Киданів
Ки́данів — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, на півночі району.
| село Киданів | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Облікова картка | Киданів |
| Основні дані | |
| Населення | 311 |
| Територія | 1.340 км² |
| Густота населення | 232.09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48412 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°11′32″ пн. ш. 25°21′48″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 25.36333° сх. д.Координати: 49°11′32″ пн. ш. 25°21′48″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 25.36333° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48412, с. Киданів |
| Сільський голова | Квіт Зеновія Андріївна[1] |
| Карта | |
  Киданів | |
 Киданів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Центр колишньої сільради. Раніше — Кійданів (пол. Kujdanów, перейменований у радянські часи). Розташоване на берегах р.Стрипа, за 18 км від райцентру і 20 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення 305 осіб (2004).
Є пам'ятки природи: дуб Тараса Шевченка (посаджений на честь 100-річчя від дня народження поета) та багатовікові липи.
ІсторіяРедагувати
Поблизу села виявлено поселення перших століть н. е.
Перша відома писемна згадка — 1392 року[2]. 24 січня 1392 р. король Польщі Владислав ІІ Яґайло в Луцьку видав грамоту, якою надав село Киданів Теребовельського повіту у власність Міхалові Габданцю.[3][4]
Під час 1-ї світової війни більшість будівель була зруйнована.
Діяли українські товариства «Просвіта», «Січ», «Сільський господар».
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[5].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[6].
Пам'яткиРедагувати
- церква св. Косми і Дем'яна (1848 p.; мурована),
- капличка на честь о. З.-М.Монастирського,
- пам'ятні знаки УСС (1991 р.) і на честь Незалежності України (1992 р.).
- пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985 р.).
Соціальна сфераРедагувати
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.
Відомі людиРедагувати
- Манастирський Іван — чиншовий шляхтич в селі (неписьменний), посол Галицького сейму 2-го скликання, Райхсрату Австро-Угорщини у 1867—1869 роках.[7]
НародилисяРедагувати
- діячка ОУН Кизимович Марія[8]
- вчений, доктор медицини Монастирський Володимир[9]
- релігійний діяч Монастирський Зеновій[10]
- громадський діяч Фреяк Йосип
- історик Володимир Чорній
ПрацювалиРедагувати
У селі парохом був о. Білинський Петро.
о.Іван Димушевський(1845,1847 - 1896) з 21 серпня 1884 до 22 серпня 1896 р.(12 років)
ПриміткиРедагувати
- ↑ Відомості Тернопільської обласної ради. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
- ↑ Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини… — С. 26.
- ↑ Akta grodskie i ziemskie [Архівовано 26 Лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1884. — Т.10. — 549 s. — S. 2. (пол.), (лат.)
- ↑ Записки. Том 063. Книга 1 - Наукове товариство імені Шевченка - Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Архів оригіналу за 30 Березня 2016. Процитовано 20 березня 2016.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 Січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму [Архівовано 29 Жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 157. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
- ↑ За свій народ. Архів оригіналу за 5 Листопада 2014. Процитовано 5 Листопада 2014.
- ↑ Гайда В. Монастирський Володимир Анатолійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 401. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Івахів Г., Яворський Г. Монастирський Зеновій Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 558. — ISBN 966-528-199-2.
ДжерелаРедагувати
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Квіт З., Уніят В. Киданів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 66. — ISBN 966-528-199-2.
- Квіт З., Уніят В. Киданів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 614—615. — ISBN 978-966-457-228-3.
ПосиланняРедагувати
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 Травня 2017 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |