Вікіпедія

Користувач:Zibrow/Чернетка

Німецький виробник автомобілів BMW брав участь у Формулі-1 з перших сезонів Чеміпіонату світу. Компанія виступала у перегонах у 1950-х і 1960-х роках, часто за регламентом Формули-2, перш ніж створити рядний чотирициліндровий двигун з турбонаддувом BMW M12/13 у 1980-х роках. Цей двигун став результатом угоди між BMW і Brabham, згідно з якою шасі команди оснащувалися двигунами BMW з 1982 по 1987 рік. Найвищим досягненням цієї співпраці стало чемпіонство Нельсона Піке в 1983 році за кермом Brabham BT52 з двигуном BMW. Протягом цього періоду BMW також постачала двигуни M12/13 на замовлення командам ATS, Arrows, Benetton і Ligier. У 1988 році команда Brabham тимчасово покинула Формулу-1, а компанія BMW відмовилася від офіційної підтримки двигунів, які все ще використовувалися командою Arrows під маркою Megatron. Двигуни з турбонаддувом були заборонені оновленим технічним регламентом Формули-1 на сезон 1989 року, що означало кінець для двигунів M12/13.

Наприкінці 1990-х BMW вирішила повернутися до Формули-1, підписавши ексклюзивний контракт з командою Williams, яка потребувала нового довгострокового постачальника двигунів після виходу Renault у 1997 році. Результатом програми стало створення нового двигуна V10, який дебютував у перегонах на Williams FW22 у 2000 році. У наступному році Williams з двигунами BMW почали боротися за перемоги в гонках, але бажане чемпіонство так і не вдалося досягти через домінування Міхаеля Шумахера та Ferrari у першій половині 2000-х років. До 2005 року стосунки між BMW і Williams погіршилися, і BMW вирішила розлучитися з командою Френка Вільямса і придбати конкуруючу команду Sauber.

Проект BMW Sauber тривав з 2006 по 2009 рік і призвів до значного підвищення результатів колишньої швейцарської приватної команди. Після двох фінішів на подіумі в перший рік послідувало солідне третє місце в Кубку конструкторів у 2007 році, яке стало другим після дискваліфікації команди McLaren. У 2008 році Роберт Кубіца здобув першу та єдину перемогу для команди на Гран-прі Канади, і деякий час лідирував у чемпіонаті серед пілотів, але команда вирішила зосередитися на розробці нового боліда 2009 року та втратила конкурентну форму до кінця сезону. Сезон 2009 року став великим розчаруванням, оскільки шасі F1.09 виявилося неконкурентоспроможним. У поєднанні з глобальною фінансовою рецесією та розчаруванням компанії обмеженнями сучасних технічних правил у розробці технологій, пов’язаних із дорожніми автомобілями, BMW вирішила вийти зі спорту, продавши команду її засновнику Петеру Зауберу.

Участь в 1950-1960-х роках

ред.
 
Герхард Міттер за кермом боліда BMW 269 Формули-2 на якому він потрапив в смертельну аварію під час практики на Гран-прі Німеччини 1969 року.

У перші роки післявоєнного Чемпіонату світу Формули-1 приватні гоночні автомобілі BMW, засновані на довоєнному шасі BMW 328, брали участь у Гран-прі Німеччини 1952 та 1953 років. Компанії Alex von Falkenhausen Motorenbau (AFM) та Veritas використовували похідні від BMW автомобілі в окремих гонках з 1951 по 1953 роки. Чемпіонат фактично проводився відповідно до правил Формули-2, що дозволяло автомобілям BMW брати участь у перегонах. Серед модифікованих 328 був один з двигуном позаду (відомий як «Heck», німецький автомобільний термін, що означає «задній»), конструктивна особливість, яка стала стандартною у Формулі-1 на початку 1960-х після подальшого успіху команди Cooper.[1]

У 1960-х роках Гран-прі Формули-1 в Німеччині часто проводилася одночасно з гонками Формули-2 на тій же трасі, що дозволяло брати участь болідам BMW Формули-2. Команда BMW разом з пілотом Губертом Гане взяли учатсь в Гран-прі Німеччини 1967 року, використовуючи шасі Lola Формули-2 зі збільшеним двигуном BMW, що означало, що воно відповідало правилам Формули-1, тоді як Девід Гоббс, що виступав за команду Lola, взяв участь в гонці з такою ж комбінацією шасі та двигуна, але зі стандартним малим двигуном BMW. У гонці 1968 року Гане повернувся з комбінацією попереднього року та фінішував десятим, що стало найкращим результатом BMW в Формулі-1 на той момент. Для гонки 1969 року BMW представила три власних шасі 269 Формули-2, для тріо Гане, Герхарда Міттера та Дітера Квестера, але Міттер отримав смертельну травму в аварії під час вільного заїзду, і решта команди відмовилася від участі в гонці.[2]

Постачальник двигунів

ред.

Brabham, ATS, Arrows, Benetton та Ligier (1982–1988)

ред.
Докладніше: BMW M12
 
Співпраця між BMW і Brabham тривала з 1981 по 1987 рік. На фото Нельсон Піке за кермом Brabham BT54 з двигуном BMW на Гран-прі Німеччини 1985 року.

