Конференційна матриця

вид матриць

У математиці конференційна матриця (або C-матриця) — квадратна матриця з нулями на діагоналі, та з і поза діагоналлю така, що кратна одиничній матриці . Отже, якщо матриця має порядок , то . Деякі автори дають загальніше визначення, вимагаючи наявності нуля в кожному рядку і кожному стовпці, але не обов'язково на діагоналі[1][2].

Конференційні матриці виникли у зв'язку із завданнями телефонії[3]. Їх увів Вітольд Белевич[en], термін «конференційна матриця» також увів він. Белевич цікавився створенням ідеальної телефонної мережі конференц-зв'язку з ідеальних трансформаторів. Він відкрив, що такі мережі можна подати конференційними матрицями, що й дало їм назву[4]. Конференційні матриці також застосовують у статистиці[5] та еліптичній геометрії[6].

Для ( завжди парне) існує два види конференційних матриць. Якщо звести конференційну матрицю до нормального вигляду, вона стане симетричною (якщо ділиться на 4) чи антисиметричною (якщо парне, але не ділиться на 4).

Нормальний вигляд конференційної матриці ред.

Щоб отримати нормальний вигляд конференційної матриці  , потрібно:

  1. Переставити рядки матриці   так, щоб усі нулі опинилися на діагоналі (якщо використовується загальніше визначення конференційної матриці)
  2. У рядках, перший елемент яких від'ємний, змінити знак у всіх елементів.
  3. Змінити або не змінити знак у елементів першого рядка, щоб вийшла симетрична або антисиметрична матриця.

Отримана такими перетвореннями з конференційної матриці матриця також є конференційною матрицею. Перші елементи кожного рядка крім першого в конференційній матриці нормального вигляду дорівнюють 1 (у першому рядку перший елемент 0).

Симетрична конференційна матриця ред.

Якщо   — симетрична конференційна матриця порядку  , то   має бути не лише порівнянним із  , але також   має бути сумою квадратів двох цілих чисел[7]. Засобами елементарної теорії матриць можна довести[6], що   завжди буде сумою квадратів цілих чисел, якщо   є степенем простого числа[8].

Для заданої симетричної конференційної матриці  , підматрицю  , отриману викреслюванням із  першого рядка та стовпця, можна розглядати як зейделеву матрицю суміжності деякого графа. Це граф із   вершиною, що відповідають рядкам і стовпцям матриці  , дві вершини є суміжними, якщо відповідні елементи матриці   від'ємні. Отриманий граф є строго регулярним і належить до конференційних графів (названих саме через конференційні матриці).

Існування конференційних матриць порядку  , дозволене наведеними вище обмеженнями, відоме тільки для деяких значень  . Наприклад, якщо   де   — степінь простого числа, порівнянний з   , то графи Пелі дають приклади симетричних матриць порядку  : як   береться зейделева матриця суміжності графа Пелі. Перші кілька можливих порядків симетричних конференційних матриць   = 2, 6, 10, 14, 18, (не 22, оскільки 21 не є сумою двох квадратів), 26, 30, (не 34, оскільки 33 не є сумою двох квадратів), 38, 42, 46, 50, 54, (не 58), 62 (послідовність A000952 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS); для всіх наведених значень відомо, що симетричні конференційні матриці існують. Для n = 66 питання залишається відкритим[коли?].

Приклад ред.

Істотно єдина[en] конференційна матриця порядку 6 має вигляд:

  ,

решту конференційних матриць порядку 6 можна отримати із даної зміною знака деяких рядків та/або стовпців (а також переставлянням рядків та/або стовпців, якщо використовується загальніше визначення).

Антисиметричні конференційні матриці ред.

Антисиметричні конференційні матриці можна отримати методом Пелі. Нехай   — степінь простого числа із залишком  . Тоді існує граф Пелі порядку  , який приводить до антисиметричної конференційної матриці  . Ця матриця виходить, якщо для   взяти  -матрицю з   на  -ій позиції і   на  -ій, якщо існує ребро орграфа з   в  , і нулями на діагоналі. Потім   будується із  , як і в симетричному випадку, але перший рядок складається з недодатних чисел. Отримана в такий спосіб   буде антисиметричною конференційною матрицею.

Цей метод вирішує лише невелику частину проблеми визначення, для яких  , що діляться на 4, існує антисиметрична конференційна матриця порядку  .

Примітки ред.

  1. Malcolm Greig, Harri Haanpää, and Petteri Kaski, Journal of Combinatorial Theory, Series A, vol. 113, no. 4, 2006, pp 703—711, DOI:10.1016/j.jcta.2005.05.005
  2. Harald Gropp, More on orbital matrices, Electronic Notes in Discrete Mathematics, vol. 17, 2004, pp 179—183, DOI:10.1016/j.endm.2004.03.036
  3. Belevitch, pp. 231—244.
  4. Colbourn and Dinitz, (2007), p.19
    van Lint and Wilson, (2001), p.98
    Stinson, (2004), p.200
  5. Raghavarao, D. Some optimum weighing designs // Annals of Mathematical Statistics[en] : journal. — 1959. — Vol. 30, no. 2 (21 April). — P. 295—303. — DOI:10.1214/aoms/1177706253. Архівовано з джерела 3 березня 2016.
  6. а б van Lint, J.H., and Seidel, J.J. (1966), Equilateral point sets in elliptic geometry. Indagationes Mathematicae, vol. 28, pp. 335—348.
  7. Belevitch, p.240
  8. Stinson, p.78

Література ред.

  • Belevitch, V. (1950), Theorem of 2n-terminal networks with application to conference telephony. Electr. Commun., vol. 26, pp. 231—244.
  • Goethals, J.M., and Seidel, J.J. (1967), Orthogonal matrices with zero diagonal. Canadian Journal of Mathematics, vol. 19, pp. 1001—1010.
  • Seidel, J.J. (1991), ed. D.G. Corneil and R. Mathon, Geometry and Combinatorics: Selected Works of J.J. Seidel. Boston: Academic Press. Several of the articles are related to conference matrices and their graphs.
  • Colbourn, Charles J.; Dinitz, Jeffrey H. (2007) Handbook of Combinatorial Designs, Boca Raton, Florida: Chapman and Hall/CRC Press, ISBN 1-58488-506-8.
  • van Lint, Jacobus Hendricus; Wilson, Richard Michael (2001) A Course in Combinatorics, Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 0-521-00601-5.
  • Stinson, Douglas Robert (2004) Combinatorial Designs: Constructions and Analysis, New York: Springer, ISBN 0-387-95487-2.