Ласовський Володимир Созонтович

український мистецтвознавець, критик, художник
(Перенаправлено з Ласовський Володимир)

Володимир Созонтович Ласовський[1] (3 липня[2] 1907, с. Сороки, нині Чортківський район, Тернопільська область — 11 листопада 1975, Нью-Йорк[2]) — український мистецтвознавець, критик, художник.

Володимир Созонтович Ласовський
Народився 3 липня 1907(1907-07-03)
Сороки
Помер 11 листопада 1975(1975-11-11) (68 років)
Нью-Йорк
Громадянство ЗУНР ЗУНРПольща ПольщаСША США
Національність українець
Діяльність мистецтвознавець, критик, художник
Alma mater Бучацька державна гімназія

Життєпис ред.

Народився в родині народного вчителя, директора школи в селі Сороках[3] (нині Чортківський район, Тернопільська область, тоді Бучацький повіт Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) Созонта Ласовського та його дружини Антоніни з Дудзіків.[1] Батько був евакуйований московитами, що відступали на Донбас, вчителював у Бахмуті до 1919 року.[4] У Сороках мешкав до 8-го року життя.[5]

Закінчив Бучацьку державну гімназію, де «купував» оцінки з математики власними роботами, бо предмет давався важко.[4] Потім навчався у мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові (1928—1933), потім у Модерній академії Фернана Леже (Париж) (академії «Гранд-Шом'єр»[6]).

Співзасновник групи молодих мистців «Руб», альманаху «Карби» 1932—1936 років (з 1934 року)[7] належав до Асоціації незалежних українських митців у Львови, дописував до її журналу «Мистецтво».

Не раз зі Святославом Гординським відвідував село Сновидів[6].

Під час німецької окупації Львова (1941—1944) очолював спілку образотворчих митців (або Спілку українського образотворчого мистецтва; керував Кабінетом декоративно-прикладного мистецтва Інституту народної творчости)[7], заснував у Львові Театр малих форм.

У 1944 році емігрував до Австрії, перебував у таборах у Куфштайні, Ґраці, очолював культурні товариства. 1946 року переїхав до Парижа, очолив там Укранське товариство прихильників мистецтва.

1948 року емігрував до Аргентини, потім — до США (1959).

Помер 11 листопада 1975 року у Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі святого Андрія у містечку Саут-Баунд-Брук в окрузі Сомерсет штату Нью-Джерсі, США[8][9].

Творчість ред.

У 1932—1933 роках у Львові на виставці Українського товариства прихильників мистецтва експонував 13 робіт. Автор:

  • картин, серед творів львівського періоду:
    • «Крем'янецький мотив. Волинь» (1935)
    • «Портрет Б.-І. Антонича» (1939)
  • статей та есе з мистецтвознавства
  • каталогу посмертної виставки творів Івана Труша (1941)[6]
  • пейзажів, «композиційних» портретів (автопортрет, инші)[7]
  • окремих публікацій:
    • Ласовський В. Генерал Тарнавський. Репортаж. — Львів: Червона калина, 1935. — 192 с.
    • Ласовський В. Два обличчя Антонича // Ми. — 1939. — Кн. 3. — С. 29—36.

Протягом 1960—1975 років він творив у галузі станкового живопису, виконавши низку портретів, композицій, натюрмортів. Найулюбленішим жанром мистця був портрет. Він написав чимало портретів, серед яких[9]:

  • «Мати Антоніна Ласовська»
  • «Автопортрет»
  • «Син Ждан Ласовський».

Працював також у графіці, пробував себе й у скульптурі. У доробку живописця є композиції, виконані в стилі експресіонізму, зокрема[9]:

  • «Акт»
  • «Існування»
  • «Індустрійне»
  • «Упісти»
  • «Стремління»
  • «Розмова ляльок»
  • «Останній образ»
  • «Останні листки».

Роботи були представлені на багатьох виставках в Австрії, Аргентині, Греції, Канаді, Німеччині, Польщі, США, Україні, Франції. В. Ласовський автор багатьох статей на теми мистецтва, до написання яких його спонукало бажання бачити українське мистецтво активним і актуальним у світовому мистецькому процесі[9].

Примітки ред.

  1. а б Ласовська-Крук, 1980, с. 32.
  2. а б Волинський Б., Дуда І. Ласовський Володимир… — С. 321.
  3. Сороки // Калейдоскоп минулого / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 649.
  4. а б Ласовська-Крук, 1980, с. 9.
  5. Ласовська-Крук, 1980, с. 22.
  6. а б в Волинський Б., Дуда І. Ласовський Володимир… — С. 322.
  7. а б в Станкевич, 2010, с. 232.
  8. Г. Г. Стельмащук. Ласовський Володимир // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
  9. а б в г Мистці Тернопільщини, 2015, с. 406.

Література ред.