Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

автономна РСР у складі СРСР
[[Категорія:Колишні держави Європи|Крим, 1921]]
Qrьm ASSR
Крымская АССР
Кримська АРСР
національно-територіальна: 1921 — 1945
в іншому вигляді: 1991 — 1992
Прапор Герб
Прапор Герб
Столиця Сімферополь
Мови кримськотатарська, російська
Форма правління Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Історія
 - Засновано 18 жовтня 1921
 - скасовано 30 червня 1945
 - відтворено[a] 12 лютого 1991
 - скасовано відтворену автономію 26 лютого 1992
Попередник
Наступник
Flag of Crimea 1918.png Таврійська губернія
Flag of the Crimean Tatar people.svg Кримська народна республіка
Кримська область Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1954–1991).svg
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка (рос. Крымская Автономная Социалистическая Советская Республика, тогочасною кримськотат. Qrьm Avonomjalь Sotsialist Sovet Respublikasь, сучасною кримськотат. Qırım Muhtar Sotsialist Şuralar Cumhuriyeti, до 5 грудня 1936 — Автономна Кримська Соціалістична Радянська Республіка) — національно-територіальна автономія кримських татар[2][3], що існувала на території Криму з 1921 по 1945 роки, коли вона була скасована після незаконої та злочинної[4] депортації кримських татар.

Державними мовами визнавалися — кримськотатарська (в документі того часу — «татарська») та російська, корінними народами — кримські татари та караїми[5][6].

ІсторіяРедагувати

 
Етнічна карта Криму, 1930. Зеленим — кримські татари, рожевим — росіяни, червоне штрихування — українці

Створена 18 жовтня 1921 радянським державним і партійним діячем татарином Саїд-Галієв Сахиб-гару. Першим фактичним головою республіки став кримський татарин Велі Ібраїмов, якого пізніше, 1928, репресували та незаконно розстріляли.

У 1924 ліквідований наркомат національностей. Після цього «Особливе представництво» перейшло до ведення ВЦВК, його завданням вважалося вирішення в урядових органах РСФРР питань господарчого та культурного будівництва Криму. Діяло до грудня 1938, доки остаточно не було ліквідоване.

 
Національні райони у складі Кримської АРСР, 1930-ті роки:
   український (Ішуньський)
   єврейські
   німецькі
   кримськотатарські

Згідно з Конституцією РРФСР всі АРСР у її складі були національно-територіальними утвореннями[7].

Автономію ліквідували 30 червня 1945 після депортації з Кримського півострову кримських татар, греків, болгар, німців.

У 19451991 існувала Кримська область, передана в 1954 зі складу РРФСР до УРСР.

ВідтворенняРедагувати

Після референдуму в січні 1991 автономію (вже не кримськотатарську) відтворено (але не відновлено) 12 лютого тепер у складі Української РСР.

На загальне голосування було винесено питання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?» (рос. «Вы за воссоздание Крымской автономной Советской социалистической Республики, как субъекта СССР и участника Союзного договора?»), тоді як, згідно рішення ВР СРСР від 29.11.1989, відновлення прав кримськотатарського народу було неможливо без відновлення (восстановления) автономії, про референдум в указі нічого не сказано.

26 лютого 1992 перейменована на Республіку Крим, із 21 вересня 1994 — Автономна Республіка Крим.

Автономію так і не було відновлено[2]. Радянський державний та партійний діяч Анастас Мікоян у своїх мемуарах згадував, чому нібито не могла бути відновлена автономія кримських татар[2]:

 

Головна причина, чому не була відновлена Кримсько-Татарська автономна республіка, полягала в наступному: територія її була заселена іншими народами, і за повернення татар довелося б дуже багато людей знову переселяти.

 

— Анастас Мікоян, радянський державний та партійний діяч

Національний складРедагувати

За попередніми результатами сталінського перепису 1939 року населення Кримської АРСР нібито складало 1 млн. 126 тис. осіб, з яких нібито 49,6 % становили росіяни, 19,4 % кримські татари, 13,7 % українці, 5,8 % євреїв, 4,5 % німців.[8]

За даними радянського історика і дисидента Л. М. Алексєєвої, до початку Другої світової війни в Криму проживало 560 тисяч кримських татар[9].

Примітки та коментаріРедагувати

Коментарі
  1. КАРСР, згідно рішення № 845-1 ВР СРСР від 28.11.1989, повинна була бути відновлена (восстановлена), натомість влада Криму організувала референдум щодо відтворення (воссоздания), але не відновлення, республіки. У результаті референдуму, який бойкотували кримські татари, було проголошено відтворення автономії у іншому вигляді (не національно-територіальна кримськотатарська)[1]
Примітки
  1. Белая книга национального движения крымских татар
  2. а б в Мікоян А. І. Так было. — Москва: Вагриус, 1999. — 612 с. — ISBN 5-264-00032-8.
  3. Закон «О реабилитации репрессированных народов» (1991) // РИА — 26.04.2016: «Из них семь — немцы, карачаевцы, калмыки, ингуши, чеченцы, балкарцы и крымские татары — лишились при этом и своих национальных автономий».
  4. Декларация Верховного Совета СССР «О признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению, и обеспечении их прав»
  5. Конституция Крымской АССР Установленная 1-м Всекрымским Учредительным С'ездом Советов Рабочих, Крестьянских, Красноармейских и Краснофлотских Депутатов 7 ноября 1921 г. Крымская Советская Социалистическая Республика входит в состав Федерации Р. С. Ф. С. Р. на основе постановления В. Ц. И.К'а и С. Н. К. Р. С. Ф. С. Р. от 18 октября 1921 г. // Крымиздат, 1924
  6. Малая Советская Энциклопедия // Крымская АССР
  7. Cт. 11 Конституції РРФСР
  8. http://swjatoslaws.narod.ru/narod.htm
  9. Алексєєва, 1983

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

Література

ПосиланняРедагувати