Вікіпедія

Спостереження до відкриття

Спостереження до відкриття[1][2] — це виявлення зображення космічного об'єкта на знімках або фотопластинах, зроблених раніше дати його відкриття. Як правило, такі зображення шукають, щоб уточнити його орбіту шляхом збільшення дуги спостереження.

Супутник Юпітера Валетудо був відкритий у 2017 році, але відтоді було ідентифіковано кілька його зображень, зроблених ще до відкриття. Зокрема, це зображення зроблене 28 лютого 2003 року телескопом CFHT. Положення Валетудо на ньому позначено двома помаранчевими рисками.

Найчастіше на архівних зображеннях знаходять малі планети, але іноді — комети, карликові планети, природні супутники або зорі; на них знаходили навіть екзопланети[3].

Спостереження до відкриття (англ. precovery, скорочення від pre-discovery recovery) не слід плутати з повторним відкриттям після втрати (recovery) — тобто повторним віднайденням тіла, яке було відкрите, але після цього втрачене (див. втрачена мала планета).

Загальний опис ред.

Щоб визначити орбіту тіла, необхідно кілька разів зафіксувати його положення на небесній сфері. Що більше інтервал між спостереженнями, то точнішим буде розрахунок орбіти. Однак якщо об'єкт відкрито недавно, дані спостережень охоплюватимуть інтервал тривалістю лише кілька днів або тижнів — цього вистачає на розрахунок лише приблизної орбіти.

Якщо щойно відкритий об'єкт привертає особливу увагу — наприклад, якщо це астероїд, який загрожує зіткненням із Землею, — дослідники роблять грубий розрахунок його орбіти і починають шукати його на архівних зображеннях, іноді знятих кілька десятиліть тому. Якщо його вдається знайти на давніх фотографіях, це значно подовжує дугу його спостереження, а отже, дає змогу розрахувати його орбіту набагато точніше.

До появи швидких і потужних комп'ютерів вишукувати малі космічні тіла на архівних зображеннях було непрактично, оскільки це потребувало багато людської праці. У загальному випадку такі зображення були отримані давно, роки або навіть десятиліття тому, причому зовсім з іншою метою (дослідження галактик тощо), і не мало сенсу витрачати час на пошуки звичайних астероїдів на них. Натомість сьогочасні комп'ютери легко й швидко аналізують цифрові астрономічні зображення і звіряють їх із зоряними каталогами, які містять положення мільярдів зір. Вони здатні знаходити на знімках зображення нещодавно знайдених об'єктів. З середини 1990-х років цю методику використовують для визначення орбіт малих планет.

Приклади ред.

Приклад спостереження задовго до відкриття: 31 грудня 2000 року було знайдено навколоземний астероїд; він отримав позначення 2000 YK66. Було розраховано його орбіту, і виявилося, що його вже бачили за пів століття до того, 23 лютого 1950 року, і тоді він отримав тимчасове позначення 1950 DA, але невдовзі був втрачений. Надзвичайно довгий період спостереження дав змогу дуже точно розрахувати його орбіту, і з'ясувалося, що існує невелика ймовірність його зіткнення із Землею (1:300). Після точного обрахунку орбіти астероїду можуть присвоїти номер-префікс — у цьому випадку (29075) 1950 DA.

Астероїд 69230 Гермес був знайдений у 2003 році й отримав номер, але виявилося, що його вже відкривали у 1937 році[4] і навіть дали йому назву Гермес, але невдовзі втратили[5]. Стару назву відновлено[6].

Астероїд-кентавр 2060 Хірон відкрили у 1977 році, але згодом виявилося, що він присутній на зображеннях, знятих ще у 1895 році[7].

Ще один цікавий випадок спостереження до відкриття — Нептун. Галілео Галілей спостерігав його принаймні двічі, 28 грудня 1612 року і 27 січня 1613 року, коли той перебував майже прямо за Юпітером (якщо дивитися з Землі). Оскільки Нептун рухається дуже повільно і є набагато тьмянішим порівняно з іншими планетами, відомими на той час, Галілей прийняв його за нерухому зорю. Галілей помітив, що «зоря» чомусь рухається, і зазначив, що за час між двома спостереженнями її видима відстань від іншої зорі дещо змінилася. Однак креслення, які він робив, на відміну від сучасних фотозображень, були надто грубі, щоб уточнити орбіту такого віддаленого об'єкта. Через це планета залишалася невідкритою ще цілих 246 років — аж до 1846 року.

У 1795 році Жозеф Лаланд теж прийняв Нептун за зорю[8][9].

У 1690 році Джон Флемстид прийняв за зорю Уран і навіть позначив його як зорю 34 Тельця.

Імовірно, одним із найекстремальніших випадків спостережень до відкриття був супутник Юпітера Ганімед. До нього теж причетний Галілей: вважається, що він відкрив його в 1610 році. Китайський астроном Сі Цзецзун (席澤宗) припустив, що китайський астроном Гань Де (甘德) відкрив Ганімед ще в 365 році до н. е., побачивши його неозброєним оком і описавши його як маленьку червону зорю поруч із Юпітером[10].

Карликові планети ред.

 ЗемляДизноміяЕридаХаронПлутонМакемакеХаумеа2007 OR10КваварСеднаОрк
Порівняльні розміри найбільших ТНО і Землі.
Зображення об'єктів — посилання на статті.

Дати фактичного відкриття і спостереження до відкриття добре відомих карликових планет, малих планет та кандидатів у карликові планети:

Індекс Об'єкт Рік відкриття Рік спостереження
до відкриття 		Проміжок часу
в роках 		Абсолютна
зоряна
величина
2 Паллада 1802 1779[11] 23 4,13
134340 Плутон 1930 1909[12] 21 −0,7
19521 Хаос 1998 1991[13] 7 5,0
20000 Варуна 2000 1954[14] 46 3,76
38628 Гуйя 2000 1996[15] 4 5,04
78799 2002 XW93 2002 1989[16] 13 5,5
28978 Іксіон 2001 1982[17] 19 3,6
55637 2002 UX25 2002 1991[18] 11 3,87
50000 Квавар 2002 1954[19] 48 2,82
307261 2002 MS4 2002 1954[20] 48 3,7
55565 2002 AW197 2002 1997[21] 5 3,5
612533 2002 XV93 2002 1990[22] 12 5,42
174567 Варда 2003 1980[23] 23 3,1
84922 2003 VS2 2003 1991[24] 12 4,1
208996 2003 AZ84 2003 1996[25] 7 3,54
455502 2003 UZ413 2003 1954[26] 49 4,38
90377 Седна 2003 1990[27] 13 1,83
444030 2004 NT33 2004 1982[28] 22 4,4
230965 2004 XA192 2004 1989[29] 15 4,1
90568 2004 GV9 2004 1954[30] 50 4,25
90482 Орк 2004 1951[31] 53 2,2
175113 2004 PF115 2004 1992[32] 12 4,54
120347 Салація 2004 1982[33] 22 4,36
120348 2004 TY364 2004 1983[34] 21 4,52
136108 Гаумеа 2004 1955[35] 49 0,2
145451 2005 RM43 2005 1976[36] 29 4,4
145452 2005 RN43 2005 1954[37] 51 3,89
202421 2005 UQ513 2005 1990[38] 15 3,4
136199 Ерида 2005 1954[39] 51 −1,17
136472 Макемаке 2005 1955[39] 50 −0,3
470308 2007 JH43 2007 1984[37] 23 4,49
229762 Гк'кунл'хомдіма 2007 1982[40] 25 3,69
225088 Гунгун 2007 1985[41] 22 1,8
523671 2013 FZ27 2013 2001[42] 12 4,1
472271 2014 UM33 2014 2003[43] 11 5,2
523794 2015 RR245 2015 2004[44] 11 3,6
2018 VG18 2018 2003[45] 15 3,5

Комети хмари Оорта ред.

Щоб подолати відстань від орбіти Нептуна (її радіус — 30,1 астрономічної одиниці, або 4,5 млрд км) до перигелію (точки максимального наближення до Сонця), кометам, які наближаються до Сонця з хмари Оорта, потрібно понад 10 років. Оскільки архіви сучасних астрономічних досліджень охоплюють дедалі більше тьмяних космічних об'єктів, знаходити на астрономічних фотознімках давні зображення вже відкритих об'єктів стає дедалі простіше.

Комети хмари Оорта
Комета Дата відкриття Дата спостереження

до відкриття

Відстань від Сонця

під час відкриття (а. о.)

Відстань від Сонця

під час спостереження до відкриття (а. о.)

Хто спостерігав
C/2010 U3 (Боаттіні) 31.10.2010 05.11.2005 18,4 25,8 JPL[46]
C/2012 S1 (ISON) 21.09.2012 30.09.2011 6,3 9,4 JPL[47]
C/2013 A1 (Сайдинг Пружина) 03.01.2013 04.10.2012 7,2 7,9 JPL[48]
C/2017 K2 (PANSTARRS) 21.05.2017 12.05.2013 16,1 23,7 JPL[49]

Поточні проєкти ред.

DANEOPS (DLR-Archenhold Near Earth Objects Precovery Survey)[50] і ANEOPP (The Arcetri Near Earth Object Precovery Program)[51] — програми систематичного вивчення астрономічних фотоархівів для виявлення давніх реєстрацій навколоземних об'єктів.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ McNaught, R. H.; Steel, D. I.; Russell, K. S.; Williams, G. V. (1 січня 1995). Near-Earth Asteroids on Archival Schmidt Plates. Т. 84. с. 170. Процитовано 8 березня 2023.
  2. ↑ AANEAS: A Valedictory Report. www.vdrsyd.com. Процитовано 8 березня 2023.
  3. ↑ HubbleSite - NewsCenter - Hubble Finds Hidden Exoplanet in Archival Data (04/01/2009) - The Full Story. web.archive.org. 5 квітня 2009. Архів оригіналу за 5 квітня 2009. Процитовано 8 березня 2023.
  4. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 8 березня 2023.
  5. ↑ HOW THE ASTEROID STORY HIT: AN ASTRONOMER REVEALS HOW A DISCOVERY SPUN OUT OF CONTROL. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 8 березня 2023.
  6. ↑ HOW THE ASTEROID STORY HIT: AN ASTRONOMER REVEALS HOW A DISCOVERY SPUN OUT OF CONTROL. minorplanetcenter.net. Процитовано 8 березня 2023.
  7. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  8. ↑ Internet Archive (2000). The planet observer's handbook. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-78981-3.
  9. ↑ Price, Fred W. (26 жовтня 2000). The Planet Observer's Handbook (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-78981-3.
  10. ↑ Galilean moons | Mediander | Topics. web.archive.org. 1 грудня 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 8 березня 2023.
  11. ↑ Charles Messier, premier observateur de l’astéroïde Pallas. Ciel & Espace (фр.). Процитовано 8 березня 2023.
  12. ↑ Wild, W. J.; Buchwald, G.; Dimario, M. J.; Standish, E. M. (1 грудня 1998). Serendipitous Discovery of the Oldest Known Photographic Plates with Images of Pluto. Т. 30. с. 55.P14. Процитовано 8 березня 2023.
  13. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  14. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  15. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  16. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  17. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  18. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  19. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  20. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  21. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  22. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  23. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  24. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  25. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  26. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  27. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  28. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  29. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  30. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  31. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  32. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  33. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  34. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  35. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  36. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  37. ↑ а б Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  38. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  39. ↑ а б Precovery. Wikipedia (англ.). 1 липня 2022. Процитовано 8 березня 2023.
  40. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  41. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  42. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  43. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  44. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  45. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  46. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  47. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  48. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  49. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  50. ↑ The DANEOPS Project. web.archive.org. 21 грудня 2017. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 8 березня 2023.
  51. ↑ The Arcetri NEO Precovery Program. web.archive.org. 3 серпня 2015. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. Процитовано 8 березня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Спостереження_до_відкриття&oldid=42282061