Мариківський Євмен Іванович

український радянський диригент і педагог

Євмен Іванович Марикі́вський (нар. 23 вересня 1899, Северинівка — пом. 17 січня 1986, Харків) — український радянський хормейстер і педагог.

Мариківський Євмен Іванович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 11 (23) вересня 1899
Місце народження Северинівка
Дата смерті 17 січня 1986(1986-01-17) (86 років)
Місце смерті Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професії хормейстер, музичний педагог
Освіта Одеська духовна семінарія (1918) і Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка (1928)
Вчителі Стеценко Кирило Григорович і Вериківський Михайло Іванович
Відомі учні Литвиненко Михайло Семенович

БіографіяРедагувати

Народився 11 [23] вересня 1899(18990923) року в селі Северинівці (нині Кам'янський район Молдови). 1914 року закінчив духовне училище у містечку Тиврові, де його вчителем співу та керівником хору був Кирило Стеценко; у 1918 році закінчив Одеську духовну семінарію; 1928 року — Київський музично-драматичний інститут імені Миколи Лисенка, де навчався у Михайла Вериківського. У 19281929 роках продовжив навчання в тому ж інституті на оперно-симфонічному відділенні.

Упродовж 19291935 років жив у Сумах, де викладав музику в Сумському педагогічному інституті та музному технікумі, організував і очолив хорову капелу «Сурма», у репертуарі якої були твори Михайла Вериківського, Пилипа Козицького, Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Лева Ревуцького.

Упродовж 19351938 років працював головним хормейстером Донецької опери у Ворошиловграді, де брав участь у постановках опер «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, «Черевички», «Пікова дама» Петра Чайковського, «Князь Ігор» Олександра Бородіна, «Демон» Антона Рубін­­штейна, «Кармен» Жоржа Бізе, «Фауст» Шарля Ґуно, «Травіата», «Ріґолетто» Джузеппе Верді.

Упродовж 19381945 років працював головним хормейстером Горьковського оперного театру, де разом з Олександром Єрофєєвим уперше поставив опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського у 1939 році та «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка у 1942 році. Одночасно у ті ж роки викладав у Горьковському музичному училищі.

У 19451946 роках — головний диригент Київського, а у 19461952 роках — Харківського оперних театрів. Диригував опери «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича, «Аїда», «Бал-маскарад» Джузеппе Верді, «Орлеанська діва» Петра Чайковського. У 19531955 роках — художній керівник Харківської хорової капели, у 19531979 роках — самодіялної хорової капели Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. Одночасно протягом 19461960 років — викладач Харківської консерваторії, та протягом 19601971 років — Харківського інституту культури. Помер у Харкові 17 січня 1986 року.

Автор мемуарів: «З далекого дитинства» // Кирило Стеценко. Спогади, листи, матеріали. Київ, 1981.

ЛітератураРедагувати