Після початку в 1977 році проекту Формули-1 Renault з двигуном з турбонаддувом і подальшого зростання успіху, BMW вирішила розробити власний турбодвигун для спорту, програму, про яку вона оголосила ЗМІ в квітні 1980 року.[3] Двигун базувався на агрегаті M10, чотирициліндровому 1,5-літровому атмосферному двигуні, який був розроблений наприкінці 1950-х років. Його гоночна похідна модель M12 також використовувалася в гонках протягом усього проміжного періоду, виграючи гонки Формули-2 та інших категорій.[4] У 1979 і 1980 роках BMW надала парк ідентичних автомобілів M1 для Формули-1 та інших професійних водіїв для участі в чемпіонаті BMW M1 Procar Championship, раунди якого проводилися під час гоночних вихідних Гран-прі, таким чином зміцнюючи зв'язки марки з Формулою-1. У той же час Йохен Неерпаш керував розробкою Паулем Роше прототипу 1,4-літрового турбодвигуна, який незабаром розвивав 600 к.с. при тиску 2,8 бар. Він був оснащений єдиним турбокомпресором Kühnle, Kopp & Kausch (KKK) і електронікою Bosch, включаючи систему впорскування палива. Цей двигун ліг в основу дизайну M12/13, гоночного агрегату, який BMW зрештою постачав п'яти командам з 1982 по 1988 рік.[5]

Початкові дискусії були проведені з дворазовим чемпіоном світу Нікі Лаудою та McLaren щодо кампанії 1980 року, але правління BMW відхилило прохання Неерпаша щодо програми. Тоді Нірпаш залишив свою посаду, щоб приєднатися до французької марки Talbot, яка також планувала вийти на Формулу-1, у цьому випадку з командою Ligier. Neerpasch організував продаж двигуна Rosche M12/13 компанії Talbot, але Rosche та наступник Neerpasch, Дітер Стапперт, успішно опротестували їх правлінню, що таке підприємство заслуговує на повну відданість роботам, особливо враховуючи той факт, що M12/13 був похідним від виробництва двигун дорожнього автомобіля означав, що потенційний успіх може бути надзвичайно цінним для BMW з точки зору маркетингу та продажів. Таким чином, BMW домовилася про ексклюзивну поставку двигунів M12/13 для команди Brabham.[5]

Випробування M12/13 почалися наприкінці 1980 року з шасі Brabham BT49, переобладнаним для встановлення двигуна. Дизайнер команди Гордон Мюррей розробив нову машину, BT50 для двигуна, але вона була завершена лише в сезоні 1981 року. BT50 мав подовжену колісну базу та більший паливний елемент, ніж BT49, щоб відповідати вимогам потужнішого двигуна з турбонаддувом, а також був одним із перших болідів Формули-1 із вбудованою телеметрією як засобом моніторингу вприскування палива двигуном. 5] Головний пілот команди, Нельсон Піке, випробовував BT50 протягом 1981 року, але машина виявлялася хронічно ненадійною, доки наприкінці року Bosch не представив цифрову електронну систему керування, яка негайно покращила ситуацію.[3] BT50 один раз брав участь у гонках на Гран-прі Великої Британії 1981 року, де Піке встановив кваліфікаційний час на 0,7 секунди повільніше, ніж його зусилля на BT49 з двигуном Cosworth DFV. BT50 керувався погано, але зафіксував 192 милі на годину (309 км/год) через радар, приблизно на 15 миль на годину (24 км/год) швидше, ніж BT49.[6] Тим часом Brabham виграв чемпіонат серед пілотів з Піке, який керував BT49 протягом усього сезону.[7]

Brabham розпочав сезон 1982 року з двома шасі BT50 з двигуном BMW на Гран-прі Південної Африки, де Піке та Патрезе посіли друге та четверте місця відповідно, але зійшли з гонки на початку гонки. Керівник команди Берні Еклстоун перебував під тиском титульного спонсора команди, Parmalat, щоб захистити чемпіонство Піке, і вирішив взяти участь у перегонах на шасі BT49 від Cosworth на Гран-прі Бразилії, який Піке виграв, але пізніше був дискваліфікований за обхід мінімального обмеження ваги. за допомогою «гальм з водяним охолодженням». Обидва гонщики також брали участь у гонках BT49 на Гран-прі Лонг-Біч, і команда бойкотувала Гран-прі Сан-Марино в рамках триваючої війни між FISA та FOCA. Для наступної гонки, Гран-прі Бельгії, Піке та Патрезе повернулися до BT50, але Піке фінішував на три кола позаду переможця, а Патрезе зійшов. Оскільки відносини між Brabham, BMW і Parmalat стали напруженими, Екклстоун був змушений піти на компроміс: Піке продовжив розробку BT50, а Патрезе брав участь у перегонах на шасі Cosworth. На Гран-прі Монако Патрезе переміг, тоді як Піке був більш ніж на дві секунди повільнішим у кваліфікації та зійшов з гонки. Найнижча точка участі BMW у Формулі-1 досі припала на Гран-прі Детройта, де проблеми з надійністю двигуна завадили Піке пройти кваліфікацію.

Однак доля BMW раптово покращилася на наступній гонці в Канаді, де прохолодні умови підходили для двигунів з турбонаддувом і дозволили Піке очолити додому Патрезе (все ще в BT49), щоб записати першу перемогу BMW у Формулі-1. До кінця сезону обидва гонщики брали участь у перегонах на BT50 і використовували радикальну стратегію Мюррея – заплановані піт-стопи для дозаправки в середині гонки, щоб багаторазово бігти в передній частині поля. Однак машина все ще була ненадійною, тому Піке та Патрезе обмежилися лише чотирма фінішами до кінця сезону. Конкурентоспроможність двигуна BMW продемонструвала той факт, що Піке пішов з лідерства на Гран-прі Великої Британії, Франції та Німеччини, тоді як Патрезе також пішов з лідерства на Гран-прі Австрії. Патрезе також забезпечив перше найшвидше коло BMW на Гран-прі Франції, а Піке взяв першу поул-позицію марки на австрійській гонці.

У 1983 році підвищена надійність двигуна BMW у новому BT52 дозволила Піке виграти чемпіонат серед водіїв після капітального ремонту Алена Проста (Renault) у заліку очок. Brabham також посів третє місце в Чемпіонаті конструкторів, хоча відсутність послідовності Патрезе в другій машині завадила команді боротися за цей титул. Піке виграв три гонки, а Патрезе виграв фінал сезону. Цього сезону BMW також почала постачати свої двигуни німецькій команді ATS, але єдиний пілот Манфред Вінкельхок не зміг набрати жодних очок.

У 1984 році BMW розширилася до трьох команд, також поставивши M12/13 для Arrows. Шасі A7 команди не було готове на початку сезону, і пілоти Марк Сюрер і Тьєррі Бутсен керували A6 з двигуном Cosworth у десяти з 32 заявок, але набрали три очки з двигунами BMW пізніше в цьому році. ATS знову не зміг забити ані Вінкельхоку, ані Герхарду Бергеру, і пішов зі спорту наприкінці сезону. У передній частині поля Піке не зміг захистити свій титул, на якому домінували два пілоти McLaren, Нікі Лауда та Прост. Піке взяв дев'ять поул-позицій протягом сезону, але знявся з такої ж кількості гонок, і McLarens зазвичай були швидшими в умовах перегонів, хоча він виграв Гран-прі Канади та Детройта. Другий Brabham був заповнений у більшості перегонів Тео Фабі, який намагався брати участь у повному сезоні IndyCars, але присвятив себе повній роботі у Формулі-1 частину року. Через американські зобов'язання він пропустив три гонки, в яких його замінив брат Коррадо. Вінкельхок також виступав за команду в останній гонці сезону після того, як батько Фабісів помер незадовго до події.

У 1985 році Brabham перейшов на шини Pirelli, які раніше не були дуже конкурентоспроможними проти відомих постачальників Goodyear і Michelin, в надії, що італійська компанія зможе надати індивідуальні шини, які особливо підійдуть для нового шасі BT54. Це виявилося помилкою, оскільки Піке виграв лише одну гонку — Гран-прі Франції — і команда впала з четвертого на п’яте місце в Чемпіонаті конструкторів. Команда знову мала чітку політику пілота номер один, а друге місце знову було поділено, цього разу між Франсуа Ено та Сюрером. Стрілки, навпаки, провели значно кращий сезон, набравши 17 очок разом з Бергером і Бутсеном, включаючи подіум для останнього на Гран-прі Сан-Марино.

 
Benetton стала єдиною командою після Brabham, що здобувала перемогу з двигуном M12/13. На Фото Герхард Бергер за кермом Benetton B186 на Гран-прі Детройта 1986 року.

Для сезону 1986 року Мюррей розробив радикально низьке шасі BT55, метою якого було значно зменшити опір автомобіля та знизити його центр ваги. BMW виготовив двигун M12/13/1, який був нахилений набік, щоб поміститися в зменшений простір, відведений для двигуна. Незважаючи на свої теоретичні переваги, BT55 виявився неконкурентоспроможним, страждаючи від поганої тяги та численних механічних несправностей, спричинених проблемами поглинання масла в нахиленому двигуні. Крім того, команда постраждала від смерті Еліо де Анджеліса в аварії на тестуванні після чотирьох гонок; його заміна Дерек Ворвік і Патрезе, який повернувся в команду, набрали два очки за весь сезон. Команда Arrows також відстала, набравши лише одне очко з Бутсеном, Сурером і Крістіаном Даннером, а також втратила послуги Сурера в середині сезону, коли швейцарський пілот отримав серйозні травми під час аварії на ралі. Таким чином, найуспішніше партнерство BMW у 1986 році було з новою командою Benetton, яка набрала 19 очок, виграла Гран-прі Мексики та зайняла дві поул-позиції з Бергером і Тео Фабі. Arrows і Benetton продовжували використовувати оригінальну «вертикальну» версію двигуна M12/13.

У 1987 році BMW скоротила свої повні зобов'язання до єдиної поставки Brabham; команда створила більш консервативне шасі BT56 і набрала десять очок разом з Патрезе, Андреа де Чезарісом і Стефано Моденою. Наприкінці року власник команди Берні Екклстоун, який все більше брав участь у управлінні комерційною частиною спорту, вирішив не брати участь у змаганнях наступного року, завершивши перебування BMW як постачальника заводських турбодвигунів. Команда Arrows, однак, все ще прагнула використовувати вертикальну версію M12/13 і домовилася про те, щоб її титульний спонсор, USF&G, придбав решту запасів. Двигуни отримали назву «Мегатрони» і використовувалися для приводу машин Arrows у 1987 та 1988 роках, а також для команди Ligier лише у 1987 році. В останньому з цих двох сезонів Arrows посіла п’яте місце в Чемпіонаті серед конструкторів, і цей результат є найкращим за 25-річну історію команди.

У 1989 році технічний регламент був змінений, щоб заборонити двигуни з турбонаддувом, заборонивши двигун М12/13. За час перебування у Формулі-1 двигун виграв чемпіонат серед водіїв 1983 року та дев'ять Гран-прі. Він також зайняв 14 поул-позицій і встановив 13 найшвидших кіл.

Williams (2000–2005)

ред.
Докладніше: Вільямс (команда Формули-1)
 
Ральф Шумахер за кермом Williams FW25 на Гран-прі США 2003 року. Сезон 2003 року став найуспішнішим з шести сезонів співпраці Williams з BMW.

Після десятирічної відсутності у Формулі-1 BMW почала оцінювати повернення в спорт наприкінці 1990-х років. У 1998 році марка підписала контракт на постачання двигунів команді Williams. Вільямс вигравав чемпіонати серед пілотів у 1992, 1993, 1996 і 1997 роках, а також чемпіонати серед конструкторів у всі ці роки, а також у 1994 році в успішному партнерстві з Renault, але французька компанія вийшла зі спорту наприкінці 1997 року. , через що власник команди Френк Вільямс і технічний директор Патрік Хед потребують нового партнерства щодо двигуна, щоб залишатися конкурентоспроможними. Оскільки BMW витратив 18 місяців на розробку та тестування безнаддувного трилітрового двигуна V10 відповідно до технічних норм, які суттєво змінилися з 1980-х років, команда використовувала старі двигуни Renault під маркою Mecachrome, а потім Supertec.

Двигун BMW E41 був готовий до участі в сезоні 2000 року, встановлювався на FW22 і керувався Ральфом Шумахером і Дженсоном Баттоном. Шумахер піднявся на подіум у першій гонці двигуна та додав ще два протягом сезону. Серія послідовних результатів, які набирали очки, означала, що Williams посів третє місце в Чемпіонаті серед конструкторів, на деяку відстань відстаючи від домінуючих команд Ferrari та McLaren, але випереджаючи виробників двигунів з останнім досвідом.

Після відносно консервативного E41, BMW розробила більш агресивний двигун P80 для 2001 року, базовий номер типу, який зберігався до кінця участі компанії у Формулі-1. Двигун негайно продемонстрував значне покращення потужності, що підштовхнуло Шумахера та нового товариша по команді Хуана Пабло Монтойю до боротьби за перемоги в гонках. Загалом обидва гонщики здобули чотири перемоги в гонках, але втратили інші можливості через ненадійність і гоночні інциденти. Шасі FW23 також не вистачало найкращої притискної сили, щоб конкурувати з пілотами Ferrari та McLaren на будь-якій трасі, хоча це був клас поля на «силових трасах», таких як Гоккенхайм і Монца.

У 2002 році надійність і стабільність шасі FW24 було значно покращено, але Ferrari зробила більш значний крок вперед із власним шасі F2002 і домінувала в обох чемпіонатах. Команда набрала на дванадцять очок більше, ніж у попередньому році, і обійшла McLaren на друге місце в Чемпіонаті серед конструкторів, але виграла лише одну гонку з Шумахером на Гран-прі Малайзії. Крім того, Монтойя не зміг виграти жодної гонки, незважаючи на сім поул-позицій.

У 2003 році команда Williams була більш конкурентоспроможною, оскільки обидва гонщики виграли двічі, а Монтойя продовжував боротися за чемпіонство серед водіїв до передостанньої гонки сезону. Однак, зрештою, він не впорався, як і команда в Чемпіонаті конструкторів, оскільки, хоча FW25 часто був автомобілем, який потрібно перемогти в другій половині сезону, потрібно було занадто багато часу, щоб досягти цієї точки.

У 2004 році команда виготовила шасі FW26, яке мало радикальну носову частину, розроблену Антонією Терзі. Однак ця конструкція виявилася неефективною в інший рік домінування Ferrari, і Вільямс скотилася на четверте місце в Чемпіонаті конструкторів, а перемога Монтойї в Гран-прі Бразилії стала його єдиною перемогою в сезоні 2004 року. До цього результату команда зазнала ганьби подвійної дискваліфікації на Гран-прі Канади через несправності гальмівної системи, а потім Шумахер отримав травму хребта в результаті аварії на високій швидкості на Гран-прі Сполучених Штатів, яка спричинила його пропустити шість гонок, поки не одужає. Обидва пілоти покинули команду після закінчення сезону.

Сезон 2005 року, який став останнім для асоціації BMW з Williams, показав погіршення результатів команди, яка опустилася на п'яте місце в Чемпіонаті конструкторів.[3] Жоден із трьох пілотів команди — Марк Веббер, Нік Гайдфельд і Антоніо Піццонія — не зміг виграти гонку, а найкращим результатом команди став подвійний подіум на Гран-прі Монако.[4] На цей час відносини команди з постачальником двигунів погіршилися, оскільки компанія BMW вважала, що їхні двигуни здатні вигравати чемпіонати, але їх підводило шасі Williams, яке вони оснащували.[5] Компанія BMW запропонувала повністю викупити команду в надії отримати повний контроль над її спробами досягти успіху в Формулі-1, але Френк Вільямс відмовився від продажу.[6] В підсумку в BMW вирішили викупити команду-конкурента Sauber на сезон 2006 року і розірвати угоду з Williams.[7]

BMW Sauber

ред.
Докладніше: Sauber Motorsport
BMW Sauber
 
Повна назваBMW Sauber F1 Team
БазаГінвіль, Швейцарія
Відомий персоналМаріо Тайссен
Петер Заубер
Віллі Рампф
Майк Крак
Відомі гонщики  Нік Гайдфельд
  Жак Вільнев
  Роберт Кубіца
  Себастьян Феттель
Статистика виступів у Формулі-1
ДебютГран-прі Бахрейну 2006
Остання гонкаГран-прі Абу-Дабі 2009
Гран-прі70
ДвигуниBMW
Кубки конструкторів0 (най.: 2-ге, 2007)
Чемпіони світу0 (най.: 4-те, 2008, Кубіца)
Перемоги1
Подіуми17
Очки308
Поули1
Найшвидші кола2

BMW купила швейцарську команду Sauber у червні 2005 року, щоб сформувати команду BMW Sauber F1 Team (спочатку BMW планувала використовувати назву BMW F1 Team).[7] Поглинання відбулося після того, як відносини BMW з Williams погіршилися в попередні місяці, а їх партнерство повністю завершилося в кінці сезону 2005 року.[8] Команда, яка діяла за німецькою гоночною ліцензією, базувалася в штаб-квартирі Sauber в Гінвілі, Швейцарія, і в штаб-квартирі BMW в Мюнхені, Німеччина. BMW зберегли назву Sauber протягом сезонів 2006-2009 років через історичні причини, незважаючи на право власності BMW.[9]

Команда двічі піднялась на подіум та завершила сезон п'ятою в чемпіонаті 2006 року, її першому сезоні у Формулі-1. За цим послідувало друге місце в 2007 році після того, як команда McLaren була виключена з чемпіонату. Роберт Кубіца здобув єдину перемогу команди на Гран-прі Канади 2008 року. Після невдалого сезону 2009 року BMW покинула Формулу-1 і продала команду назад її засновнику Петеру Зауберу.

