Комета Шумейкерів — Леві 9
Комета Шумейкерів — Леві 9 (D/1993 F2) — короткоперіодична комета, що стала першим (і до липня 2009 єдиним[1]) небесним тілом, чиє падіння на Юпітер в липні 1994 року було зафіксовано астрономами. Це зіткнення двох небесних тіл Сонячної системи стало першим, яке спостерігало людство.
 Комета Шумейкер-Леві 9, являла собою ланцюжок фрагментів |
|
| Відкриття | |
|---|---|
| Першовідкривач: | Юджин та Керолін , Девід Леві |
| Дата відкриття: | 24 березня 1993 |
| Альтернативні позначення: | 1993e |
| Характеристики орбіти | |
| Епоха: | 2449480,5 (8 травня 1994) |
| Афелій: | 8,349026 а. о. |
| Перигелій: | 5,380 563 а. о. |
| Велика піввісь орбіти: | 6,864 795 а. о. |
| Ексцентриситет орбіти: | 0,216 209 |
| Період обертання: | 17,99 років |
| Нахил орбіти: | 6,0033 ° |
| Останній перигелій: | 24 березня 1994 |
| Наступний перигелій: | впала на Юпітер |
| Фізичні характеристики | |
ВідкриттяРедагувати
Комету було відкрито 24 березня 1993 року в обсерваторії Маунт Паломар подружжям Юджином та Керолін Шумейкер та Девідом Леві. На час відкриття вона вже являла собою ланцюжок фрагментів[2]. Розрахунки показали, що до свого відкриття, 7 липня 1992, комета пройшла за 15 000 км від хмарного покриву Юпітера, і припливні сили розірвали її на окремі фрагменти, розміром до 10 км у поперечнику, що розтягнулися ланцюжком на 200 тис. км.[3].
Параметри перед зіткненнямРедагувати
На початку 1994 року комета мала такі параметри орбіти: перигелій 5,381 а. о.; ексцентриситет 0,216; нахил орбіти до екліптики 6°00'; аргумент перицентра 354°53'; довгота висхідного вузла 220°32'; середня аномалія 242,7°; орбітальний період 18,0 років. Стандартна зоряна величина комети - 6m.
Зіткнення з ЮпітеромРедагувати
Під час чергового наближення до планети в липні 1994 фрагменти комети врізалися в атмосферу Юпітера на швидкості 64 км/с, викликавши потужні збурення хмарного покриву (спостерігалося 21 зіткнення, оскільки деякі фрагменти до падіння розпалися). Падіння комети було передбачене та спостерігалося як із Землі, так і з космосу, воно відбувалося з 16 по 22 липня. Точки падіння перебували в південній півкулі Юпітера, на протилежному боці від Землі, тому самі моменти падіння спостерігалися лише апаратом «Галілео», що перебував на відстані 1,6 а. о. від Юпітера. Однак збурення в атмосфері Юпітера, що утворилися після падіння, спостерігалися із Землі після повороту Юпітера навколо своєї осі.
Перший фрагмент (A) увійшов в атмосферу Юпітера 16 липня о 20:16 UTC. При цьому спостерігався спалах із температурою 24 000 К, хмара газів піднялося на висоту до 3000 км[джерело?], внаслідок чого її стало видно із Землі.
Найбільший фрагмент G зіткнувся з Юпітером 18 липня о 7:34 UTC. Через кілька годин в атмосфері утворилася темна пляма, оточена двома кільцями. Діаметр зовнішнього кільця сягав 12 000 км (близько до діаметра Землі), вивільнена енергія оцінена у 6 млн мегатонн у тротиловому еквіваленті[3] (у 750 разів більше всього ядерного потенціалу, накопиченого на Землі).
Наслідків падіння фрагментів T, U та V спостерігати не вдалося. Можливо, вони відхилилися від траєкторії комети та уникли зіткнення[3].
Див. такожРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Комета Шумейкерів — Леві 9 |
ПриміткиРедагувати
- ↑ Второй удар по Юпитеру
- ↑ IAU Circular No. 5725
- ↑ а б в Падіння комети на Юпітер // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 338-339. — ISBN 966-613-263-X.
