Степінь простого числа

В математиці степінь простого числа — це просте число, піднесене до цілого додатного степеня.

Приклади

ред.

Числа  ,   і   є степенями простих чисел, тоді як  ,   і   ні.

Двадцять найменших степенів простих чисел[1]:

2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 11, 13, 16, 17, 19, 23, 25, 27, 29, 31, 32, 37, 41, …

Властивості

ред.

Алгебраїчні властивості

ред.

Комбінаторні властивості

ред.

Властивість степеня простого числа, що часто використовується в аналітичній теорії чисел, — множина степенів простих чисел, що не є простими, є малою в тому сенсі, що нескінченна сума обернених до них величин збіжна, хоча множина простих чисел є великою множиною.

Властивості подільності

ред.

Функція Ейлера ( ) і сигма-функції ( ) і ( ) від степеня простого числа можна обчислити за формулами:

 
 
 

Всі степені простих чисел є недостатніми числами. Степінь простого   є n-майже простим. Невідомо, чи можуть степені простих чисел   бути дружніми числами. Якщо такі числа існують, то   повинно бути понад   і n повинен бути понад 1400.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Jones, Gareth A. and Jones, J. Mary. Springer-Verlag. Elementary Number Theory. — London : Limited, 1998.