мариуполе умерла народная артистка Украины Светлана Отченашенко (рос.). «MRPL». Процитовано 2022-4-07.
  8. ↑ Светлана Отченашенко (Светлана Харабет) / биография
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отченашенко_Світлана_Іванівна&oldid=43627208