Османов Юрій Бекірович

Юрій Бекірович Османов (крим. Yuriy (Yusuf) Bekir oğlu Osmanov, 1 квітня 1941(19410401), Біюк-Каралез, Бахчисарайський район — 7 листопада 1993, Сімферополь) — кримськотатарський політичний та громадський діяч СРСР і України, науковець, один із лідерів кримськотатарського правозахисного руху, лідер партії Національний рух кримських татар (НРКТ), яка була альтернативою Організації кримськотатарського національного руху (ОКНР) Мустафи Джемілєва[1].

Юрій Османов
Yuriy (Yusuf) Osmanov
Юрій Османов
Юрій Османов
Прапор
Прапор
Голова Національного руху кримських татар (НРКТ)
Попередник: Посада заснована
 
Народження: 1 квітня 1941(1941-04-01) (83 роки)
Біюк-Каралез, Бахчисарайський район, Крим
Смерть: 7 листопада 1993(1993-11-07) (52 роки)
Сімферополь, Україна
Національність: кримський татарин
Країна: СРСР і Україна
Релігія: Іслам
Партія: НРКТ
Батько: Бекір Османов
Шлюб: Айше Добро
Діти: дочка

У вигнанні разом з батьком провів самоперепис кримських татар, який показав реальну кількість депортованих сталінським режимом кримських татар та дійсний відсоток загиблих в перші роки після депортації у Середню Азію.

1993 року був жорстоко побитий хуліганами, після чого помер у лікарні. Правоохоронні органи так і не визначили замовника, але прихильники Юрія Османова впевнені, що вбивство було політичним замовленням[2]. Похований на кримськотатарській частині кладовища Абдал. Смерть яскравого лідера Національного руху кримських татар, здатного розвивати політичну теорію і перетворювати її в практичні справи, призвела до його фактичного занепаду[3].

Життєпис

ред.

Народився в сім'ї Бекіра Османова — участника партизанського руху в Криму 1941—1944 років. В 1944 році разом із кримськотатарським народом був депортований до Середньої Азії. Сім'я оселилась у Фергані.

В 1958 році вступив, а в 1965 р. закінчив МВТУ ім. Баумана. За фахом — інженер-механік.

У 1968 році за участь у національному русі кримських татар був заарештований і дістав 2,5 роки позбавлення волі, покарання відбував на золотих копальнях у Кизилкумі[4].

В 1970—1972 роках — інженер Інституту фізики високих енергій (Серпухов), конструктор скляного заводу (Азербайджанська РСР), заводу азотних добрив ФЗАУ (м. Фергана). У 1972 році повернувся до Фергани.

Разом із батьком організував і провів перепис кримськотатарського народу, склав сім актів завданих народові депортацією збитків, склав позов кримськотатарського народу до Радянського Союзу, який направив до ООН та вищих органів влади СРСР.

У 1982 році знову заарештований за звинуваченням у складанні та розповсюдженні документів, «що ганьблять радянський лад»[5]. Дістав три роки позбавлення волі, покарання відбував у Якутії. Після покарання був поміщений у психіатричну лікарню, одним із доводів захворювання називалися винахідництво та написання віршів.

У 1987 році повертається до участі в національному русі. В 1989 році включений до Держкомісії Верховної Ради СРСР з проблеми кримськотатарського народу. В 1990 році створює Комітет у справах депортованих у Криму. В 1991 році виключений зі складу Комітету. В 1992 році перевозить у Крим сім'ю.

Редактор кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь).

6 листопада 1993 року був жорстоко побитий. Помер від отриманих ран 7 листопада. Винуватці загибелі не знайдені.

Публікації

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Червонная, 1997, с. 10.
  2. Андрей Малыгин. Крымский узел. «Новый Крым», Симферополь, 2000 (рос.)
  3. «…К сыну от отца — закалять сердца». — Никита Касьяненко. Крым отмечает 60-летие известного советского диссидента Юрия Османова // «День» № 69, 2001 (рос.)
  4. Состоится презентация книги Юрия Османова (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 7 листопада 2012.
  5. Memorium // Османов Юрий Бекирович. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2012.

Книги

ред.

Посилання

ред.