Відкрити головне меню

Кримськотатарський правозахисний рух
Виник після ХХ з'їзду КПРС (1956) у місцях депортації кримських татар (див. Депортація кримськотатарського народу 1944). У різні роки активну роль у його діяльності та підтримці брали Аметхан Султан, Ю. Османов, Дж. Акімов, А.Сеітмуратова, А. Рєшидов, Рєшат Джемілєв, С. Сеїтвелієв, У. Абдураманов, Р. Мустафаєв, М.Халілов, Б. Османов, М. Селімов, А. Джеппаров, А. Аблаєв, М.Джемілєв, С. Меметов, П. Григоренко, А. Сахаров, А. Марченко, А. Костерін, Л. Алексєєва, Г. Алтунян та ін. До політичного керівництва країни складалися петиції, провадилася роз'яснювальна робота як протидія антикримськотатарській пропаганді. Відповіддю влади були незначні поступки в галузі культури та репресії. Коли на поч. 1960-х рр. було створено Союз кримськотатарської молоді за повернення на Батьківщину, то його лідерів – М.Омерова, С.Умерова – заарештували. Це не спинило рух. Продовжили його на цьому етапі "ініціативні групи" (діяли в рамках законодавства), і невдовзі заг. чисельність їхніх членів склала 5 тис. осіб, що дало змогу у 2-й пол. 1960-х рр. створити цілісну орг. структуру руху. Посилилася агітація за повернення до Криму та відновлення Кримської Автономної РСР як національної республіки. Збиралися кошти для роботи і допомоги засудженим та їхнім сім'ям, посилалися делегації до Москви, проводилися демонстрації. Підготовлене лідерами руху звернення до XXIII з'їзду КПРС (1966) підписали понад 120 тис. осіб, у жовт. 1966 в Узбекистані повсюдно у місцях проживання депортованих були проведені масові акції з приводу 45-річчя створення Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки. У верес. 1967 в Ленінабаді (нині м. Худжанд, Таджикистан) відбулися перші нелегальні збори представників "ініціативних груп".

5 верес. 1967 Президія ВР СРСР ухвалила указ "Про громадян татарської національності, що проживали в Криму", він формально повернув кримським татарам громадянські права, а також передбачив можливість проведення обмеженого "оргнабору" переселенців до Криму. У цей же час тисячі активістів були в різних формах піддані переслідуванням.

К.п.р. був підтриманий правозахисним рухом у СРСР, а через нього – правозахисниками з-за кордону. Одночасно активісти К.п.р. були одними із засновників створеної в СРСР Ініціативної групи з захисту прав людини (1969), брали участь у заг. правозахисних акціях.

З поч. 1970-х рр. зростає число тих, хто самочинно повертався до Криму. 1973 таких було 1494 особи, вони зазнали відвертого знущання і жорстоких переслідувань з боку властей. Подальше повернення (з дозволу властей чи ні) було унеможливлено: з 1973 "оргнабір" до Криму фактично було призупинено, влада насильно почала виселяти крим. татар з Криму. 1978, опираючись повторному виселенню, Муса Мамут на знак протесту в с. Нова Мазанка (колиш. с. Беш-Терек, нині село у складі с. Донське Сімферопольського р-ну АР Крим) здійснив самоспалення.

Після початку перебудовних процесів у СРСР (див. Перебудова) "ініціативні групи" провели 1-шу Всерос. нараду своїх представників (Ташкент, нині столиця Узбекистану, квіт. 1987), на ній була сформована Центр. ініціативна група, яка добилася зустрічі із заст. голови ВР СРСР. Зустріч, однак, не дала результатів, тому в Москві пройшли акції протесту активістів руху. Чергова всесоюзна нарада представників ініціативних груп (квіт. 1988) рекомендувала крим. татарам розпочати масове переселення на Батьківщину як єдино можливу форму боротьби за свої права.

1989 ВР СРСР засудила депортацію кримськотатар. народу 1944 і цим актом зняла формальні перепони до повернення крим. татар у Крим.

К.п.р. продовжив свою діяльність у рамках Нац. руху крим. татар (помірковане крило руху, що наприкінці 1990-х рр. майже зійшло з політ. сцени) та Орг-ції кримськотатар. нац. руху. Зусиллями останньої було відроджено Курултай кримськотатарського народу і створено Меджліс кримськотатарського народу. Перший від початку масового повернення до Криму кримських татар Курултай 1991 в м. Сімферополь ухвалив декларацію про нац. суверенітет кримськотатарського народу, затвердив нац. прапор і нац. гімн.

На поч. 21 ст., коли серед крим. татар посилюються впливи радикальних партій "Адалет" ("Справедливість") та "Къырым ислям фиркаси" ("Ісламська партія Криму"), керівники кримськотатар. демократ. орг-цій та Меджлісу намагаються брати активну участь у демократичних трансформаціях укр. сусп-ва.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати