Маршинці
Ма́ршинці — село в Україні, у Новоселицькій міській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
село Маршинці | |
---|---|
Церква святого Миколая | |
Країна | Україна |
Область | Чернівецька область |
Район | Чернівецький район |
Тер. громада | Новоселицька міська громада |
Код КАТОТТГ | UA73060410080064009 |
Облікова картка | Маршинці. |
Основні дані | |
Засноване | 1611 (413 років) |
Перша згадка | 1611[2] |
Населення | 4620 осіб [1] |
Поштовий індекс | 60309 |
Телефонний код | +380 3733 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°12′42″ пн. ш. 26°18′11″ сх. д. / 48.21167° пн. ш. 26.30306° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
132 м |
Відстань до обласного центру |
30 км |
Найближча залізнична станція | Чернівці |
Місцева влада | |
Адреса ради | 60300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Новоселиця, вул. Каштанова, 3 |
Карта | |
Мапа | |
|
Географія
ред.Село Маршинці розташоване за 30 км від обласного та районного центру та починається одразу за містом Новоселиця, на лівому березі річки Прут, неподалік державного кордону з Румунією.
Історія
ред.Перша письмова згадка про село Маршинці датується 1611 роком.
На околицях села виявлені рештки поселень Ноа культури (XIV—XII століття до н. е.) та Черняхівської культури (III—IV століття нашої ери). В урочищі Солонець знайдено слов'янське поселення ІХ—ХІ століть.
У 1710 року в поселені збудовано дерев'яну церкву, яка буула перебудована у 1858 році в муровану.
За Бухарестським мирним договором, підписаним 1812 року між Російською та Османською імперіями наприкінці російсько-турецької війни, село було приєднано до Хотинського повіту. За даними 1859 року у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкали 1634 особи (843 чоловічої та 791 жіночої статі), налічувалось 260 домогосподарств, існувала православна церква та два кордони[3].
Станом на 1886 рік у власницькому селі Новоселицької волості мешкало 1969 осіб, налічувалось 383 домогосподарства, існували православна церква, школа та кордон[4].
27 березня 1918 року, після об'єднання Бессарабії з Румунією, село Маршинці опинилося в складі Румунії, у Пласа-Ліпкані Хотинського повіту.
За переписом 1930 року в селі налічувалося 3931 особа, з них 3710 румунів, 105 росіян, 86 євреїв, 18 українців, 7 поляків та 5 німців.
У 1944 році село було тимчасово окуповане СРСР та приєднано до складу Новоселицького району Чернівецької області Української РСР, відповідно з адміністративно-територіальним устроєм, розробленим Сталіним.
З 24 серпня 1991 року село Маршинці у складі Незалежної Україні.
24 грудня 2017 року, в ході децентралізації, Маршинецька сільська рада об'єднана з Новоселицькою міською громадою Новоселицького району.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоселицького району, село увійшло до складу новоутвореного Чернівецького району[5].
У 2021 році в селі Маршинці відкрито автомобільний рух відновленим мостом через річку Прут, який у 2008 році зруйнувала повінь.
У 2022 року селі з'явився провулок Червоної Рути[6].
Населення
ред.У селі проживає понад 5 тисяч мешканців. Чимало мешканців села виїхало на заробітки за кордон. Село щільно забудоване та нагадує містечко. Основна діяльність — сільське господарство.
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
румунська | 5013 | 93.65% |
українська | 273 | 5.10% |
російська | 65 | 1.21% |
білоруська | 2 | 0.04% |
Усього | 5353 | 100% |
Економіка
ред.У Маршинцях діють:
- птахофабрика;
- кав'ярня;
- винний міні-завод;
- підприємство з виробництва поліетиленових пакетів «Ритм».
Соціальна сфера
ред.- Середня загальноосвітня школа
- Дитячий дошкільний навчальний заклад.
- Клуб.
- Амбулаторія ЗПСМ.
Церква святого Миколая
ред.Своєрідною місцевої пам'яткою архітектури Маршинців є церква святого Миколая, яка зведена у 1887 році з червоної цегли, і є унікальною пам'яткою культової архітектури, єдиною у своєму роді у Північній Буковині та Північній Бессарабії, проте, не потрапила до жодного реєстру. У 1913 році відбулось освячення церкви святого Миколая — подія великого духовного значення для мешканців села. У 1914 році перебудована з червоної цегли. Будівництво тривало впродовж 16 років[8].
Саме в цій церкві, у 1970 році, Софія Ротару та Анатолій Євдокименко хрестили сина Руслана.
У 2014 році в селі відзначалось 100-річчя церкви.
7 серпня 2022 року Софія Ротару, з нагоди свого 75-річчя, приїхала до рідного села Маршинці для відзначення свого ювілею[9].
Особистості
ред.Уродженці села:
- Софія Ротару (нар. 1947) — естрадна співачка, народна артистка СРСР, народна артистка України.
- Аурелія Ротару (нар. 1958) — естрадна співачка, народна артистка України.
- Георгій Агратіна (нар. 1948) — український виконавець на народних інструментах.
- Лілія Сандулеса (нар. 1958) — естрадна співачка, народна артистка України.
- Олексій Арсеній — український військовослужбовець, учасник російсько-української війна[10]
Примітки
ред.- ↑ 2023
- ↑ Подорож до Маршинців.
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 898)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ У селі Маршинці з'явився провулок Червоної Рути.
- ↑ Церква святого Миколая (Маршинці).
- ↑ Софія Ротару у свій ювілей приїхала в рідне село на Буковині. Молодий Буковинець. 7 серпня 2022.
- ↑ У бою проти російських окупантів загинув 22-річний учасник ООС з Буковини. Суспільне. Чернівці.