2006

ред.
 
Нік Гайдфельд за кермом BMW Sauber F1.06 на Гран-прі Угорщини 2006 року, де він здобув перший подіум для команди в сезоні.

На сезоні 2006 року BMW Sauber підписали Ніка Гайдфельда з Williams на посаду основного пілота, тоді як чемпіон світу 1997 року Жак Вільнев мав чинний дворічний контракт із Sauber.[10] Роберт Кубіца був підписаний на роль третього пілота команди.[11] Команда продовжила використовувати потужності Sauber, здебільшого для побудови шасі та тестування в аеродинамічній трубі, тоді як штаб-квартира BMW у Мюнхені відповідала за створення нового 2,4-літрового двигуна P86 V8, що було зумовлено зміною технічного регламенту, який змусив замінити формулу 3-літрового двигуна V10.[12] Нові двигуни BMW замінили двигуни Ferrari під маркою Petronas, які використовувалися на болідах Sauber з 1997 року. Основні спонсори команди Sauber, Petronas і Credit Suisse, поновили свої контракти з BMW.[13][14] Команда також оголосила про технічне партнерство з технологічною компанією Intel.[15] 16 січня 2006 року команда представила свій болід F1.06 з новою лівреєю, яка зберігалася протягом усього періоду перебування BMW у Формулі-1 та складалася з традиційних синьо-білих кольорів BMW з червоними акцентами.[16]

До першої гонки в Бахрейні Нік Гайдфельд та Жак Вільне кваліфікувалися 10-м та 11-м відповідно.[17] Вільнев зійшов в гонці через проблеми з двигуном, а Гайтфельд фінішував 12-м, відставши на одне коло від лідера.[18] Вільнев приніс перші очки для команди, посівши сьоме місце на Гран-прі Малайзії, в той час як Нік Гайдфельд був змушений зійти з дистанції через відмову двигуна наприкінці гонки, коли перебував на п'ятотому місці.[19] Протягом перших двох третин сезону пілоти набирали очки, посідаючи сьоме та восьме місця, а також четверте та шосте місце для Гайдфельда та Вільнева відповідно на Гран-прі Австралії.[20] На Гран-прі Франції команда використала радикальні аеродинамічні елементи «вежі-близнюки» на передній частині автомобіля, які мали покращити потік повітря над верхньою частиною шасі.[21] Деталі були негайно заборонені Fédération Internationale de l'Automobile (FIA), оскільки вони були визнані такими, що перешкоджають огляду пілотів і таким чином ставлять під загрозу безпеку.[22]

На Гран-прі Угорщини Гайдфельд приніс перший подіум для команди, стартувавши з десятого місця. У цій гонці також дебютував Роберт Кубіца, який замінив Вільнева після того, як останній потрапив в серйозну аварію на попередньому Гран-прі Німеччини.[23] Кубіца фінішував сьомим, хоча пізніше був дискваліфікований, оскільки його машина виявилася недостатньою вагою.[24] Офіційною причиною відсутності Вільнева було те, що він відновлювався після аварії, але пізніше команда оголосила, що зміна пілота була остаточною.[25] Кубіца приніс BMW Sauber другий подіум у сезоні на Гран-прі Італії, після того, як провів більшість гонки на третьому місці та проїхав декілька кіл в статусі лідера під час першого раунду піт-стопів, тоді як Гайдфельд фінішував восьмим.[26][27] Команда набрала в цілому 36 очок і фінішувала п'ятою в Кубку конструкторів, покращивши восьме місце Sauber з 20 очками в 2005 році.[28][29]

2007

ред.
 
Нік Гайдфельд за кермом F1.07 на Гран-прі Канади 2007 року, де він показав найкращий результат команди в сезоні, фінішувавши другим.

19 жовтня 2006 року BMW оголосила, що Роберт Кубіца стане партнером Ніка Гайдфельда в сезоні Формули-1 2007 року, а Себастьян Феттель візьме на себе роль тестового та резервного пілота.[30] Пізніше Тімо Глок був підписаний як другий тест-пілот команди.[31] 16 січня 2007 року команда представила свій новий болід на сезон 2007 року, F1.07.[32]

Новий автомобіль продемонстрував багатообіцяючу форму під час зимових випробувань та декілька разів очолював підсумкові таблиці.[33][34][35] Проте голова команди Маріо Тайссен висловив деякі сумніви щодо надійності перед першою гонкою сезону.[36] На Гран-прі Австралії Кубіца зійшов з гонки через проблему з коробкою передач, коли перебував на четвертому місці, а Гайдфельд, який їхав позаду нього, перейняв його позицію, так і фінішувавши четвертим.[37][38] У перших гонках сезону Гайдфельд і Кубіца здобули достатньо очок, для того щоб закріпити BMW Sauber на третьому місці в Кубку конструкторів після Ferrari та McLaren.[39] Тайссен також зазначив, що в плані темпу BMW Sauber знаходиться значно ближче до двох найкращих команд ніж до команд позаду.[40]

Гран-прі Канади приніс команді неоднозначну результат. У той час як Гайдфельд показав найкращий результат BMW Sauber на той момент, посівши друге місце, Кубіца зазнав серйозної аварії, яка призвела до тривалого періоду автомобіля безпеки.[41] ЗМІ спочатку повідомляли, що Кубіца зламав ногу, але пізніше виявилося, що він обійшовся лише вивихом щиколотки та струсом мозку.[42] Феттель замінив Кубіцу на Гран-прі США, де він фінішував восьмим, ставши таким чином наймолодшим гонщиком, який набирав очкки у чемпіонаті світу Формули-1 на той момент.[43] Пізніше в цьому сезоні Феттель перейшов в команду Toro Rosso, щоб замінити Скотта Спіда на посаді основного пілота.[44]

Кубіца повернувся до гонок на Гран-прі Франції та підтвердив своє відновлення, фінішувавши на четвертій позиції.[45] На Гран-прі Угорщини Гайдфельд приніс команді другий подіум в сезоні, фінішувавши тертім.[46] До кінця сезону пілоти команди продовжили стабільно здобувати очки, набравши загалом 101 заліковий бал, що забезпечило BMW Sauber друге місце в Кубку конструкторів після дискваліфікації McLaren.[47][48] Гайдфельд набрав 61 очко проти 39 у Кубіци, тоді як єдина поява Феттеля принесла команді один додатковий бал.[49]

2008

ред.
 
Роберт Кубіца за кермом F1.08 на Гран-прі Канади 2008 року, де він здобув першу та єдину перемогу для BMW Sauber.

21 серпня 2007 року BMW підтвердила свій склад пілотів Гайдфельда та Кубіци на сезон 2008. [16] Їхній автомобіль 2008 року, F1.08, був офіційно представлений у Мюнхені на BMW Welt 14 січня 2008 року. Наступного дня він дебютував на трасі у Валенсії, за кермом якого був Роберт Кубіца. Керівник команди Маріо Тайссен поставив мету першої перемоги команди.

BMW Sauber добре розпочав сезон, Кубіці ледь не вдалося досягти поулу після помилки на його головному кваліфікаційному колі в Мельбурні. Пізніше він знявся після удару Кадзукі Накадзіми, але Гайдфельд фінішував другим. Кубіца посів друге місце в Малайзії, а Гайдфельд був 6-м і провів найшвидше коло гонки. Загальна сума очок команди в 11 була її найбільшим результатом на той час. У Бахрейні Кубіца здобув першу в історії поул-позишн для себе та команди, обійшовши Феліпе Массу трохи менше ніж на три сотих секунди. Далі команда фінішувала 3-м і 4-м у гонці, зрівнявшись із найвищою кількістю очок у раунді та вперше піднявши їх на перше місце в чемпіонаті серед конструкторів.

Команда також посіла друге місце на Гран-прі Монако з Робертом Кубіцею, перемігши обидва Ferrari та відстаючи від McLaren Льюїса Хемілтона лише на три секунди.

Перша гоночна перемога BMW Sauber відбулася в 2008 році на Гран-прі Канади, коли команда досягла першого-двох результатів з першою перемогою Роберта Кубіци, а Нік Гайдфельд посів друге місце. Перемога прийшла після того, як Льюїс Хемілтон зіткнувся з Кімі Райкконеном на пітлейні, завершивши гонку для обох пілотів. Кубіца дотримувався іншої стратегії дозаправки, ніж Гайдфельд, який також ненадовго лідирував у гонці, перш ніж забезпечити фініш один-два для BMW Sauber комфортним способом.

Після проривної перемоги команди розробку було перенесено на сезон 2009 року, де вступають у дію нові правила. Це дуже дратувало Кубіцу (який лідирував у чемпіонаті після Гран-прі Канади), оскільки він відчував, що вони могли мати реальні шанси отримати принаймні один титул. Відсутність розвитку відобразилася в падінні форми протягом другої половини сезону, в результаті чого BMW випередили Renault, Toyota і навіть Toro Rosso (які почали сезон як одна з найповільніших команд) до кінця сезону. . Незважаючи на це, Кубіца залишався з зовнішнім шансом виграти чемпіонат пілотів до Гран-прі Китаю, 17-го раунду з 18.

У жовтні команда підтвердила, що в сезоні 2009 року вони будуть керувати Робертом Кубіцею та Ніком Гайдфельдом [17].

2009

ред.
 
Невтішні результати шасі F1.09 посприяли виходу BMW з Формули-1 в кінці сезону. На фото Нік Гайдфельд на Гран-прі Іспанії 2009 року.

Хоча BMW Sauber планувала сезон 2009 як рік, коли вони змагатимуться за титул, їх початок сезону був розчаруванням. Кубіца йшов на 3-му місці в першому раунді, коли він зіткнувся з Феттелем під час боротьби за 2-е місце і був змушений піти. Тоді Гайдфельд забезпечив команді перший подіум року в Малайзії, але після 6 гонок BMW Sauber зібрав лише 6 очок і посів 8 місце в Чемпіонаті конструкторів з 10 команд. Для Туреччини було встановлено низку оновлень, включаючи покращену систему рекуперативного гальмування (KERS) і двоярусний дифузор. У той час як новий дифузор був реалізований, KERS не міг бути виготовлений відповідно до нового автомобіля, і обидва гонщики брали участь у перегонах без пристрою. Після відбіркової сесії Гран-прі Великобританії Маріо Тайссен оголосив, що команда вирішила припинити подальшу розробку KERS; одним із найсильніших прихильників яких був BMW, і натомість зосередилися на покращенні аеродинаміки автомобіля. Це залишило Ferrari і McLaren єдиними користувачами системи KERS. На Гран-прі Європи у Валенсії Роберт Кубіца набрав перші очки для команди після гонки в Туреччині.

Після засідання правління BMW 28 липня наступного ранку компанія провела прес-конференцію, на якій підтвердила вихід команди з Формули-1 наприкінці 2009 року. Голова Норберт Райтхофер назвав це рішення стратегічним.[18] Асоціація команд Формули-1 опублікувала заяву у відповідь, в якій пообіцяла допомогти команді залишитися у Формулі-1.[19]

15 вересня 2009 року було оголошено, що BMW Sauber знайшов покупця, компанію Qadbak Investments Limited, яка представляє інтереси Європи та Близького Сходу. Проте Lotus отримав 13-й і останній слот у Чемпіонаті 2010 року. Команда отримала те, що було названо 14-ю заявкою, яка залежала або від того, що інша команда вибула, або від того, що всі інші команди погодилися дозволити 28 автомобілям взяти участь у Чемпіонаті 2010.[20][21]

22 листопада швейцарська газета SonntagsZeitung повідомила, що спроба Qadbak придбати команду провалилася, оскільки у неї не було необхідних коштів. Qadbak виявилася підставною компанією без активів та без інвесторів.[22] 27 листопада 2009 року було оголошено, що Петер Заубер викупить команду за умови, що команда отримає заявку FIA на сезон 2010. [23] Згодом FIA надала заявку Sauber 3 грудня, після того як Toyota залишила Формулу-1.[24] У 2010 році команда перейiла на використання двигунів Ferrari, але була змушена продовжити використовувати назву BMW Sauber.[25]

Результати двигунів BMW в Формулі-1 (1952–2009)

ред.
Учасник Сезон(и) Перемоги Перша перемога Остання перемога Поули Перший поул Останній поул
  Frazer Nash 1952 0 — — 0 — —
  Ернест Клодвіг 1952–1953 0 — — 0 — —
  Рудольф Краузе 1952 0 — — 0 — —
  "Бернгард Наке" 1952 0 — — 0 — —
  Віллі Кракау 1952 0 — — 0 — —
  Марсель Бальза 1952 0 — — 0 — —
  Dora Greifzu 1953 0 — — 0 — —
  Ганс Кленк 1954 0 — — 0 — —
  Bayerische Motoren Werke 1967–1968 0 — — 0 — —
  Lola Racing Ltd 1967 0 — — 0 — —
  Brabham 1981–1987 8 Гран-прі Канади 1982 Гран-прі Франції 1985 13 Гран-прі Австрії 1982 Гран-прі Нідерландів 1985
  ATS 1983–1984 0 — — 0 — —
  Arrows 1984–1988† 0 — — 0 — —
  Benetton 1986 1 Гран-прі Мексики 1986 Гран-прі Мексики 1986 2 Гран-прі Австрії 1986 Гран-прі Італії 1986
  Ligier 1987† 0 — — 0 — —
  Williams 2000–2005 10 Гран-прі Сан-Марино 2001 Гран-прі Бразилії 2004 17 Гран-прі Франції 2001 Гран-прі Європи 2005
  BMW Sauber 2006–2009 1 Гран-прі Канади 2008 Гран-прі Канади 2008 1 Гран-прі Бахрейну 2008 Гран-прі Бахрейну 2008
Загалом 1952–2005 20 Гран-прі Канади 1982 Гран-прі Канади 2008 33 Гран-прі Австрії 1982 Гран-прі Бахрейну 2008

† Двигуни BMW були перейменовані на Megatron у 1987 та 1988 роках.

Результати виступів в Формулі-1

ред.
Докладніше: Результати виступів BMW в Гран-прі

Примітки

ред.
  1. ↑ 8W - When? - Early post-war German F2 cars. forix.autosport.com. Процитовано 17 липня 2024.
  2. ↑ 8W - Who? - Kurt Ahrens Jr, Hubert Hahne. forix.autosport.com. Процитовано 17 липня 2024.
  3. ↑ 2005 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 19 липня 2024.
  4. ↑ Williams - Year by Year | Formula 1®. www.formula1.com (англ.). Процитовано 19 липня 2024.
  5. ↑ Lostia, Michele (17 травня 2005). Williams Doubts BMW will Buy Sauber. autosport.com (англ.). Процитовано 19 липня 2024.
  6. ↑ Hughes, Elliott (2 грудня 2021). Sir Frank Williams' ten greatest F1 moments. Magneto (брит.). Процитовано 19 липня 2024.
  7. ↑ а б BMW buys Sauber to form own team (брит.). 22 червня 2005. Процитовано 17 липня 2024.
  8. ↑ Henry, Alan (23 червня 2005). Williams lose BMW power. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 17 липня 2024.
  9. ↑ Bmw Adopts Sauber Name. motorsport.com (англ.). 16 листопада 2005. Процитовано 18 липня 2024.
  10. ↑ Sport, By Times Online and PA (19 липня 2024). Villeneuve staying with BMW Sauber. www.thetimes.com (англ.). Процитовано 19 липня 2024.
  11. ↑ Kubica Signs For BMW. www.eurosport.com (англ.). 20 грудня 2005. Процитовано 19 липня 2024.
  12. ↑ BMW Sauber F1 Team - Comparison V10 and V8 engine. www.press.bmwgroup.com (англ.). Процитовано 19 липня 2024.
  13. ↑ BMW Sauber Announces Petronas As Sponsor Partner. motorsport.com (англ.). 28 листопада 2005. Процитовано 19 липня 2024.
  14. ↑ Credit Suisse to remain in F! with BMW. | F1 | Crash. www.crash.net (англ.). 10 жовтня 2005. Процитовано 19 липня 2024.
  15. ↑ BMW-Sauber net Intel sponsorship (брит.). 15 грудня 2005. Процитовано 19 липня 2024.
  16. ↑ BMW Sauber Launches The F1-06 In Valencia. motorsport.com (англ.). 4 лютого 2006. Процитовано 19 липня 2024.
  17. ↑ 2006 FORMULA 1™ Gulf Air Bahrain Grand Prix - QUALIFYING. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 20 липня 2024.
  18. ↑ Bahrain 2006 - Result • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 20 липня 2024.
  19. ↑ Malaysia 2006 - Result • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 20 липня 2024.
  20. ↑ FIA Formula One World Championship Standings 2006 | Motorsport Stats. motorsportstats.com. Процитовано 20 липня 2024.
  21. ↑ BMW Resurrect Twin Towers. www.eurosport.com (англ.). 14 липня 2006. Процитовано 20 липня 2024.
  22. ↑ BMW ordered to remove nose fins (брит.). 25 липня 2006. Процитовано 20 липня 2024.
  23. ↑ BMW SAUBER F1 TEAM - TEST DRIVER KUBICA REPLACES VILLENEUVE IN BUDAPEST. www.press.bmwgroup.com. Процитовано 20 липня 2024.
  24. ↑ Kubica Thrown Out. www.eurosport.com (англ.). 6 серпня 2006. Процитовано 20 липня 2024.
  25. ↑ It’s the end of the road for Villeneuve. www.thetimes.com (англ.). 7 серпня 2006. Процитовано 20 липня 2024.
  26. ↑ Italy 2006 - Lap by lap • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 20 липня 2024.
  27. ↑ FORMULA 1™ Gran Premio Vodafone d'Italia 2006 - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 20 липня 2024.
  28. ↑ 2006 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 20 липня 2024.
  29. ↑ 2005 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 20 липня 2024.
  30. ↑ Kubica, Vettel Keep Bmw Sauber Seats For 2007. motorsport.com (англ.). 25 жовтня 2006. Процитовано 20 липня 2024.
  31. ↑ Noble, Jonathan (21 грудня 2006). BMW confirm Glock as second test driver. autosport.com (англ.). Процитовано 20 липня 2024.
  32. ↑ The new BMW F1.07. www.grandprix.com. 16 січня 2007. Процитовано 20 липня 2024.
  33. ↑ 2007 Team-by-team Preview. motorsport.com (англ.). 8 березня 2007. Процитовано 21 липня 2024.
  34. ↑ Kubica On Top. www.eurosport.com (англ.). 18 січня 2007. Процитовано 21 липня 2024.
  35. ↑ Collantine, Keith (25 лютого 2007). 2007 testing round-up 5. RaceFans (брит.). Процитовано 21 липня 2024.
  36. ↑ BMW merely looking for finish in Australia. | F1 | Crash. www.crash.net (англ.). 10 березня 2007. Процитовано 21 липня 2024.
  37. ↑ Collantine, Keith (18 березня 2007). Raikkonen wins on Ferrari debut as Hamilton starts F1 career with podium. RaceFans (брит.). Процитовано 21 липня 2024.
  38. ↑ Australia 2007 - Result • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 21 липня 2024.
  39. ↑ Monaco 2007 - Championship • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 21 липня 2024.
  40. ↑ Interview with BMW Sauber’s Mario Theissen. formula1.com (англ.). 20 квітня 2007. Процитовано 21 липня 2024.
  41. ↑ Collantine, Keith (10 червня 2007). Hamilton wins amid Canada carnage. RaceFans (брит.). Процитовано 21 липня 2024.
  42. ↑ Unscathed Kubica out of hospital (брит.). 11 червня 2007. Процитовано 21 липня 2024.
  43. ↑ Keating, Steve (10 серпня 2007). Vettel becomes youngest F1 point scorer. reuters.com (англ.). Процитовано 21 липня 2024.
  44. ↑ Vettel Replaces Speed. www.eurosport.com (англ.). Процитовано 21 липня 2024.
  45. ↑ Collantine, Keith (1 липня 2007). French GP 2007 review: Raikkonen's tactical triumph. RaceFans (брит.). Процитовано 21 липня 2024.
  46. ↑ FORMULA 1™ Magyar Nagydíj 2007 - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 21 липня 2024.
  47. ↑ Spurgeon, Brad (13 вересня 2007). McLaren fined $100 million in Formula One spying scandal. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 21 липня 2024.
  48. ↑ 2007 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 21 липня 2024.
  49. ↑ FIA Formula One World Championship Standings 2007 | Motorsport Stats. motorsportstats.com. Процитовано 21 липня 2024.

Посилання

ред.
  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: BMW Sauber
Як постачальник двигунів
Чемпіони світу
  Нельсон Піке
Чемпіони
1983
 
Поточні конструктори (2024)

Alpine · Aston Martin · Ferrari · Haas · McLaren · Mercedes · RB · Red Bull · Sauber · Williams

 
Колишні конструктори

AFM · AGS · Alfa Romeo · AlphaTauri · Alta · Amon · Andrea Moda · Apollon · Arrows · Arzani-Volpini · Aston-Butterworth · ATS (Italy) · ATS (Germany) · BAR · Behra-Porsche · Bellasi · Benetton · BMW · Boro · Brabham · Brawn · BRM · BRP · Bugatti · Cisitalia · Coloni · Connaught · Connew · Cooper · Cosworth · Dallara · De Tomaso · Delahaye · Derrington-Francis · Eagle · Eifelland · Emeryson · EMW · ENB · Ensign · ERA · EuroBrun · Ferguson · FIRST · Fittipaldi · Fondmetal · Footwork · Force India · Forti · Frazer Nash · Fry · Gilby · Gordini · Greifzu · Haas/Lola · Hesketh · Hill · HWM · HRT  · Honda · Jaguar · JBW · Jordan · Kauhsen · Klenk · Kojima · Kurtis Kraft · Lancia · Larrousse · LDS · LEC · Leyton House · Life · Ligier · Lola · Lotus (1958–1994) · Lotus (2010–2011) · Lotus (2012-2015) · Lyncar · Maki · March · Martini · Marussia · Maserati · Matra · MBM · McGuire · Merzario · Midland · Milano · Minardi · Modena · MRT · Onyx · OSCA · Osella · Pacific · Parnelli · Penske · Porsche · Prost · Racing Point · Racing Point Force India · RAM · RE · Rebaque · Renault · Reynard · Rial · Scarab · Scirocco · Shadow · Shannon · Simtek · Spirit · Spyker · Stebro · Stewart · Super Aguri · Surtees · Talbot · Talbot-Lago · Tec-Mec · Tecno · Theodore · Token · Toleman · Toro Rosso · Toyota · Trojan · Tyrrell · Vanwall · Veritas · Virgin · Williams (FWRC) · Wolf · Zakspeed

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Zibrow/Чернетка&oldid=43101776