Відкрити головне меню

Колегіум єзуїтів (Полоцьк)

Навчальний заклад єзуїтів у місті Полоцьк, Білорусь

ІсторіяРедагувати

Єзуїтський колегіум був заснований в 1580 (або в 1581 році) Петром Скаргою як середній навчальний заклад єзуїтів.

Того ж року на острові Західної Двини був побудований будинок колегіуму. У 1-й половині XVII ст. після пожежі був побудований дерев'яний костел Святого Стефана і будівлі колегіуму і училища на новому місці між Верхнім замком і посадом. У 1750 році була побудована кам'яна 3-поверхова будівля.

Колегіум поступово розвивався до 1772 р, коли після першого поділу Речі Посполитої східна частина Білорусі була долучена до Російської імперії. У числі приєднаних до Росії міст був і Полоцьк. Через рік після цієї події, в 1773 році, діяльність ордена єзуїтів була заборонена рішенням Папи Римського. Однак Катерина II таке рішення не підтримала і на території імперії єзуїти продовжили свою діяльність. Полоцьк фактично став їх столицею. Більш того, з 1777 року при Полоцькому колегіумі було відкрито єдиний в тогочасній Європі єзуїтський новіціат (установа для підготовки ченців).

При колегіумі створювалася і найбільша бібліотека міста. Бібліотека Полоцького єзуїтського колегіуму стала одним із центрів інтелектуального життя Білорусі, була предметом постійної турботи полоцьких єзуїтів. При колегіумі діяла друкарня.

Перетворення на академіюРедагувати

15 червня 1812 року відбулася урочисте відкриття Полоцької єзуїтській академії, на якому були присутні білоруський генерал-губернатор герцог Олександр Вюртембергський[ru], греко-католицький архієпископ Іоан Красовський та інші[1].

У 1812 г. колегіум перетворюється в єзуїтську академію наук і прирівнюється до університету.

 
Костел і академія єзуїтів. Абмери, 1828

Полоцька єзуїтська академія була єдиним вищим навчальним закладом на сучасній території Білорусі в першій чверті XIX ст. На час заборони діяльності єзуїтського ордену в Росії (1820) академія налічувала 112 єзуїтів.

При Полоцької академії існував конвікт (інтернат) для малозабезпечених учнів.

Після закриттяРедагувати

У колишньому колегіумі з 1835 р розмістився Полоцький кадетський корпус. До західного крила головної будівлі приєднується нова частина, зведений будинок директора і 6 службових будівель.

РуйнуванняРедагувати

У 1944 році, після вигнання німців з Полоцька, який тимчасово був обласним центром, в приміщенні колишнього колегіуму знаходилося кілька адміністративних установ і шпиталь. Тут же в аварійних умовах проживало більше ста сімей полочан. У другій половині 1950-х рр. було здійснено спробу відновити будівлю і пристосувати її під Суворівське військове училище, але безрезультатно. Стан пам'ятки, залишеної без нагляду, надалі погіршувався. До Полоцьку стали навідуватися республіканські і обласні комісії з Мінську і Віцебску. Остання з них, очолювана тодішнім заступником голови Ради Міністрів УРСР В. Г. Каменських і головою Держбуду БРСР архітектором В. А. Королем прийняла рішення про «недоцільність і неможливість» відновлення комплексу. Будівлі були зняті з обліку пам'яток історії та культури. На їх знищення «цільовим призначенням» з бюджету області було виділено 30 тисяч рублів. У сiчнi 1964 року костел Святого Стефана і частина колегіуму були підірвані. Після руйнування утворилося близько 50 тисяч кубічних метрів «високоякісної цегли і щебеню, які підприємствами і населенням протягом року були використані на благоустрій міста». «За добре виконані роботи по знищенню будівлі кадетського корпусу в місті Полоцьку» учасникам акції було оголошено подяку, двох із них нагороджено почесними грамотами міськвиконкому. Ці документи по реалізації цього акту вандалізму, тривалий час надійно заховані від зацікавлених в Полоцькому архіві, було опубліковано в першому номері історико-літературного журналу «Полоцький літописець».

На місці зруйнованих будівель в 1976—1979 рр. зведений «престижний» дев'ятиповерховий житловий будинок для провінційної еліти. Від колегіуму, прихованого за цією будівлею, збереглися в катастрофічному стані тільки південна частина головного корпусу і західне крило.

Часткове відновлення будівліРедагувати

 
Будинок колишнього калегіуму

У 2005 році комплекс будівель колишнього колегіуму був реконструйований і переданий Полоцькому державному університету. Сучасний Полоцький університет прагне до наступності з традиціями колегіуму та академії єзуїтів.

АрхітектураРедагувати

Мурований колегіум в Полоцьку вважався найбільшим серед монастирів Білорусі. До величного мурованого костелу прилягали дерев'яні споруди. З 1750 року на місці знищеного вогнем монастиря зведено мурований. Високі ґрунтові води змусили вжити спеціальних заходів при будівництві: в основу головної будівлі були закладені надземні кам'яні водостоки, які дренували ґрунт, в стінах вбудовані вентиляційні ходи, склепіння обладнано водоспусками.

Величезний Е-подібний в плані триповерховий колегіум займав площу 7180 м2. Перед його довгим без виступів фасадом відкривався чудовий краєвид: під вікнами, на терасі, утвореної схилом й укріпленою кам'яною підпірною стінкою, був закладений регулярний сад. Нижче текла повноводна Двина, за нею лежала Зарічна, нижча частина Полоцька і далі — рівні поля і ліси. В сторону саду був орієнтований парадний вхід до колегіуму. Вестибюль з'єднувався з великою парадною (річною) їдальнею, що знаходилась у середньому виступі колегіуму. Виступ досягав по висоті інших триповерхових частин колегіуму. Підлога в їдальні дерев'яна тільки біля стін, посередині була з кахлів і з опалювальними каналами. На стінах висіли картини, амвон праворуч від входу був оброблений стукко.

До їдальні примикала одноповерхова кухня. Над нею знаходився музей з бібліотекою, що в різьблених шафах з позолоченими бюстами містила понад 23 тисяч томів. Решта приміщень поділялися кам'яними стінами й сполучалися коридором, що огинав усю будівлю. Перекриття всіх поверхів — склепінні. Дах критий черепицею. Під цегляними і кахельними підлогами прокладені опалювальні канали. Каміни й печі майже не застосовувалися.

Паралельно поздовжній осі храму, з півдня, через вулицю будується триповерховий, без магазинів, корпус, закінчений до 1778 року. На першому поверсі знаходилася друкарня з книгарнею, на другому — училище, на третьому — театр із вбиральнями для акторів. У зв'язку з дедалі більшою кількістю учнів з північного боку прилаштовується двоповерховий конвікт (гуртожиток), звернений в плані під прямим кутом від костелу до побудованого раніше головної будівлі.

У 1780 р в Полоцьк приїжджала Катерина II. До цієї події відбудовуються в цеглі всі одно- і двоповерхові будівлі господарського двору. Вони розташовуються уздовж рову Нижнього замку, повертають на південь і завершуються двоповерховим флігелем з воротами, що ведуть на міст до Верхнього замку. Близько цього флігеля стояв будинок аптеки з лабораторією та сушильні (на горищі) для трав. У підвалах аптеки знаходився колодязь, з'єднаний системою водопровідних труб з усіма виробничими приміщеннями, що потребували води, та іншими монастирськими колодязями. Крім лямусу, стайні, візників, пекарні, коптильні, броварні тут працювали майстерні (слюсарна, токарні, столярна та ін.), а також суконна фабрика.

 
Проект реконструкції Полоцької академії, малюнок Г. Грубера

У 1785 р в Полоцьк приїжджає архітектор і математик Габріель Грубер, в подальшому керівник ордена. Театральний і головний корпуси з'єднуються з побудованим за його ініціативою корпусом, в якому розміщуються прикрашені фресками картинна галерея, музей, хімічна лабораторія, обсерваторія і кабінети (архітектурний, фізичний, природно-історичний, мінералогічний, етнографічний і ін.). Поруч з цим корпусом зробили центральний вхід до колегіуму. Останніми будівлями єзуїтів наприкінці XVIII в. стали два флігелі на південь від аптеки: бурса (у 1797 г. на 24 чоловік) і богодільня.

Колегіум і конвікт розчленовувалися зовні тосканськими пілястрами, поставленими в простінках, — це скупий, але виразний декор, особливо для будівлі, що розглядається здалеку. Подібний декор мали цивільні споруди в другій половині XVII ст. і багато монастирських будівель XVIII ст. Побудовані після 1773 року на південь від костелу триповерхові корпуси оброблялися красивими іонічними пілястрами, а вікна були обрамлені трикутними фронтонами.

На відміну від віддалених у глибину території колегіумів XVII ст. тут споруди звернені не тільки до головної площі міста, як у колегіумах XVIII ст., а ядро колегіуму — головний корпус — має план, конфігурація якого випливає з потреби створити грандіозний, видовжений, відкритий пейзажу фасад. Подібні принципи планування можна знайти в низці монастирів XVIII в. інших орденів.

ОсвітаРедагувати

Колегіум створювався як середній навчальний заклад класичного, переважно філологічного типу. Він був створений з ініціативи відомого єзуїта-проповідника Петра Скарги, який мав на меті виховання учнів в дусі відданості католицизму і справі ордена єзуїтів. У п'яти класах колегіуму викладалися латинська та грецька мови, риторика і поетика, антична література і Святе Писання. У період Речі Посполитої викладання велося польською мовою, після її поділу — введено російську мову. Відповідно до гнучкої ідеологічної стратегії єзуїтів, вони прагнули поєднувати схоластичну богословську освіту з гуманістичною світською культурою.

У 1620-х роках лекції з риторики, поетики і античної міфології в колегіумі читав поет і мислитель Н. К. Сарбевський. У 1797 р в колегіумі навчалося 336 студентів і 31 молодий чернець, які готувалися стати професорами. Викладанням займалися 24 професора.

У 1811 році бібліотека налічувала понад 40 тисяч томів і була найбагатшою колекцією книг в Білорусі. Основу книжкового фонду становили видання XVI—XVIII ст. польською, латинською, французькою та німецькою мовами, а також література, видана в Білорусі, в тому числі у власній друкарні академії. Серед них підручники з загальної географії та історії Риму, словники, твори письменників Я. Кохановського, П. Скарги, М. Карьцького, Н. Мусницького, А. Нарушевича і інших. У бібліотеці зберігалися також і давні рукописи, королівські грамоти та інші документи, дисертації, енциклопедичні видання і посібники з окремих дисциплін.

ФакультетиРедагувати

Полоцька єзуїтська академія мала факультети:

  • Богослов'я,
  • вільних мистецтв,
  • мов (до реорганізації 1815 р.).

Видатні випускникиРедагувати

  • Мартин Почобут-Одляницький, астроном і просвітитель
  • Владислав Дягілевич, католицький діяч, архітектор
  • Валентин Ванькович, художник
  • Антоній Фіялковський, римо-католицький діяч
  • Ян Цивінський, єпископ, педагог, філантроп

ВикладачіРедагувати

  • Петро Скарга, польський релігійний діяч, засновник і ректор колегіуму
  • Бенедикт Дабшевіч, філософ, теолог
  • Франтішек Деружинський, білоруський і американський релігійний діяч

ПриміткиРедагувати

  1. Полацкі дзяржаўны універсітэт: вытокі, гісторыя станаўлення і дзейнасць (да 40-годдзя заснавання). — Наваполацк: ПДУ, 2008. — С.20—24.(біл.)

ДжерелаРедагувати

  • Шылькевіч В. Ф., «Полацкая езуіцкая акадэмія» // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.12: Палікрат — Праметэй / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 2001. — Т. 11. — С. 459. — 560 с. — 10 000 экз. ISBN 985-11-0198-2 (Т. 11).(біл.)
  • Беларусь: Энцыклапедычны даведнік / Рэдкал.: Б. І. Сачанка і інш — Мн.: БелЭн, 1995. — 800 с. — 5000 экз. ISBN 985-11-0026-9.(біл.)
  • Габрусь Т. В., Мураваныя харалы: Сакральная архітэктура беларускага барока / Т. В. Габрусь. Мн.: Ураджай, 2001.— 287 с.: іл. ISBN 985-04-0499-X, с.168—167.(біл.)
  • Возникновение и становление архитектурного ансамбля Полоцкого коллегиума иезуитов в 1579—1830 гадах / В. И. Матвейчук, Е. М. Орфанова // Труды молодых специалистов Полоцкого государственного университета. — 2008. — Вып.8. — С.6—8. (3ОК13118)(рос.)
  • Сапунов А. П., Заметка о коллегии и академии иезуитов в Полоцке / А. П. Сапунов // Иезуиты в Полоцке : 1580—1820 гг.: Часть 2. — Полоцк, издатель А. И. Судник, 2005. — С.7—40.(рос.)
  • Блинова Т. Б., Иезуиты в Беларуси (Их роль в организации образования и просвещения) / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — 425 с. ISBN 985—417В.(рос.)

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати