Крогулець

село в Україні, у Васильковецькій громаді Чортківського району Тернопільської области України
(Перенаправлено з Крегулець)

Кро́гулець (давніше: Крегулець) — село в Україні, у Васильковецькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської області.. До 2015 адміністративний центр колишньої Крогулецької сільської ради.

село Крогулець
Став у Крогульці
Став у Крогульці
Став у Крогульці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Васильковецька громада
Основні дані
Перша згадка 1574
Населення 869
Поштовий індекс 48256
Географічні дані
Географічні координати 49°06′01″ пн. ш. 26°00′25″ сх. д.H G O
Водойми Нічлава
Найближча залізнична станція Кругулець
Місцева влада
Адреса ради 48257, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, буд. 54
Карта
Крогулець. Карта розташування: Україна
Крогулець
Крогулець
Крогулець. Карта розташування: Тернопільська область
Крогулець
Крогулець
Мапа
Мапа

CMNS: Крогулець у Вікісховищі

Географія ред.

Розташоване у верхів'ї р. Нічлава (ліва притока Дністра) на берегах одного з її витоків, за 15 км від районного центру, залізнична станція на лінії Копичинці–Ярмолинці. Через Крогулець пролягає автошлях Гусятин–Копичинці.

Територія — 4,71 кв. км. Дворів — 257 (2014).

Адміністративне підпорядкування ред.


Топоніміка ред.

Назва поселення вказує, що за номінацією утворення воно могло виникнути від прикметник круглий, в значення округлий. Тобто воно відображає особливість тополандшафту навколишньої території, на якому розміщене село. Це навколишня територія населеного пункту, яка знаходиться на поверхні округлої форми[2].

Історія ред.

Крогулець на давніх мапах
 
Крогулець на мапі фон Міґа, XVIII ст.
 
Крогулець на австрійській топографічній мапі, 1861—1864 рр.
 
Крогулець на австрійській топографічній мапі, 1869—1887 рр.
 
Мешканці Крогулець у святковому одязі (початок XX ст.)

Давні часи ред.

У селі виявлено старожитності трипільської, омарівської, голіградської, черняхівської та ранніх слов'ян культур[3].

Середньовіччя, Новий Час ред.

3 березня 1578 р. король Стефан Баторій надає Станіславу Копичинському привілей на заснування містечка на німецькому (тевтонському) праві на своєму ґрунті, що по-простому зветься Крогулець та знаходиться на річці Нічлаві та біля лісу Вісєнча[4].

У XVIIIXIX ст. — село у власності Городиських.

1884 р. прокладено залізницю з Чорткова до Гусятина.

XX століття ред.

В 1905 р. відбувся селянський страйк, який влада придушила за допомогою війська.

У 1940 р. органи НКВС заарештували і знищили членів місцевого осередку ОУН — Теодора Антонюка (1921–1941), Михайла Мальського (1920–1941), Василя Парастюка (1922–1941), Івана Процишина (1910–1941), Василя Рога (1918–1941), Дмитра Родича (1919–1941).

Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. — під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни до Червоної армії мобілізовано зі села 231 осіб, з них 64 не повернулися додому.

Понад 30 крогулівчан були репресовані під час національно-визвольної боротьби українського народу середини 20 ст. В УПА загинули: Ярослав Багрій (1914–1946), Іван Прокопишин («Ніч»; 1914–1946), Ярослав Прунько (1926–1946), Степан (1921–1946) і Теодозій (1927–1947) Роги, Василь (1918–1945) і Деонізій (1923–1945) Стефанці, Василь Чорній (“Хмара”; 1915–1946).

Період Незалежности ред.

З 24 липня 2015 року Крогулець належить до Васильковецької громади[5].

З 1 вересня 2017 року на платформі Кругулець зупиняється дизель-поїздТернопіль-Гусятин. Відправлення з Тернополя о 9.10.

Релігія ред.

У селі є каплиця.

Пам'ятки ред.

  • Поселення Крогулець І (трипільська, голіградська, черняхівська та райковецька культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1414;
  • Поселення Крогулець ІІ (голіградська та черняхівська культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1415;
  • Поселення Крогулець III (комарівсько-тшинецька, голіградська, черняхівська та райковецька культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1416.

На південній околиці Крогульця росте дубовий ліс «Ріг».

Пам'ятники ред.

 
Пам'ятник Борцям за волю України

У 1991 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено:

Встановлено:

  • пам'ятні хрести на честь скасування панщини,
  • громадського руху 2-ї половини 19 ст. за тверезість,
  • воякам УПА, Борцям за волю України,
  • меморіальну таблицю на будинку, де у 1891—1901 рр. проживала родина Лепких (1991).

Соціальна сфера ред.

 
Колишня будівля сільської ради

Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», Братство тверезості (за активної участі о. Ісидора Кисілевського (1848—1927), який із 1882 р. служив парохом у селі), кооператива.

Наприкінці 19 ст. збудовано приміщення для двокласної школи, де навчали українською мовою. У 1972 р. споруджено нову будівлю.

У 1948 р. організовано колгосп.

Діють школа, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, літературно-меморіальний музей Б. Лепкого (1991) у місцевій школі, відділення зв'язку, фельдшерсько-акушерський пункт, три торгових заклади.

Населення ред.

Станом на 2014 у селі (разом з хутором Канал) проживала 891 особа.

Чисельність населення, чол.
2001 2014
869 758

Відомі люди ред.

Народилися
Перебували

У літературі ред.

У 1936 році видано 1-шу частину трилогії Б. Лепкого «Казка мойого життя» — «Крегулець».

У 2019 році Богдан Гринюка видав книгу «Коцюбинці та Чагарі: історико-краєзнавчий нарис»[11]..

Примітки ред.

  1. Підставка Р. Язловецький «ключ Поділля» // Нова доба. — 2014. — №; 33 (15 серп). — С. 4.
  2. Бучко Д., Котович, В. Походження назв населених пунктів Тернопільщини. — Дрогобич : Посвіт, 2017. — С. 154.
  3. Лист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року.
  4. AGAD, MК 118, f.198-200
  5. ВВРУ, 2016, № 8, стор. 19
  6. Нахлік Є., Нахлік, О. Глібовицький (Глібовіцкий) Омелян Михайлович // Франківська енциклопедія : в 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік ; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 355—357. — ISBN 978-966-914-034-0.
  7. У загарбницькій війні Росії проти України загинув медик з Чортківщини [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Чортків.City. — 2022. — 1 березня.
  8. П. Гуцал. Глібовицький Лонгин Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 149. — ISBN 978-966-528-318-8.
  9. дід по матері письменника Богдана Лепкого (хрестив його у церкві святої Параскеви)
  10. Adam Galos. Horodyski Tomasz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1962. — T. X/1, zeszyt 44. — S. 8-9. (пол.)
  11. Гринюка, Б. Коцюбинці та Чагарі : історико-краєзнавчий нарис / Богдан Гринюка. — Тернопіль, 2019. — 591 с. : іл. — ISBN 978-617-7516-81-0

Джерела ред.

  • Мельничук Б., Уніят В. Крогулець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 246. — ISBN 966-528-199-2.
  • Мельничук Б., Уніят В., Щавінський, В. Крогулець // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 74—76. — ISBN 978-966-457-228-3.
  • Гринюка, Б. Коцюбинці та Чагарі : історико-краєзнавчий нарис / Богдан Гринюка. — Тернопіль, 2019. — 591 с. : іл. — ISBN 978-617-7516-81-0.
  • Гринюка, Б. Окремі нотатки з історії храму святої Великомучениці Параскеви та греко-католицької громади села Крогулець (XVIII — кінець XX ст.) // Українська Греко-Католицька Церква у сучасних процесах розвитку українського суспільства (до 420-ліття укладення Берестейської унії. 70-ліття Львівського «псевдособору» 1946 р.): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 21–22 квітня 2016 р.). — Тернопіль, 2016. — С. 59–65.
  • Гринюка, Б. Історія храму св. Володимира Великого у с. Крогулець на Тернопільщині // Історія релігій в Україні: науковий збірник пам’яті Ярослава Дашкевича (1926–2010). — Частина 2: Філософія, соціологія, політологія релігії; Частина 3: Сакральні пам’ятки. — Львів, 2016.– С. 367–382.
  • Гринюка, Б. Релігійне життя в селі Крогулець на Тернопільщині (1946–1989 рр.) // Православ’я в Україні: Збірник матеріалів VI Міжнародної наукової конференції присвяченої 1000-літтю духовних зв’язків України з Афоном (1016–2016) та 25-літтю Помісного Собору Української Православної Церкви (1–3 листопада 1991) / Під ред. д. богосл. н., проф.., митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка), д. і. н. Г. В. Папакіна, Н. М. Куковальської та ін. — Київ, 2016. — С. 350–358.
  • Гринюка, Б. Історія села Крогулець в праці Богдана Лепкого «Казка мойого життя» // Тернопіль і Тернопілля в особах, подіях, документах: Матеріали І-ї Регіональної науково-практичної конференції. — Тернопіль, 2017. — С. 15–18.
  • Гринюка, Б. Діяльність українських товариств у селі Крогулець // Матеріали III міжнародної науково-практичної конференції «Тернопіль і Тернопілля в історії та культурі України і світу (від найдавніших часів до сьогодення)». — Тернопіль, 2017. — С. 139–148.
  • Гринюка, Б. Діяльність ОУН та УПА в селі Крогулець на Тернопільщині (1941–1945 рр.) // Український національно-визвольний рух у XX ст.: історія, теорія, практика: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, Україна, 13–14 жовтня 2017 року). / Редколегія: О. М. Петровський, Б. Б. Буяк, І. М. Вітенко, A. Janowski, В. С. Мисик, Ф. І. Полянський, Я. В. Мерещак, І. Ф. Янюк. // Науковий, методичний, інформаційний збірник Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти. — Тернопіль, 2017. — С. 110–115.
  • Гринюка, Б. Діяльність Організації українських націоналістів у селі Крогулець на Тернопільщині (1938–1941 рр.) // Військово-науковий вісник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. — Вип. 29. — Львів, 2018. — С. 3–12.
  • Krogulec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 680. (пол.). — S. 680. (пол.)