Леликове
Леликове[2][3] (Леликів[4][5], біл. Лелікава) — село в Білорусі, у Кобринському районі Берестейської області[1]. Орган місцевого самоврядування — Дивинська сільська рада[1].
село Леликове | ||||
Транслітерація назви | Lielikava | |||
---|---|---|---|---|
Основні дані | ||||
51°55′20″ пн. ш. 24°42′03″ сх. д. / 51.92222222224999939° пн. ш. 24.700833333361110533° сх. д.Координати: 51°55′20″ пн. ш. 24°42′03″ сх. д. / 51.92222222224999939° пн. ш. 24.700833333361110533° сх. д. | ||||
Країна | Білорусь | |||
Область | Берестейська область | |||
Район | Кобринський район | |||
Рада | Дивинська сільська рада | |||
Населення | 662 (2009[1]) | |||
Часовий пояс | час у Білорусі | |||
Поштовий індекс | 225878 | |||
Телефонний код | +375-1642 | |||
Транспорт, відстані | ||||
До Мінська | ||||
- фізична | 292 км | |||
Леликове у Вікісховищі |
Географія
ред.Розташоване над Оріхівським каналом і невеликим озером[4], за 5 км від білорусько-українського кордону[3], за 36 км на південь від Кобриня[2] та за 93 км від Ковеля[4].
Історія
ред.У часи входження до складу Речі Посполитої село належало до Холмської землі[3]. Біля Леликового розташовувався маєток Биковських[3][4].
У часи перебування в Російській імперії село входило до складу Ратенської волості Ковельського повіту[4]. Після польського повстання 1863 року належало до «казни»[4]. Наприкінці XIX століття в селі діяла дерев'яна церква XVIII століття, збудована на місці старої (XVI століття), а також католицька каплиця та церковно-приходська школа[4]. До села належали фільварки у селах Щодрогоща, Воля Щатинська та Самари[4]. За переписом 1911 року в селі мешкало 1115 осіб, діяли земська поштова станція, лісництво, фельдшерський пункт, акушерка, 3 крамниці, горілчана крамниця, проводилося 5 щорічних ярмарків[4]. У 1917—1919 роках діяла українська початкова школа[3].
У 1921 році село входило до складу гміни Леликове Каширського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[6].
Під час Другої світової війни та після неї належало до зони активності Української повстанської армії[3], у 1942 році в околиці Леликового діяли перші сотні УПА[2]. 21 вересня 1943 року в селі відбулися збройні сутички між відділами УПА та більшовицькими партизанами[5].
Населення
ред.Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 122 будинки та мешкало 893 особи[4]. За переписом 1911 року чисельність населення села становило 1115 осіб[4].
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 157 будинків та 744 мешканці, з них[6]:
- 324 чоловіки та 420 жінок;
- 702 православні, 35 юдеїв, 7 римо-католиків;
- 573 поляки, 83 українці (русини), 51 «тутейший», 27 євреїв, 10 осіб іншої національності.
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становило 662 особи[1].
Релігія
ред.У XVI—XVII століттях у селі була дерев'яна церква, на місті якої пізніше було зведено нову[4]. У церкві зберігалася рукописна «Тріодь»[4].
Відомі особистості
ред.В поселенні народився:
- Лундишев Костянтин Володимирович (1903—1991) — український режисер-документаліст.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 19 січня 2020. (англ.)
- ↑ а б в Леонюк В. Леликове // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 180. — ISBN 966-95063-0-1.
- ↑ а б в г д е Леонюк В. Леликове // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. — Т. 2. — С. 105. — ISBN 978-966-325-135-6.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Цинкаловський О. Леликів // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- ↑ а б Володимир Сергійчук (17/2008). Розвиток українського визвольного руху на Берестейщині в роки Другої світової війни як вияв національного відродження. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (укр.): 386. Архів оригіналу за 13 січня 2020.
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 20. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015.
{{cite book}}
: Недійсний|nopp=n
(довідка) (пол.)